У Львові дня 17 н. ст. жовтня 1891.
До справ для Русинів в шкільництві дуже важних, а котрими правительство — єсли має щире наміренє зробити де-що доброго для тяжко покривдженого народу руского — повинно би як найскорше заняти ся, — належить справа катедр руских на львівскім університетї.
Богом а правдою три міліони Русинів в Австрії мають право на рускій yнiверситет в столици Галицкої Руси, у Львові, як три міліони Поляків тїшать ся повним своїм університетом в Кракові. Однакож Русини свого — руского університету не мають, а мусять вдоволяти ся лише поодинокими рускими катедрами в університетї лівівскім, з натури своєї утраквістичнім. Тілько-ж той утраквізм університету львівского єсть переведений так з кривдою Русинів, що університет в дїйстности подабає на польскій, а величезна більшість польских професорів систематично, словами і чинами, старає ся віндивувати єму характер університету польского.
Нинї на університетї львівскім на видїлах правничім і фільософічнім бачимо лиш одного професора, именно д-ра Омеляна Огоновского на катедрі руского язика і літератури. Він, по смерти проф. Олександра Огоновского, остав ся одинокій професор на рускій катедрі.
На видїлї фільософічном мають Русини всего одну катедру, тую, що займав д-р Омелян Огоновскій. Більше катедр на тім видїлї не мають. А вже-ж кождому мусить впасти в очи і глубоко зачудувати: длячого три міліони Русинів по 120 лїтах вірного пробуваня свого під Австрією до нинїшного дня в університетї львівскім не діждали ся катедри рускої исторії? Єсть се тяжка кривда для руского народу, а з другої сторони річ з деяких взглядів навіть і для самої держави некористна. Сю кривду Русинів повинна держава чим скорше усунути, тим більше, що і їй самій вийде се лиш на добро. Жаль, що провідники рускі давнїйшими роками, коли правительства централістичні их потребували, тогдї не домагались енерґічно основаня катедри рускої исторії. Нинї сю справу піднесли теперішні посли в радї державній — і ми певні, що они піднїсши єї, будуть і підпирати єї з цїлою енерґією. Гідні кандидати на сю катедру знайдуть ся. Русь наша широка, не кінчить ся на стовпцях граничних за Гусятином. На земли нашій єсть нинї аж пять університетів: два в Австрії, а три в Россії. Хибне кандидатів у Львові чи в Чернівцях, знайдуть ся в Кієві, чи в Харкові, чи в Одесї. Коли правительство австрійске на катедри польскі в Кракові і Львові покликує Поляків з Конґресівки і Познаньщини, длячого би — питаємо — не могло покливати на катедру руску у Львові Русина з України?
На видїлї правничім основано найвисшим розпорядженєм з 23 марта 1862 (оголошеним рескриптом львівского намістництва з 12 липня 1862 р. ч. през. 5661) чотири катедри: а) австрійсвого права цивільного, б) права карного і поступованя карного, в) поступованя цивільного і г) права торговельного і векслевого, — катедри для руских правників необхідні, бо они обіймають предмети входячі до судового испиту. З тих чотирох катедр — одна, именно катедра права торговельного і векслевого, нїколи не була обсаджена, — друга катедра, поступованя цивільного (на котрій з-разу суплювали бл. п. Володим. Сроковскій і Омел. Лопушаньскій) від давна вже стоїть опорожнена, — на третій катедрі, права і поступованя карного викладають два доценти (д-р Петро Стебельскій і д-р Ив. Добряньскій), — наконець четверта катедра, права цивільного від лютого сего року (по смерти професора д-ра Олександра Огоновского) до нинїшного дня, на диво, необсаджена, — кажемо "на диво", бо того не буває, щоби катедру по професорі лишали так довго порожною і при недостачи доцента, не покликали суплєнта. Ось як виглядає справа руских катедр на правничім видїлї утраквістичного університету львівского!
Також сю кривду піднесли теперішні рускі посли в радї державній — і ми маємo то пересвідченє, що не перестануть добиватись, щоби ті истнуючі вже катедри були обсаджені. Що-до катедри опорожненої по бл. п. Олександї Огоновскім — висказав теперішний ректор університету проф. д-р Балясиц в своїй инавґураційній промові надїю, що ся катедра буде відповідно обсаджена. Приятно нам приняти се заявленє до відомости, і сподїваємось, що се як найскорше стане ся, т. є. що коллєґіюм візве на сю катедру справдї відповідну силу на суплєнта, доки він не виповнить вимогів на доцента. Однакож Русинам мусить залежати не тілько на сїй катедрі, котра без проволоки повинна бути обсаджена, але і на всїх установлених руских катедрах. А позаяк наразї може нема відповідних сил, то правительство повинно поступити після проєкту посла Барвіньского, — визначити стіпендії на підготовленє доцентів на необсаджені катедри.
Такій сумний для Русинів стан в університетї львівскім на дальше лишитись не може і не сміє...
[Дѣло]