У ворожки

Малий фейлетон
— Добре вам раджу, підіть до ворожки. Вона вам у всім порадить, бо ж вона все знає: те, що було і те, що буде...
Знайома же дозволила мені дійти до слова:
— От, і була минулого четверга. За п'ять золотих сказала мені все, про що я так дуже хотіла знати. І що ж думаєте: не сповнилося?.. Розкажіть докладніше! — старався я дещо більше розвідатися про геніяльну ворожку, одну з тих, яких так багато намножилося в столиці нашої країни, якої жителі захворіли на манію ворожбитства.
— Що буде дальше? — питає знайомий при першій зустрічі в вами, намагаючись відгадати майбутнє з вашої міни.
— Що призначила мені судьба? — питає молоденька дівчинка, перегортаючи карти до гри.
— Чи він повернеться? Чи загинув? — турбується дружина, викладаючи пасіянси.
— Коли все те скінчиться? — нетерпеливиться емеритований радник, якому вже сімдесятка влізла на плечі, розкладаючи карти до гри на поодинокі купки...
— На серці під серцем... — шепочуть уста малої дівчинки, яка скривившись перед оком мами, шукає у картах відповіди на питання, які сьогодні ворушать серця вже і наймолодших...
Словом: всі, всюди ворожать... З карт, рук, зір, виразу обличчя, рухів і т. д. і т. д...
Та все ж таки рішальне слово мають фахові ворожки, до яких тягнуться цілі процесії клієнтів: служниці, мамки, радникові суддіхи, старі бабці, молоденькі дівчатка і ті, що вже скотилися з суспільного олімпу...
Не дивниця, що й я послухав добросердечної ради знайомої і вечором, щоб ніхто не бачив, постукав до дверей кімнати в одній кам'яниці при одній вулиці в одній дільниці.
— Можна — відповів жіночий голос.
Я ввійшов... Розглянувсь довкола... Червоні занавіси на вікнах, на столі дві свічки, при столі може сімдесятьлітня жінка.
— З карт, чи з руки? — питає жінка.
— Мені всеодно — відповідаю трішки збентежений ненадійним питанням...
— П’ять золотих — паде ціна.
За хвилину, коли гроші помандрували з моєї кишені до її торбинки, шелестять карти, що їх розкладає на різні боки жінка з виразом обличчя старогрецької Пітії.
— Так!.. Ви дуже щасливі!.. Ви вродилися під Биком... Пережили дуже багато... Та ласкава доля всміхається вам... З дороги, з далекої дороги приїде до вас якийсь мужчина з великими грішми... О!... Я тут... О, бачите... Лист, що принесе вам велику радість... За вами тужить жінка... Чорнява... Шукає за вами... і... прийде до Вас...
— Чи також з великими грішми? — втручую несміло....
— Не перешкоджайте! Тепер я маю слово! — крикнула стара... і продовжувала дальше:
— Будете мати маленьку неприємність, та вона переміниться у велику приємність...
Знову шелестять карти у костистих рухах ворожки, знову творяться нові "купки"... і знову пливуть з беззубого рота щораз нові слова:
— Та, вважайте, з якими людьми говорите — чи вони в уніформах, чи без... От і все...
Врешті! — відсапнув я вільно, коли опинився на вулиці та вертався до дому... В голові безпереривно маячило мені: мужчина з дороги, жінка прийде, неприємність, приємність, радість... Перед очима миготіли приманливі сто- і тисяч-золотові банкноти... й... грізні постаті людей... в уніформах... Та в серці щось важко плакало... за марне страченими п'ять золотими...
С. Каролин.

31.12.1941

До теми