Мистецтво, особливо театральне, вимагає завжди нових, свіжих та безпосередніх форм вияву. Про вагу та значіння театру, як засобу пропаганди й виховання мас, не приходиться багато говорити. Це справа особливо в останніх часах надто зрозуміла й надто важлива, щоб її оспорювати чи над нею дискутувати. Модерні, новітні народи — чудово розуміють значіння театру, як чинника пропаганди та виховання. І не тільки в Західній Европі привязують велику вагу до театрів, але й большевики розуміли його велике значіння, а тому витрачували на свої театри безліч гроша. Особливим успіхом користувалися в них т. зв. мініятюрні театри, що за допомогою дотепу, сатири, та легкої форми — виконували ролю знаменитого засобу большевицької пропаганди.
У Львові, коли так буйно розквітає Оперний Театр, саме недостає такого малого театру, що у високомистецькій та стилевій формі показував би свойому і чужому глядачеві всі скарби українського мистецтва. Показував би наші надбання та нові осяги в ділянці літератури, музики, танцю, а то й плястики. Бракує у нас театру, що був би живим, гарячим і безпосереднім відзеркаленням нашого мистецького і культурного життя в усіх його проявах.
Всі довоєнні спроби наших ревіових театрів були більш або менш вдалим наслідуванням чужих зразків. Повоєнна спроба львівського театру "Варієте" виявила наглядно, що у нас нічого не зроблено в цій ділянці.
Назрівала конечність організації такої імпрези, що змоглаб у високомистецькій формі показати перекрій наших культурних та мистецьких осягів і змагань. Це була конечність дійсна і пекуча. І саме гурт поетів, літератів, журналістів, музиків і малярів, з метою заповнити цю прогалину в нашім мистецькім житті, заініціював цього роду театр. Театр малий по формах свойого мистецького вислову.
Щаслива ініціятива найшла прихильне одобрення та доброзичливе ставлення в Українськім Краєвім Комітеті та в Українськім Літературно-Мистецькім Клюбі, який патронуватиме Театрові. Біля Театру згуртувалася більшість молодих українських мистців і поетів, що живуть у Львові, та навіть деякі, що перебувають поза нашим мітом. Своє перо і малярську кисть жертвували для безпосередньої праці в Театрі: графік і пост Святослав Гординський, що рівночасно прийняв становище літературного керманича Театру, а карикатурист Ед. Козак (Еко), керуватиме відділом лялькового театру та дбатиме, щоб репертуар театру був відповідно насичений сатирою і гумором. Окрім того письменники Нижанківський Богдан, Керницький Іван, Тарнавський Остап, Іванець Іван, Сливка Роман, Федь Триндик, Тарнавський Зенон та інші. Декораційним оформленням сцени кермує В. Лозовський, при співпраці А. Малюци. Хореографічною сторінкою театру завідує п. Дарія Кравців, музичний провід д-ра З. Лиська. Як диригента запрошено до співпраці проф. Москвичева.
В акторськім, виконавчім ансамблі зустрічаємо молодих артистів, що вибиваються на видне місце своїм талантом, умінням та голосовим матеріялом. І так хочби тенор М. Стадницький, Л. Зімців, І. Задорожний та інші. Постійно співпрацюватиме з Театром вокальний квартет п. Курочки Осипа.
Склад і добір людей, що взялися за організацію Українського Малого Театру, дозволяє сподіватись, що імпреза подумана поважно і буде поставлена на належно високім мистецькім рівні та виповнить те завдання, яке поставили перед собою ініціятори. Даючи українському громадянству мистецьку насолоду, Малий Театр дасть і легку та культурну розривку. Саме те, чого нам тепер так дуже недостає.
Зет.
