Перед двома днями подали ми коротку вістку, яку одержали вже по замкненю числа, про смерть Петра Огоновського. Ся вістка викликала безперечно глибоке вражінє в широких кругах нашого громадянства, бо Покійний належав до гурту тих дїячів нашого старшого поколїня, яких треба назвати творцями нашого національного житя в Галичинї.
Пок. Петро Огоновський уродив ся 20. липня 1853 р. в Чагрові рогатинського повіту, де його батько був парохом. До ґімназії ходив у Бережанах, на унїверситет у Львові й Відни. В 1879 р. зложив учительський іспит і став заступником учителя в IV. ґімназії у Львові; в 1885 р. перейшов до української ґімназії у Львові, в якій працював майже 30 лїт, аж до емеритури.
Подібно, як два брати Покійного, Омелян і Олександер, що як професори львівського унїверситету і визначні дїячі на поли науки і громадянського житя поклали великі заслуги, — так само і пок. Петро Огоновський вже як студент унїверситету почав брати дїяльну участь в публичнім житю. У Львові належав до акад. тов-а "Дружний Лихвар", у Відни належав до "Сїчи", де був членом видїлу, секретарем і головою. На ті часи припадають переслїдуваня українських студентів за соціялїзм; сї часи в "Сїчи" змалював Покійний у своїх записках. Опісля тов-о "Сїч" іменувало його своїм почесним членом. У Львові працював довгі лїта в видїлї тов-а "Просвіта", як касїєр і контрольор. За дїяльність в тов-і іменовано його в 1892 р. почесним членом "Просвіти". В 1906 р. вибрано його головою "Просвіти" і на сїм найвисшім становищи в тов-і працював він до 1912 р. Про ріжнородність громадянських інтересів Покійного свідчить хоч-би те, що належав він до інїціяторів заложеня ремічничого тов-а "Зоря". Побіч працї в "Просвіті" працював також в Наук. Тов-і ім. Шевченка, де належав довший час до видїлу. При реорґанїзації тов-а в наукове вибрано його дїйсним членом тов-а в математично-природописно лїкарській секції. Занятий працею в товариствах, а при тім слабого здоровля, не міг Покійний розвинути усїх своїх сил для наукової працї і займав ся в сїй области головно укладанєм підручників математики для середних шкіл.
Слабовитий, тихої і доброї вдачі, роботящий і ввічливий, єднав собі Покійний симпатії всїх, з ким мав зносини, як в школї між учителями й учениками так і на громадянській роботї.
Покійний здавна був хорий на груди і тільки старанний спосіб житя держав його при якім такім здоровлю. Нарештї сеї зими слабий орґанїзм таки не видержав, і Покійний мусїв на чужинї розпрощати ся в світом.
Честь його памяти!
___________
Жалібне засїданє Головного Видїлу Товариства "Просвіта" з причини смерти бл. п. Петра Огоновського, довголїтного голови і почесного члена Товариства "Просвіта", відбуло ся ві второк, дня 13 с. м. Провідник засїданя Впр. о. Т. Лежогубський, схарактеризувавши Покійника як чоловіка на скрізь праведного і чесного, чоловіка, що не мав в житю ворога, піднїс його надзвичайні заслуги в розвою Товариства "Просвіта". Працював тут довгий ряд лїт спершу як член Головного Видїлу, а опісля як Голова Товариства.
Присутні члени вислухали промови, стоячи. Щоби пошанувати память Покійного, повзяли присутні члени отсї ухвали: вивісити чорну хоругов на домі Товариства, видати посмертні плякати, вислати кондолєнційне письмо родинї, відправити заупокійне Богослуженє, умістити житєпись Покійного разом з портретом в калєндарі "Просвіти" на рік 1918 і зробити з сього відбитку, а вкінци порішено в засадї утворити з власних фондів Товариства стипендійну фундацію ім. Петра Огоновського для студентів унїверситету, з узглядненєм студентів, що віддають ся студіям науки математики і фізики.
___________
Українська академічна ґімназія у Львові уладжує в пятницю 16 с. м. о 8-ій год. рано в Преображенській церкві поминальне Богослуженє за упокій бл. памяти професора Петра Огоновського, на яке запрошуєть ся українську громаду.
[Дїло]
15.02.1917