Мінїстерство внутрішних справ унормувало нарештї рескриптом з дня 30. лютого с. р. ч. 60745 заосмотренє виселених. Унормованє підпомоги виселених не наступило в цїлости по думцї бажань нашої репрезентації і інтересованих — але перший крок в сїй справі вже зроблений, а тепер буде задачею нашої репрезентації і самих інтересованих поробити дальші стараня, щоби відносини виселення упорядковано так, щоби вони зробили ся можливими для виселенцїв.

 

Покликаний рескрипт обнимає всїх виселених — тих, що самі добровільно виїхали з загроженого терену, як і примусово евакуованих.

 

Постанови рескрипту:

 

І. Плян розміщеня виселенцїв. Для поміщеня виселенцїв признано отсї повіти західної Галичини: Бяла, Живець, Освєнцїм, Хшанів, Вадовицї, Мислиницї, Новий Торг, Лїманова, Бохня, Бжеско, Новий Санч, Грибів, Тарнів, Домброва, Мєлєц, Пільзно, Горлицї, Ясло, Красно, Стрижів, Ріпчицї, Кольбушова, Тарнобжеґ, Нїско, Ряшів, Ланьцут, Переворск, Березів, Сянік, а в кінци повіти: Краків, Величка і Подґуже, о скільки не входять в кріпостну область. В котрих громадах тих повітів маєть ся помістити поселенець, означить намісництво. Воно має виробити плян розміщеня виселених, число виселених призначених до кождої громади і стацію, до якої маєть ся довести виселених, в якім означить повіти, громади, в яких маєть ся довести виселених. На поміщенє виселених мається ужити не лиш приватні мешканя, але також коршми і більші фабричні заведеня, по переведеню відповідних адаптацій.

 

При уложеню пляну розміщеня виселенцїв треба брати також під розвагу і ту обставину, що до західної Галичини перевозить ся виселенцїв, що перебувають тепер на Угорщинї. Всї повіти роздїлить ся на два округи, бо дві комісії будуть переводити розміщенє виселенцїв.

 

II. Хто може користати з заосмотреня? З заосмотреня можуть користати в засадї виселенцї, австрійські горожани, без ріжницї народности і віроісповіданя, котрі в звязи утечі або евакуації мали свій сталий осїдок в повітах: Сокаль, Рава руська, Жовква, Бібрка, Жидачів, Стрий, Долина (тепер і Сколє) і в дальших східних повітах, та в містах: Городок яг. і Яворів, не мають средств на виживленє себе і своїх родин і вже мешкають в поданих повітах західної Галичини, або перевезеть ся їх з під лїнїї східних повітів до поданих західних повітів. При признаню підмоги не можна робити ріжницї, чи хтось є спосібний до працї, чи нї.

 

III. Перевіз виселенцїв. Виселенцїв з боєвої лїнїї, з повітів положених близько фронту, без ріжницї народности і віроісповіданя належить відтранспортувати до одної в двох з переглядних стацій, які означить намісництво. Стації належить вибирати в такім місци, де би можна відчистити денно найменше 1000 виселенцїв і де знайшло би ся місце на провізоричне поміщенє більше тисячів людий. На описове поміщенє можна реквірувати відповідні забудованя і їх датувати. Війсковість має достарчити їм приладів до відчищеня виселенцїв. Щоби можна до обох переглядних стацій призначити рівномірне число виселенцїв, має намісництво означити по роздуманю з війсковими властями, з котрих повітів маєть ся відослати виселенцїв до одної, а з котрих до другої переглядної стації. Тому треба заздалегідь повідомити староства, з яких округів маєть ся відсилати виселенцїв, до котрої стації мають вони відослати виселенцїв. В переглядних стаціях мають комісії відбирати виселенцїв, піддати їх санїтарному і полїційному переглядови і очищеню. Люди на становищах і засібні, що не рефлєктують на запомогу, можуть виїхати з переглядних стацій на довільно вибране місце замешканя, котре однак лежить не в вузшім окрузї воєннім. Незасїбні виселенцї можуть осїсти або в західній Галичинї, або в инших краях (гінтерлянді). Коли вони хотять виїхати до инших країв, належить їх відставити до Угорського Градища, або Преран, звідки тамошна переглядна стація має їх помістити в тих крах і заосмотрити в запомогу. Переглядна комісія розмішує виселенцїв по громадах: вона урядує під проводом полїтичного урядника, а в її склад входять полїційні і зелїзничі орґани і найменше 3 лїкарів та заступник війскової власти, приміром районовий командант.

 

IV. Заосмотренє виселенцїв. Кождий виселенець дістає лєґітимацію від переглядної комiсiї. Скоро прибуде на місце призначеня, має староство вписати його на запомогову листу щоби мати його в евіденції при роздїлї підмоги. Се дїєть ся так:

 

1) Кождий виселенець, що бажає одержати підмогу, мусить особисто зі своєю лєґітимацією зголосити ся в данім (місцевім) старостві і то зараз, а найдальше до вісїм днїв від хвилї, як прибув до громади замешканя. Не потребують особисто зголошувати ся в старостві особи низшe 14 лїт, що прибули до громади в товаристві старших. Однак голови родини мусять привести на своїй лєґітимації посвідку від громади, що всї особи виписані на лєґітимації та прибули до громади. На основі зголошеня виготовлює староство катастер (листок), в якім подає крім особистих дат також місце сталого осїдку виселенця. Виселенцеви відбирає лєґітимацію, а дає карту тотожности з фотоґрафією виселенця. Дїти висше 14 лїт не дістають сих карт, лише вписуєть ся їх на карту голови родини. Фотоґрафію споряджаєть ся на державний кошт.

 

2) При зголошеню вилежить виплатити виселенцям підмогу, котру опісля виплачуєть ся що тижня на 14 днїв наперед. Коли виселенець побирає сталі побори, приміром війсковий причинок, то йому вже не виплачуєть ся державної підмоги для виселенцїв, лише виплачуєть ся ріжницю, о скілько державна підмога для виселенцїв є висшя від війскового причинку. Коли одначе виселенець перестав брати війсковий причинок, треба йому як зачет виплачувати підмогу для виселенцїв, доки не одержить причинку, а опісля виплачувати лише ріжницю. Коли виселенець знайде собі сталий заробок, то половину його зарібку потрутить ся з підмоги, яку він побирає разом з родиною, а решту підмоги виплатить ся. Не виплатить ся зовсїм підмоги, коли сталий зарібок виселенця є два рази більший, як його і його родини підмога.

 

3) Чинш за мешканя оплачують виселенцї з власних фондів, чи з підмог. Староство може наймити обширнїйші убікації на поміщенє більшого числа виселенцїв, а чинш розложити на них і потрутити при виплатї підмоги.

 

4) Виселенцї мають право жадати достави одїжи, чобіт, білизни, коців і сїнників. Коци і сїнники мають ся доставити виселенцям перед їх прибутєм. Запотребованє одїжи, чобіт і білизни треба вже при першім зголошеню устійнити, а притім треба поучити виселенцїв, що що доперва може заспокоїти лиш найконечнїйші потреби і що не вільно продати одержаних річий. Листу запотребованя сих річий треба переслати намісництву, а оно має справити потрібні річи.

 

5) Лїкарська опіка. Виселенцїв належить віддати зараз, як лиш прибудуть на місце, лїкарським безплатним оглядинам, а опісля від часу до часу безплатно контролювати їx санїтарні відносини.

 

6) Моральна опіка. Коли місцеві парохи не можуть заспокоїти душевних потреб з причини ріжницї віроісповідань, має намісництво постаріти ся в мінїстерстві о іменованє духовних для виселенцїв за відповідною ремунерацією.

 

V. Евіденція виселенцїв. Катастер виселенцїв треба отримувати при староствах в поазбучнім порядку. Намісництво залежить у себе центральний поазбучний катастер всїх виселенцїв в Галичинї, а крім того другий після громад. Для їх заложеня мають староства прислати підписи свого катастру і відібрати від виселенцїв лєґітимації переглядних комісій.

 

VІ. Зміна місця осїдку виселенцїв. З важних причин, приміром, щоби члени родини зійшли ся разом, можна позволити змінити місце осїдку в окрузї західної Галичини. Просьбу треба подати до староства осїдку, а воно перешле її до староства виміряного осїдку, котре позволить осїсти в своїм окрузї, коли на се має достаточне поміщенє. О дозвіл перенести ся поза Галичину треба просити галицьке намісництво, а воно перешле просьбу до ремісництва того краю, де лежить намірений осїдок. Дозволу перенести ся з инших країв до Галичини на разї не даєть ся, бо західна Галичина зарезервована на поміщенє можливих дальших виселенцїв зі східної Галичини.

 

VII. Окремі постанови о виселенцях, ще вже перебувають в західний Галичинї. Староства західної Галичини мають візвати перебуваючих в своїм окрузї виселенцїв, що потребують підмоги, щоби зголосили ся до староства, вписати їх на листу потребуючих опіки, заложити катастер і видати їм карту тотожности та виплатити підмогу.

 

VIІІ. Виселенцї, що осїли в середній і східній Галичинї. Виселенцї, що осїли на схід від поданих, а на поміщенє виселенцїв призначених західних повітів, не мають права на державну підмогу. О скілько їм доси виплачувано підмогу, належить застановити дальшу її виплату, а виселенцїв, що конче потребують підмоги, треба відіслати до переглядних стацій. Однак мінїстерство застеріґає собі право визначеня в виїмкових случаях поодинокі громади повітів Добромиль, Лїско, Мостиска, Яворів, Цїшанів, Старий Самбір і Самбір, а на устне приреченє з 17. грудня с. р. і Городок яг. на осїдок для виселенцїв, а тим самим признати їм державну підмогу, коли в тих громадах убуло значне число бідних виселенцїв і там живе від довшого часу і має вдоволяюче поміщенє.

 

XI. Поворот виселенців домів. Сей уступ опускаємо, бо він не на часї.

 

Увага: В рескриптї признано на кождого виселенця одну корону денної підмоги. На конференції Укр. парляментарного Комітету для виселенцїв у Відни дня 7. грудня с. р. заявив референт секц. шеф Маркет, що підмогу підвисшаєть ся на голову по 1 к. 50 с. денно.

 

Товариство "Сїльський Господар" у Львові.

 

[Дїло]

13.12.1916