Більшість людей не хоче знати, що на них чекає в майбутньому – навіть якщо йдеться про гарні події. Це засвідчують два репрезентативні дослідження в Німеччині та Іспанії. Щодо негативної інформації 86–90% опитаних виявили небажання її довідатися – це, в принципі, не стало несподіванкою. Натомість здивувало, що навіть про позитивні події не хотіло нічого знати від 40% до 70% опитаних.
Зображення: shutter m/ thinkstock.
Чи хотіли б знати, скільки ви будете жити, чи довго триватимуть ваші стосунки, хто переможе в наступному футбольному матчі?
З огляду на те, що ми не можемо заглянути в майбутнє, часто ці питання взагалі не постають. Проте сучасна медицина пропонує низку досліджень, які надають можливість хоч б частково роздивитися прийдешнє.
«Людей не лише запрошують, від них очікують участі в заходах ранньої діагностики раку та регулярних оглядів, ненароджену дитину піддають низці пренатальних генетичних тестів, популяризують саморегулюючі пристрої для вимірювання показників стану здоров’я», – пояснює Ґерд Ґіґеренцер (Gerd Gigerenzer) з Інституту досліджень в галузі освіти імені Макса Планка.
Власне це створює дилему: з одного боку, наука може допомогти в майбутньому уникнути чи пом’якшити наслідки недуг. З іншого боку, постає питання, чи ми взагалі хочемо знати, що на нас чекає.
Аби це з’ясувати, Ґіґеренцер з колегами опитав по 2000 людей у Німеччині та Іспанії. Учасники розвідки мусили сказати, чи хочуть вони довідатися про розвиток подій в майбутньому. Це могло стосуватися зокрема таких питань: хто стане переможцем у футбольному матчі, якого подарунка варто очікувати на Різдво, чи справді існує життя після смерті й чи закінчиться шлюб розлученням. Також науковці питали, чи хочуть люди дізнатися стать майбутньої дитини.
Результат: навіть якби існувала можливість заглянути в майбутнє, більшість опитаних все одно воліли б не знати, що готує їм доля. У процесі дослідження 86–90% відхилили можливість дізнатися щось про негативні події, які на них чекають. Це не дивно, вважає Ґіґеренцер: «За цим стоїть прагнення уникнути ймовірних страждань і жалю, які принесе це знання».
Але здивувало інше: навіть про позитивні події більшість людей не хочуть знати наперед. Від 40% до 77% учасників розвідки надали перевагу незнанню щодо позитивного розвитку подій.
«У навмисне невігластво щодо цього не зразу повіриш, – каже Ґіґеренцер. – Але в дослідженні ми з’ясували: воно не просто існує, а є світовою поведінковою тенденцією».
Науковці називають цю поведінку навмисним невіглаством, що позначає усвідомлене рішення не дізнаватися відповідей на запитання, які стосуються їх особисто. Ледве 1% всіх опитаних проявив ентузіазм дізнатися майбутнє.
Стать ненароджених дітей – єдине, що більшість опитаних не проти довідатися наперед, лише 37% воліли несподіванку в цьому питанні.
Особливо жага незнання виражалася в людей, які налаштовані радше песимістично. «Це доводить: люди, які свідомо ігнорують знання про майбутнє, очікують на неприємні новини», – пояснив Ґіґеренцер.
Але також важливий час: що ближче настання певної події, то менше люди хочуть знати, якою буде розв’язка.
Max-Planck-Institut für Bildungsforschung, 24/02/2017
Зреферувала Соломія Кривенко
27.02.2017