У грудні світ святкував День Заменгофа — уродини польського лікаря і поліглота, який у 1887 році на основі аналізу двадцяти мов (здебільшого європейських) створив найбільш популярну тепер штучну мову — есперанто. Граматика есперанто проста і суворо нормалізована: усього 16 правил без жодного винятка — вивчити її набагато легше, аніж будь-яку національну мову. Попри те, що хтось називає цю мову невдалим експериментом, для мільйонів людей у світі саме вона є засобом спілкування. Самі ж користувачі есперанто кажуть, що усі есперантисти відрізняються від інших. І чимало з таких «особливих» людей є також в Галичині.
До речі, есперанто — єдина з-поміж штучних мов, якою дозволено відправляти Службу Божу у Греко-Католицькій Церкві...
В Україні есперантисти з'явилися невдовзі після появи самої мови. У 1913 році в нас навіть почали видавати журнал мовою есперанто. А з 1989 року існує Українська есперанто асоціація. Її вдалось створити одразу після проголошення Декларації про незалежність, під час Всесвітнього з'їзду есперантистів на Кубі. Останні десятиліття рух дещо занепав, однак сьогодні есперанторух починає відроджуватись.
Коломия — згадати забуте
Підприємець з Коломиї Василь Антонюк кілька років тому купив непримітний, трохи занедбаний особняк у місті. Тут пан Антонюк планував зробити стоматологічний кабінет. Однак плани ті проіснували недовго — доки новий власник не дізнався, що саме у цьому будинку колись мешкав Орест Кузьма, один з перших українських есперантистів і видавець журналу Ukraina stelo («Зоря України»).
«Дізнався історію Ореста Кузьми та те, хто він такий, вже під час купівлі будинку. Розказали родичі та сусіди, — розповідає Z Василь Антонюк. — Дочка Кузьми була стоматологом, тож я, коли купував будинок, планував зробити стоматологічний кабінет. Стало жаль, що там побудують висотку, а такі плани були. Але спершу розглядав таку покупку як бізнес-проект. А вже коли купив, вирішив зробити там меморіальний будинок».
До купівлі будинку пан Антонюк майже нічого не знав про Ореста Кузьму та українських есперантистів. А тепер має нове захоплення — колекціонувати речі, пов'язані з есперанто. Підприємець пишається, що вдалось здобути до музею кілька цікавих речей. Зокрема, перший підручник мови есперанто Земенгофа, який видали російською мовою у Варшаві. Експонат рідкісний і дорогий, тож секрету, де вдалося його дістати, власник не розкриває. Натомість охоче ділиться історією походження іншого важливого експоната — ориґінальної фотографії з Першого світового з'їзду есперантистів.
«Фотографію вдалось легко купити через помилку. Її власник написав прізвище "Земенгоф" з двома "м". Тож конкуренти не змогли її знайти», — зізнається Василь Антонюк. Вийшла вона колекціонеру у $100, що дуже дешево.
Серед цікавих експонатів — також перший український підручник Михайла Юрківа, виданий у Тернополі. Збирати речі, пов'язані з рухом в Україні, каже власник садиби-музею, допомагають коломийські та львівські есперантисти та колекціонери. Йдеться про видання, листівки, світлини.
Сьогодні у меморіальному будинку відреставровано фасад і зроблено дві музейні кімнати. У першій кімнаті — експозиція, іншу зробили у стилі початку ХХ століття, щоб приймати есперантистів. В ремонті ще частина будинку.
Цьогорічна зустріч есперантистів у садибі Ореста Кузьми в Коломиї
У 2013 році, до 100-річчя виходу першого числа журналу Ukraina stelo, на будинку встановили меморіальну дошку. Тоді ж таки в будинку відбувся перший з'їзд есперантистів, на якому було 50 есперантистів з усієї України і троє з-за кордону. Відтоді щороку вони там організовують конференції, починаючи з 2013-го. Щороку там вручають премію тим, хто пропаґує український есперантський рух та український погляд на важливі події.
Mirinda Lviv
Більшість дописів на сторінці Сергія Шматкова у соціальній мережі Facebook — мовою есперанто.
«У мене у Facebook понад дві тисячі друзів з усього світу, з якими я спілкуюсь мовою есперанто», — розповідає пан Сергій.
Цю незвичну для багатьох мову Сергій Шматков вивчив ще у 1980-х. Народився і прожив чоловік усе життя в Донецькій області, а після окупації перебрався до Львова. Сьогодні він один з тих, хто мріє надихнути Львів на нову хвилю розвитку цієї мови.
Зі слів президента Української есперанто асоціації Євгена Ковтанюка, близько 20 років у Львові есперанто не надто розвивалось. Молодь більше захопилась англійською, а старші, котрі вивчали мову ще за радянських часів, більше уваги присвячували роботі, а не захопленню.
«У радянський час есперанто було можливістю спілкуватись з зовнішнім світом із нашого закритого світу. Це було потужним стимулом для молоді. Сьогодні ж, навпаки, є багато есперантистів старшого віку, які не можуть активно працювати. Адже есперанто — це не лише мова. Це рух, це соціально-філософський світогляд. А щоб це все було, мають бути гуртки, зустрічі тощо. А ще одна причина занепаду — життя у 1990-і не було таким простим. Тому люди зосередились на роботі та своїх побутових справах. Тому по трохи все затихало», — пояснює Євген Ковтанюк.
Львів'янин Василь Вороблевський зазначає, що у 1980-х роках у Львові курси мови були доволі популярні.
«Я побачив афішу про набір на курси в Будинку вчених і пішов. Вчив її чотири місяці, маючи два заняття на тиждень, — пригадує Василь Вороблевський. — Словникового запасу було достатньо для базового спілкування. Нас було в групі 25 людей, і з деким підтримуємо контакт досі. Вчив її, аби мати можливість їздити на міжнародні зустрічі. Тоді майже не було можливості виїхати за кордон, і це був для усіх дуже хороший стимул».
З відкриттям кордонів та проникненням англійської мови есперанто дещо втратило позиції у Львові. Однак ще в 1990-х ним доволі активно користувались, зокрема у туризмі.
«Мова есперанто допомогла мені багато років працювати в туризмі. До нас приїздили групи з В'єтнаму, Китаю, Югославії та Польщі, керівники яких обов'язково говорили мовою есперанто. Відбувалось це фактично за обміном: ми приймали тут певну кількість туристів і тоді відправляли в іншу країну таку ж кількість. Екскурсії були суто мовою есперанто. У Китаї та В'єтнамі був разів 20 із супроводом груп», — розповідає Василь Вороблевський.
Сьогодні есперанто також допомагає родині Василя Вороблевського їздити світом і приймати в себе іноземців. У Львові налічується декілька родин, які є в базі міжнародного сервісу Pasporta Servo, серед них і родина пана Василя.
«Це сервіс, куди зголошуються есперантисти з усього світу, які готові у себе безкоштовно приймати гостей. Я також у себе приймаю есперантистів, щороку це кілька людей. Більшість сьогодні приїздять у робочих справах, а заодно це для них нагода поспілкуватись з есперантистами. Натомість мій син їздив у багато країн Західної Європи завдяки моїм контактам з есперантистами», — зізнається пан Василь, додаючи, що попри захоплення батька вже його син у закордонних поїздках спілкується англійською.
Нині львівські есперантисти збираються щомісяця в одній з центральних кнайп. Щороку у травні у Львові відбувається зустріч есперантистів Mirinda Lviv («Чарівний Львів»). Її перенесли сюди з Ялти після анексії Криму. Вона відбувається у перші дні травня. Цього року, окрім українців, були есперантисти зі Швеції та Польщі.
Намет есперантистів на Форумі видавців у Львові. 2016 рік
До львівських есперантистів також додають непересічну для розвитку цієї мови в Україні людину — Володимира Пацюрка, який мешкає у Пустомитах. Він відомий як перекладач, видавець багатьох українських творів мовою есперанто та укладач Великого есперантсько-українського словника, що вийшов 2010 року і є найбільшим таким виданням на пострадянському просторі. Саме завдяки його зусиллям відродили й нині видають журнал Ukraina Stelo. Видання виходить чотири рази на рік. Його поширюють через електронну пошту, але кілька десятків примірників щоразу видруковують — для старших есперантистів, які не надто добре дають раду з комп'ютером або ж не мають його.
«У кожному номері ми стараємось подати відомості з історії есперанто руху в Україні, — розповідає Володимир Пацюрко. — Даємо уривки з романів українських письменників та творчість поетів. Подаємо інформацію про Майдан та війну. Журнал розповсюджується не лише в Україні, а висилаємо його у різні країни світу».
Саме у Львові, наголошує Євген Ковтанюк, є єдина в Україні вулиця, названа на честь українського есперантиста Василя Єрошенка. Президент Української есперанто асоціації стверджує, що останнім часом рух у Львові, як і в Києві, починає відроджуватись. У Львові наразі бракує молоді, яка би спілкувалась есперанто, і змінити ситуацію можна курсами.
Власне, ідею започаткувати курси мови має Сергій Шматков. А років через 20 він мріє створити тут навіть цілий есперанто центр, де будуть бібліотека, навчальні приміщення, невеликий музей тощо.
Столиця задає тон
«Есперанто зазвичай займаються ті люди, які постійно чимось цікавляться. Це цікаві люди. Наприклад, мене у житті завжди щось цікавило: мови, техніка, мистецтво тощо», — каже Василь Вороблевський.
Як запевняють есперантисти, головні переваги штучної мови — у простоті вивчення та рівноправності інших мов, яке вона забезпечує. Мова має 10 префіксів, 35 суфіксів та 11 закінчень, які дозволяють від кожного кореня самостійно створювати від 20 до 60 (а від деяких коренів навіть до 100) слів. У світі нині налічують близько 15 млн есперантистів, підказує Євген Ковтанюк.
«Важливо, що есперанто не має замінити рідну мову, а лише полегшити спілкування між людьми. Тому вона така легка до вивчення», — наголошує Василь Вороблевський.
«Людина може бути есперантистом, не підозрюючи про існування мови есперанто, — переконаний Євген Ковтанюк. — Тому ми пішли іншим шляхом: два роки тому у Києві створили одразу два молодіжні клуби, куди не просто набирали молодь на курси мови, де вони не завжди розуміють, навіщо вона їм. Спершу ми створили платформу для спілкування людей, яким цікаво спілкуватись один з одним, а потім дали інструмент спілкування — мову. Постійні курси є при парламентській бібліотеці, і ще кілька наборів оголошують від потреби».
Тож зараз у Києві є приблизно 200 есперантистів. Зі слів президента Української есперанто асоціації, сьогодні вчать мову з дуже різних причин: хтось — задля мандрівок, хтось — щоб мати можливість спілкуватись з однодумцями, комусь цікава саме ця мова, а хтось прагне вивчати щось незвичне та екзотичне.
29.12.2016