Остання дорога Д-ра К. Левицького

У неділю, 16 листопада Львів попрощав През. Д-ра К. Левицького.

 

 

У храмі Св. Юра

 

По середині храму на підвищенні чорна домовина з тілом Великого Громадянина Галицької Землі. Над домовиною і над царськими вратами жалібна чорна котара з хрестом, над яким видніє золотий тризуб між двома жовто-блакитними прапорами. Рясним вінком горять свічки навколо катафальку. У підніжжі домовини вінки з зелені і хризантем. На першому плані вінки від рідні Покійника, від Губернатора Галичини та від Штадтгавптмана міста Львова.

 

Тихо впливає до церкви народ з урочистою повагою і в скупленні, щоб віддати останню прислугу першому Прем'єрові Ради Секретарів ЗУНР. Входять тільки почесні гості, делегати різних установ і позальвівські громадяни, бо мури церкви не в силі були б вмістити тисячних мас народу, що облягають майдан перед брамами церкви. Кількох впорядчиків увесь час пильно береже порядку, розміщуючи всіх на відповідних місцях. Почесні місця займають члени рідні Покійника: син і доньки, дальше представник Губернатора Галичини Шеф Уряду Пропаганди д-р Райш, представники Штадтгавптмана д-р Бальдауф, посадник міста д-р С. Біляк, голова Українського Краєвого Комітету д-р Кость Паньківський, члени Української Національної Ради д-р М Волошин, ректор В. Сімович, представники українських установ. Між делегатами в церкві делегати від Команди Української Поліції з сотн. Пітолаєм у проводі.

 

Починається архієрейська Служба Божа. Перед престолом стають Преосвященний Йосафат Коциловський з Перемишля, волинський епископ Преосвященний Микола Чернецький, о. ігумен Климентій Шептицький, о. протоєрей Табінський, оо. каноніки Лужницький, Рудь, Горчинський, Сімович і ін.

 

Пливуть жалібні звуки заупокійної Служби Божої. На хорах співає чоловічий хор (об'єднані хори Львова) під керівництвом дир. О. Плешкевича.

 

Після Служби Божої прощає Покійника о. мітрат Й. Сліпий, підкреслюючи в своїй проповіді 50-літню громадянську працю невтомного народного робітника.

 

Потім відправляється панахида при співучасті Преосвященного Никити та інших достойників нашої Церкви.

 

На церковному майдані

 

На хорах лунають акорди прощальної пісні. Виходить духовенство, делегації з вінками. Під звуки жалібного маршу орхестри з церкви виносять домовину. Під проміннями золотого осіннього сонця кругом домовини уставляються духовники і громадянство. На балкон Митрополичої палати виходить голова Адвокатської Палати д-р М. Волошин, щоб попрощати Покійника від української адвокатури й українського громадянства. Промовець накреслює довгий життєвий шлях Покійного Президента і всі його заслуги для народу.

 

Похоронний похід

 

Починає співати хор і під звуки пісні учасники готуються до виходу з церковного майдану.

 

Похід зачинає церковна процесія з хоругвами. Рядами йдуть члени "Молодої Громади". За ними колона вінків. У колоні аж 53 вінки. Ось вінки від "Просвти", НТШ, Союзу адвокатів, від читальні в Рясній (два вінки), від читальні в Раві Руській, від Сільсько-Господарської Централі, Народної Торгівлі, Центросоюзу, Сільського Господаря, Маслосоюзу, Союзу Кооператив, Центробанку, дальше від читальні на Богданівці, від "Дністра", Союзу Українського Студентства, від Команди Української Поліції (два вінки), від Спілок: Письменників, Журналістів, Мистців, Театральних артистів, від Літ.-Мист. Клубу, Управи міста Львова, від Брідщини, "Жіночої Служби Україні", від залізничників, Червоного Хреста, від громадянства Городеччини, від "Волі", "Зорі", "Сили" (два вінки): від громадянства Винник (п'ять вінків), Щирця, Пустомит, Малехова, Пісків, Голоска, Лисенич, Мурованих Ляшків, Підберізець, Брюхович, Яворова, Підбірець, Миклашева. — За колоною вінків іде шкільна молодь зі своїми вчителями дальше хор, зложений із сотні співаків. За хором іде духовенство в числі Преосвященного Йосафата Коциловського й о. Мітрата Й. Сліпого. До маршової колони долучується громадянство, карно уставляючись трійками, так, що робота впорядчиків незвичайно влегшена.

 

Година перша сполудня. В долішній частині Паркової вулиці жде репрезентативний похоронний віз, запряжений у чотири коні. До нього вкладають домовину. Біля каравану формується сторожа із впорядників. Вслід за похоронним возом із домовиною, прикритою вінками від рідні та Штадтгавптмана йдуть доньки та син і близька рідня Покійного, дальше представники Української Національної Ради та Українського Краєвого Комітету. Вслід за ними чотири німецькі поліцисти (Зондердінст) несуть вінок від Губернатора із червоними лентами і свастикою. За вінком Губернатора Шеф Уряду Пропаганди Райш. Начальник Господарського Відділу Управи м. Львова Бальдауф у товаристві посадника м. Львова д-ра Біляка та представники українських установ і господарських інституцій. За офіційними представниками йдуть чвірками делегації. Зачинає цей похід хорунжий "Просвіти", дир. Петрик із прапором, за яким сліжують прапори читалень "Просвіти" у Підберізцях і Миклашові та прапор Т-ва "Воля". Дальше йде зорганізовано українське громадянство: лікар та трамвайники, студенти та ремісники, працівники Маслосоюзу, Народної Торгівлі, Управи міста, Центросоюзу, Сільського Господаря та всіх інших наших установ. Зорганізовано йдуть представники Української Поліції з сотником Пітолаєм у проводі. А потім слідує довга колона інших учасників похорону, яких налічують коло 10 тисяч.

 

Вулицями Львова

 

З блакитного неба рине золотим потоком сонце. В морозному повітрі лопотять прапори, колишуться чорні завої на вуличних ліхтарнях. Похоронний похід проходить Парковою вулицею до Оперної. Здовж обабіч вулиці довгі ряди людей, що супроводжують імпозантний похід. Подорозі співає хор, грають духові орхестри: трамвайників, Т-ва "Зоря" та читалень із Підбірець, Миклашева, Лисинич і Підберізець. Увесь коловий рух припинений.

 

Серед найдорожчих могил

 

Сумно грають дзвони при входовій брамі кладовища, сповіщаючи прихід Достойного Покійника. У повазі і найбільшому порядку входить похід на місце вічного спочинку. На горбі серед сірих стрілецьких могил поруч з могилою вождя УГА ген. М. Тарнавського буде спочивати перший Прем'єр ЗУНР.

 

Останні жалібні пісні, останнє прощальне слово... Від комбатантів, товаришів зброї зголошує прощальний звіт Покійному Президентові інж. А. Палій.

 

Лунають звуки жалібного стрілецького маршу. Домовину спускають у могилу.

 

Лопотять у сонці прапори. На домовину падуть перші грудки сирої землі. Повітрям сколихує маєстатична пісня національного гимну "Боже Великий".

 

Серед найдорожчих українських могил виростає ще одна могила із тлінними останками одного з найкращих синів Українського Народу.

 

[Львівські вісті]

18.11.1941