вислужений директор ґімназіяльний, гopoжанин міста Коломиї, бувшій посол сойму галицкого, член-основатель Народного Дому, Галицко-рускої Матицї, член товариств "Просвіти", им. Качковского, Руского товариства педаґоґічного, член-основатель коломийского Народного Дому, б. голова Братства св. Архистр. Михаїла в Коломиї, помер в Коломиї в 65-ім роцї житя дня 27 лютого 1892 по короткій a тяжкій недузї.
Покійний був щирим Русином, правдивим патріотом, брав завсїгди участь в справах народних, належав яко член до товариств руских обох сторонництв а на загальні збори Руского товариства педаґоґічного в грудни мин. року приїхав був умисно до Львова. Супротив всїх Русинів відносив ся безсторонно, не дивлячись, чи се люде старо-рускої партії чи народовцї, наколи тілько в чім бачив щирі заходи для добра народу руского, хоч сам зачисляв себе до партії старо рускої.
Головною заслугою покійного єсть гадка засновуваня бурс, призначених для вихованя молодежи рускої в школах середних на провінції. Почин до ceгo дїла дав пoкійний, заснувавши бурсу в Коломиї. За єго приміром пійшли Русини і по инших містах. Про добро молодежи взагалї дбав він яко директор ґімназії коломийскої, оснувавши при нїй фонд запомоговий, виносячій до 2000 зр. Коли судьба кинула покійного в західні сторони Галичини до Бохнї, то й там показав ся приятелем молодежи, хоч не рускої, бо й там заснував бурсу для убогої молодежи шкільної. Покійний яко посол соймовий ще першої каденції дбав про економічне полїпшенє долї нашого народу і постарав ся о основанє гончарскої школи в Коломиї, щоби тим способом з часом матеріяльно двигнути міщан коломийских. Покійний не забував і за сироти-дївчата рускі. Весь свій маєток, якій придбав великою своєю ощадностію, призначив на "Институт дївочій в Коломиї". Запись на сю цїль має находилась в "Домі Народнім у Львові". В остатних часах, коли поселив ся постійно яко директор-емерит в Коломиї, прислужив ся до розвою руского житя в сїм містї тим, що дав в своїм домі за мірну цїну вигідне і гарно приладжене поміщенє для руского касинового товариства "Родина", дооснувавши при нїй фонд запомоговий, виносячій до 2000 зр. Добра воля — служити свому народови пробивалась і в єго письмах, хоч печатав не чисто-народним язиком, а все-таки не россійским.
Вічная память тому щирому синови Руси!
