Хоч воєнний час мало пригожий для розвитку науки і наукових дослідів, то все ж таки і підчас війни муза науки не замовкає. Навпаки, деякі ділянки наукових дослідів, як от напр. хемія, медицина, техніка, саме підчас війни має в багатьох своїх ділянках краще поле дослідів, ніж у мирному часі. Та нам іде тут у першій мірі про українську науку, про наших наукових працівників, про її теперішній стан, а передусім про її майбутнє.
Хто цими справами бодай трохи цікавиться, той знає, що українська наука не мала змоги нормально розвиватися. — Причина цього — наша довговікова неволя. Наші наукові працівники і дослідники тільки вийнятково мали можливість всеціло присвячуватися науковим дослідам і з цього здобувати собі матеріяльні засоби на прожиток. Величезна більшість наших дослідників у кращому випадку була приневолена заробляти на життя педагогічною чи якою іншою працею, з наукою займатися тільки прихапцем і то переважно безкорисно, а в гіршому — взагалі занехала свої наукові зацікавлення і кидалася на ті ділянки праці, які давали деяку змогу прожитку. Багато українських учених віддавало свої сили і чужій науці, а часто й пропадали для нації.
"Ще добре тямимо дійсність за Польщі, а також за большевицьких часів, коли українська наука за Збручем, а впродовж останніх двох років і в Галичині, була в кайданах "марксо-ленінського діялектичного матеріялізму". Про її мартирольоґію, включно з процесом проти наших учених та академіків зі "Спілки Визволення України" і про нещасну долю наших учених на Соловках, у тайґах Сибіру та в пісках Казахстану за "націоналістичну контрреволюцію", аж надто добре знаємо, щоб тут про це ширше розписуватись.
А проте українська наука розвивалася, хоча наслідком ненормальних відносин, в яких жила наша нація, стала дещо однобічною. В ній переважають чисельно вчені дослідники, що займаються філологічно-історичними й етнографічними дослідами. Зате, замало маємо вчених у ділянці технічних і природничо-математичних наук.
Та й ті, що є, це переважно люди старші. Найгірше стоїть у нас справа з науковим доростом, з молодими адептами наyки. Це мусимо вже раз собі усвідомити, бо крайна пора, щоб цей загрозливий стан направити! Для цього треба витворити відповідну атмосферу й відповідні матеріяльні умовини. А змогу до цього маємо ми вже й тепер, хоч ще війна триває.
Незабаром будуть відкриті двері до високих шкіл у Галичині. Наша студіююча молодь має можливість студіювати і в закордонних університетах і дістає матеріяльну допомогу від Українського Центрального Комітету, зокрема від його Комісії Допомоги Українському Студентству (КоДУС). Тепер йде тільки про те, щоби ці зі студентів, які мають нахил і талант до наукових теоретичних дослідів, скористали з цих нагод і присвятилися рідній науці. Треба визбутись політикантства чи загрозливого гону за "посадами" і "збагаченням", бо війна і воєнна конюнктура таки скінчаться, а ми залишимось без достаточної кількости наукової еліти й дослідників. А скільки ділянок науки у нас ще якслід не розроблених, скільки взагалі ще не заторкнених! Нація, що не має в достатній кількості вишколених і всеціло науці відданих дослідників, не зможе відповісти вимогам, які їм ставить теперішня хвилина і головно найближча майбутність.
Це мусимо собі вже тепер вповні усвідомити, розробити відповідний плян праці, в яких ділянках науки треба нам найбільше молодих адептів науки, куди їх спрямовувати, як їм допомогти, як перевести добір серед тих студентів, що хотіли б і зуміли б стати науковими дослідниками і т. д.
А ті студенти, що мають нахил до наукових дослідів, або підчас університетських студій, усвідомлять собі, що найкраще почувають себе за дослідним чи лябораторійним столом, хай не зражуються тим, що шлях науки довгий та важкий і може спочатку мало поплатний, бо наукові досліди — це одно з найкращих зайнять, яке дає чи не найбільше внутрішнє вдоволення і свідомість того, що українська наука дає також свій цінний і непроминаючий вклад до національної і вселюдської культурної скарбниці.
При цьому не слід забувати, що одна з передумовин успішности в наукових дослідах — це знання найважніших чужих мов. Тому українські студенти й кандидати на наукових дослідників повинні вже й тепер, коли ще не студіюють, пильно і запопадливо вивчати ці мови.
Микола Пасіка.
