Здається, у кожній гарній історії головні герой мусить здійснити емоційну подорож. Як правило, в нашій культурі його злети і падіння слідують одному з шести наративів, засвідчує аналіз даних. «Від прибиральника до мільйонера» чи типова історія Попелюшки: більшість оповідок мають в своїй основі все ті ж схеми – і їхній вибір на диво обмежений.
Емоційна крива «Гаррі Поттер і смертельні реліквії». Зображення SciencePOD. (клікнути для збільшення)
Відколи людство стало мислити, люди розповідають одне одному оповідки. Казки, легенди та саги виконують не лише комунікативну функцію. Завдяки їм передають знання, діляться досвідом та повідомляють, які цінності та норми панують в суспільстві. Кинувши оком на культурні цінності в літературі певного суспільства, можна багато про нього дізнатися.
У цьому був переконаний зокрема американський письменник Курт Воннеґут, що помер 2007 року. Якось він сказав: «Розповіді мають форму, яку можна накреслити діаграмою – і ці форми суспільства є не менш цікавими, ніж їхні глеки та клинці».
У своїх роздумах Воннеґут посилався на так звану емоційну дугу розповіді – перипетії долі, які переживає головний герой впродовж своєї подорожі. Письменник вважав, що чимало наших історій ґрунтуються на одному наративі – їхня емоційна дуга вигинається на диво подібно, навіть якщо дії протагоніста відрізняються. До такого висновку він дійшов ще студентом у своїй магістерській роботі, проте це твердження відхилили.
Нещодавно науковці на чолі з Ендрю Рейґаном (Andrew Reagan) з Вермонтського університету, що в Берлінгтоні, знову повернулися до ідеї Воннеґута – і її піддали детальному комп’ютерному аналізові. Команда мовознавців й експертів у сфері аналізу даних обрала 1 327 англомовних художніх творів, що перебувають у вільному доступі завдяки цифровій бібліотеці Проекту «Гутенберг».
Завдяки спеціальним програмам-фільтрам учені дослідили емоційну дугу, по якій слідує головна сюжетна лінія. Простіше кажучи, з допомогою аналізу слів вдалося виявити «сентиментальний» зміст тексту: вираховували, як часто всередині певного уривку зустрічаються поняття радісних чи сумних конотацій.
Команда візуалізувала частоту цих слів у міру розгортання оповіді, й отримала графіки, що відображають емоційну подорож головного героя. З’ясувалося: часто криві виглядали дуже подібно одна на одну. Очевидно, більшість проаналізованих розповідей ґрунтувалися на певних наративах, інформують Рейґан з колегами.
Загалом учені виділили шість основних емоційних сюжетних ліній:
1. Від прибиральника до мільйонера: цей наратив описує історію успіху, коли головний герой постійно прогресує.
2. Від мільйонера до прибиральника: у такій оповіді головному героєві спочатку йдеться дуже добре. Проте кульмінація історії – це трагедія, як, наприклад, у Шекспіровій драмі «Ромео і Джульєтта».
3. Людина в ямі: протагоніст спочатку низько падає, проте йому вдається оговтатися і вибратися зі складної ситуації.
4. Ікар: ця емоційна дуга є протилежністю до «Людині в ямі» і нагадує сюжет відомого грецького міфу, коли головний герой спочатку підіймається в небо, щоб потім упасти.
5. Попелюшка: головний герой переживає справжні злети й падіння. Спочатку емоційно все позитивно, дуга високо вигинається, потім слідують погані емоції, та завершується все геппі ендом.
6. Едіп: останній ідентифікований науковцями наратив слідує схемою, протилежній до «Попелюшки». На початку головний герой падає, проте підводиться, аби потім знову впасти в емоційному прірву.
Згідно з отриманими даними в нашому культурному оточенні є на диво мало шляхів розповісти історію: видається, що автори знову й знову послуговуються тими ж елементами, щоб описати складну, емоційну дію.
Науковців це не дивує: «Наша здатність комунікувати ґрунтується і на тому, що ми поділяємо емоційний досвід – і в такий спосіб можемо зрозуміти й себе», – пояснюють вони. Тож нормально, що оповідки часто побудовані на такому досвіді та наслідують зразки, які наділені для нас певним значенням. Цікаво й те, що навіть Воннеґут свого часу описав деякі емоційні дуги, виявлені Рейґаном та його колегами, – зокрема йдеться про «Людину в ямі» та «Попелюшку».
Проте своїм аналізом дослідники не лише підтвердили припущення Воннеґута, виявивши характерне ядро сторітелінґу. Завдяки наступним розвідкам вони дослідили таємницю справді успішного твору: взявши до уваги кількість скачувань, команда визначила, які емоційні дуги читачі полюбляють найбільше. Результат: «Ікар», «Едіп» і «Людина в ямі» – найуспішніші. Ймовірно, це стане найціннішою порадою для тих, хто якраз працює над наступним бестселером.
Das Geheimnis des Geschichtenerzählens
SciencePOD, 27.12.2016
Зреферувала Соломія Кривенко
07.01.2017