Найважливіший інструмент для захисту клімату від незворотних змін перетворився на непридатний бюрократичний папірець. Європейську Унію практично усунуто від торгівлі квотами на викиди вуглекислого газу після відповідної ухвали Європейського Парламенту. У вівторок євродепутати відмовилися підтримати пропозицію Єврокомісії щодо зменшення квот і водночас підняття їхньої ціни.
«Край вечірнього сонця» віддавна претендує на звання лідера в галузі охорони довкілля. Утім цього тижня, ці претензії зведені фактично нанівець. Спершу 27 країн-членів Європейської Унії відмовилися ухвалити спільну програму щодо поступового зменшення емісії парникових газів. Тепер свій внесок у ламання доброго екологічного реноме вніс Європейський Парламент. Народні представники відхилили давно назрілу реформу торгівлі квотами на викиди вуглекислого газу. Від колишнього оптимізму і бажання зробити все, щоб майбутні покоління отримали придатне для життя довкілля майже нічого не залишилося.
Парламентське голосування щодо квот ознаменувало собою поворотний пункт в європейській політиці захисту клімату. Десять років тому європейці стали новаторами в справі опрацювання й випробування системи торгівлі квотами на емісію парникових газів. Це був престижний проект: підприємства й бізнесмени мали через ринкові механізми отримати мотивацію, щоб інвестувати в екологічно нешкідливі технології. Захист довкілля й передовсім захист клімату від невідворотних змін мав стати рентабельним і вартим вкладних у нього грошей.
Але тепер можна стверджувати, що проект провалився. Підприємці, котрі довірилися обіцянкам політиків й інвестували в екологічні технології, так і не дочекалися своєї винагороди. Навіть навпаки, вони були покарані, адже довелося підвищити виробничі витрати, а отже програти в конкурентоздатності. Торгівля емісійними сертифікатами – тобто дозволами на викиди певної кількості парникових газів – фактично провалилася. Причина напрочуд банальна й безпосередньо пов’язана з елементарними ринковими механізмами: сертифікатів виявилося явно забагато на ринку, тож пропозиція нівроку перевищувала попит. Згідно з тими ж ринковими механізмами, ціна на сертифікат почала катастрофічно падати. Таким чином компанії, які навіть євроцента не інвестували у справу захисту клімату, могли за безцінь накупувати собі індульгенцій, тобто емісійних сертифікатів, скільки душа забажає, і жити собі й далі, пританцьовуючи.
Шанс щось змінити в цій ситуації був, і його намагалася використати Європейська Комісія, опрацювавши реформи до норм торгівлі емісійними сертифікатами. Тобто, знову за тими ж ринковими механізмами, пропонувалося зменшити квоти на викиди парникових газів, піднявши відповідним чином ціну на них. Хоча б на певний час. Пропозиція була віддана на розгляд Європейського Парламенту. Комітет ЄП з екологічних питань і захисту клімату гаряче її підтримав, та комітет індустріальної політики та само гаряче виступив проти. Залишалося лише визначити, кого в страсбурзькому парламенті більше: лобістів довкілля чи промисловості.
Промисловість перемогла. А значить ціна на сертифікати буде й надалі безжально прямувати до нуля. Втрачатимуться останні мотиви для інвестування в екологічно нешкідливі технології
Відповідальні за це фіаско сидять у столицях країн-членів Європейської Унії і в самій столиці ЄУ – Брюсселі. Як стверджує єврокомісар з питань захисту клімату Конні Гедеґаард, програне голосування – це один з елементів-пуцлів невдалої екологічної політики ЄУ. Ще обіймаючи посаду данського міністра навколишнього середовища, пані Гедеґаард була живим свідком того, як у грудні 2009 року провалилася Міжнародна конференція з питань захисту клімату в її рідному Копенгагені. Причина невдачі полягала в тому, що країни-учасники не могли знайти консенсусу навіть для досягнення елементарних цілей. А вже сидячи на високому кріслі єврокомісара, данійці так і не вдалося організувати необхідну більшість прихильників для ініціювання розумної й ефективної кліматичної політики для європейців.
Це видається ще більш дивним, оскільки одним з її союзників була чи не найвладніше особа Європи – канцлерка Німеччини Анґела Меркел. Остання не раз виступала з палкими промовами на захист довкілля. Проте останнім часом, вона мов до рота води набрала. Очевидно гору взяли національно-господарські мотиви, які випливають з необхідності всіма силами й засобами підтримати національну індустрію, особливо напередодні виборів до Бундестагу, які відбудуться наступного року.