З природи і технїки.
Сьогочасна культура є вислїдом всїх досвідів на полї природописних наук та їх дїтий: технїки і промислу. Потреба енерґії для машинерії в техніцї, торговли і промислї poстe з кождим днем. Заспокоюють її тепер поклади камінного вугля. 120 мілїонів тон річно сеї підземної енерґії пожирає машина сучасної культури. Тому вже ледви на сотки лїт можуть вистарчити засоби вугля. Коли бракне вугля, то стануть наживою машин культури инші пальні матеріяли, які мати земля в собі криє. А коли й сих не стане, то чи ж має устати машина світової цивілїзації?
Чоловік, як керманич тої машини, до ceгo не допустить, але оглянеть cя за иншими родами енерґії, які заступлять йому енерґію пальних матерій. Передовсїм буде він старати ся використати до своїх потреб eнepґію вод у ріках, енерґію припливу і відпливу моря, енерґію вітрів та найбільшу енерґію всесвіта а то — енерґію сонця.
Приблизні лиш обчисленя виказують, що розумне використанє всїх мас вод у ріках цїлої поверхнї землї не в силї заспокоїти голоду машини культурного людства. Також приплив і відплив моря не міг би наситити своєю енерґією людий, бо кошти допровадженя сеї енерґії до машини були би досить великі, а хосен малий. І сила вітрів не показала ся-б в тім случаю дуже корисною, бо не можна її використати в кождім місци та в кождій обставинї і часї.
Вихіснованє лиш мілїонової части найбільшого жерела енерґії на землї, а се — енерґії сонця вистало б вже на покритє потреб машини культури світа. Справа одначе не представляєть ся так легко, бо по перше — енерґії сонця можна ужити лиш в тих місцях землї, де промінюванє сонця не має приміненя в управі предметів поживи, пр. пустинях, а по друге треба узгляднити також, як відбило ся б се на клїматичних та метеорольоґічних відносинах даної околицї. Як пр. змінився би клїмат, коли-б таку часть поверхнї землї, як Сагару, засуджено на брак світла і тепла. А годї також предвидїти наслїдків, коли-б нараз стратила земля, а тим самим весь світ природи мілїонову часть промінів сонця. Ся на перший погляд неужиточня енерґія сонця пустинь і инших подібних рівникових полос не остає взагалї без наслїдків на клїмат инших частий поверхнї землї; вона має своє значінє для вітрів і атмосферичних опадів на земли. Тому машина, яку вправляла б в рух перетворена соняшна енерґія т. зв. соняшний мотор, мала би лиш невелике місцеве значінє. В тім напрямі, як пише проф. Lummer в книжцї: "Physik der Sonne", построєно вже перші проби. А саме недалеко від Каіро працює соняшний мотор. Головною складовою частю сего мотору є параболїчне зеркало величезних розмірів; в огнищи його находять ся великі збірники води. Промінї сонця збирають ся по відбитю в огнищах зеркала: наслїдком ceгo вода в збірниках огріваєть ся до кипіня та переміняєть ся в пару, яка порушає мотор помпи, що тягне воду з Ніля; сим способом доконуєть ся наводненє сусїдних піль при Каіро. Для Єгипту, де вуголь дуже дорогий, така соняшна машина буде все ще економічна. Чи одначе в кождій місцевости на земли та в кождій порі року буде могти така машина працювати — се питанє будучности.
Дуже сильним жерелом енерґії внутрі землї є радіоактивні або промінисті первні. Сей мабуть рід енерґії запряже в будучности чоловіка до гоненя своїх моторів, коли не стане вже йому вугля та инших пальних матерій.
З найновійших досвідів фізики знаємо, що деякі первнї, як уран, тор, рад, актин висилають промінї елєктричної сили і відси пішла їх назва — промінисті або радіоактивні (rаdіаrе — промінювати) первнї. Так пр. рад шле троякі промінї, а се: промінї α, β, γ. Перші із тих — се матеріяльні частинки майже атомової маси, осмотрені додатним (+) елєктричним нарядом, яких скорість виносить ся 30.000 km на секунду. Другий рід промінів, β — се відємні наряди елєктричні (—), праатоми, звані елєктронами, які рад викидає із скорістю cв. 100.000 km на секунду. Проміні γ є зовсїм подібні до промінїв Рентґена, а перевисшають їх лиш силою дїланя. Крім тих промінів видїляє рад ґазову матерію — еманацію, з прикметами благородних ґазів і тепло; температура радового препарату є все о 5°С висша від температури окруженя. Подібні прикмети мають з невеликими змінами всї инші згадані висше первнї.
(Конець бyде.)
[Дїло, 12.01.1917]
(Конець).
Висиланє промінів елєктричної натури, постійне видїлюванє тепла і еманації промінястими первнями вказують на великі засоби внутрішної енерґії у них. Причин сеї енерґії треба глядити внутрі атомів тих первнїв. Атоми тих первнїв находять ся в станї розкладу; вони розпадають ся на праатоми, звані елєктронами, з яких перед мілїонами лїт повстали. При тім процесї розпаду висвободжуєть о енерґія, яка вязала ті праатоми, у видї тепла. Так отже відкритє пpoмінистости первнїв стрясло неподїльністю атому і показало його дуже фантастичну будову з елєктронів.
Для лекшого представленя можна порівнати будову атому із соняшною системою в мінїятурі, якої осередним сонцем є матеріяльна часть додатно наелєктризована; около того додатного сонця крутять відємні елєктрони. В атомах непромінистої матерії все ще рівноважить відємні елєктрони додатна часть атому. Атоми промінистих первнїв є тяжші, отже скількість елєктронів більша, тому додатна часть рівноважити їх вже не в силї, і тому опускають свобідно свою соняшну систему в видї промінїв β.
Розклад атомів — се смерть їх по їх довголїтнім житю. Не всї одначе атоми того самого первня розпадають рівночасно, подібно, як не всї люди одного поколїня нераз вмирають. На одних смерть приходить скорше, на инших знов пізнїйше. Так само дїєть ся і з атомами промінистих первнїв. Після обчисленя треба 2000 лїт часу, щоби розклад одного ґрама раду спав до половини. Значно повільнїйше поступає сей процес розпаду атомів урану; щоби розклад атомів одного ґрама урану дійшов до половини, на се треба аж тисячі мілїонів лїт.
Такий короткий погляд на промінистість первнів унагляднює нам ті великі жерела радіоактивної енерґії, перед якою стоїть ще чоловік безрадно, подібно, як колись перед мілїонами лїт не умів використати прачоловік енерґії дерева і вугля. Коли прийде потреба нової енерґії по вичерпаню енерґії матеріялів пальних, тодї чоловік вихіснує найімовірнїйше до своїх цїлий енерґію промінистих первнїв. Найлїпшим мірилом енерґії таких первнїв є тепло, ними видїлене при промінюваню. І так пр. ґрам раду витворює тепло, яке може в годинї огріти cm3 води до кипіня. За дорого одначе було би се тепло, бо ґрам чистого раду коштує нинї ¾ мілїона корон. Але ґрам урану, який слабше премінює, видїляє одначе більше тепла. Коли ґрам камінного вугля по повнім спаленю довершує кипінє 80 cm3 води, то треба спалити 8 сотнарів вугля, щоби осягнути ту саму скількість тепла, яку витворює при промінюваню ґрам урану. Ґрам урану коштує нинї 5 сотиків, а 8 сотнарів вугля 10 К. (? — ред). з чого слїдує, що огріванє теплом урану було-б 100 разїв дешевше від огріваня вуглем.
Одначе висвободжуванє тепла разом із промінюванєм іде дуже поволи. Тому задачею чоловіка далекої будучности буде подумати над висвободжуванєм тепла із промінистих первнїв в коротшім часї, як се дїєть ся при процесї промінюваня в нормальних обставинах; треба отже скоротити час розкладу атомів промінистих первнїв.
[Дїло, 13.01.1917]