Російський газовий проект Nord Stream 2 здатен остаточно поховати важливість України як газотранзитної держави, а заодно завдати відчутного удару про планах Європи диверсифікувати джерела енергопостачання. Нещодавно з'ясувалося, що ключовою особою в цьому проекті став екс-канцлер Німеччини і «великий друг Путіна» Ґергард Шредер. Чи зможе він завадити тихій смерті Nord Stream 2?
Отже, як ми повідомляли, 5 жовтня стало відомо, що Ґергард Шредер очолив раду директорів компанії Nord Stream 2. Цю інформацію «накопали» журналісти відомої німецької газети Tagesspiegel, й отримали офіційне підтвердження від представників компанії.
Щоправда, речники Nord Stream 2 — стовідсоткового дочірнього підприємства російського газового велетня «Газпром» — відмовилися назвати точну дату, коли саме колишній канцлер Німеччини обійняв цю посаду. Тож журналістам довелося виявити кмітливість. Вони проштудіювали дані реєстру юридичних осіб швейцарського кантону Цуґ (де саме й зареєстровано Nord Stream 2) і встановили, що пан Шредер дістав нову посаду ще 29 липня.
То що ж це виходить: всесвітньо знаного політика (як не крути, Шредер таким є) призначають керувати одним з найпотужніших у світовому вимірі енергетичним проектом, і світ два місяці про це ні сном ні духом? Причому повідомляє про це призначення з таким запізненням не «Первый канал», «Известия» чи інші ЗМІ з медіа-імперії «Газпрому», а німецька газета. Причому наступні повідомлення про цю подію у російській пресі подаються вже з покликом на Tagesspiegel. До речі, навіть на сайті Nord Stream 2 Ґергард Шредер чомусь у жодний спосіб не згадується, що виглядає вже цілковитою макаброю.
Інше питання: чому Шредер? Тобто, з одного боку, нібито зрозуміло, екс-канцлер раз за разом при кожній ліпшій нагоді доводить свою цілковиту лояльність кремлівському шефові. Також нагадаємо, що останні десять років, фактично майже відразу після своєї відставки з посади голови німецького уряду, він очолював раду акціонерів першого газопровідного консорціуму Nord Stream з будівництва та експлуатації першої черги трубопроводу для постачання газу з Росії до Німеччини дном Балтійського моря (за даними Tagesspiegel, він збереже за собою й цю посаду). Але ця робота була радше такою собі синекурою для відставного канцлера. І 250 тисяч євро на рік — непогана надвишка (за шкідливість) до й без того високої пенсії колишнього топ-політика. А варто зазначити, що Шредер зумів «пробити» проект Nord Stream, вже бувши «кривенькою качечкою», тобто відсиджуючи останні дні в канцлерському кріслі.
На посаді голови ради акціонерів, тобто наглядового органу, Шредер фактично не мусив майже нічого робити, а мав залишатися таким собі весільним генералом. Проте з липня він очолив виконавчий орган компанії Nord Stream 2 — оператора проекту другої гілки газогону, який проляже дном Балтійського моря. Можна припустити, що тепер зарплатня Шредера зросте приблизно на порядок, але доведеться нівроку напружуватися. Чи воно йому треба? Йому, може, й ні, а от Кремлю конче потрібно.
І тут варто нагадати, що зарубіжні партнери «Газпрому» — такі поважні європейські концерни, як Engie, OMV, Shell, Uniper чи Wintershall, — спершу, погодившись на активну участь у проекті, в середині серпня формально вийшли з цієї компанії. Причин для такого кроку було багато. Передовсім цей проект суперечив політиці енергетичної безпеки Європейської Унії, оскільки посилював позиції «Газпрому» як енергопостачального монополіста. По-друге, компанії не хотіли йти на конфлікт з польським антимонопольним відомством, яке розпочало розслідування проти Nord Stream 2. По-третє, режим секторальних санкцій проти Росії міг раніше чи пізніше зачепити й цей проект. По-четверте, як не крути, а Nord Stream 2 є політичним проектом Росії, тобто Путіна, тобто продовженням його аґресивної зовнішньої політики. А отже, до причетних до проекту виникатиме відповідне ставлення.
Хоча треба зауважити, що згадані європейські енергетичні концерни неформально все ж підтвердили, що й далі підтримують сам проект. Про це їхні очільники заявили на газовому форумі в Санкт-Петербурзі, який відбувся 4–7 жовтня. Принаймні голова правління «Газпрому» Олексій Міллер, підбиваючи на прес-конференції підсумки зустрічей з представниками цих компаній, запевнив, що всі вони «підтвердили свою позицію сприяти реалізації проекту».
Але повернімося до питання про таке тривале замовчування факту призначення Шредера. Адже раніше чи пізніше ця «таємниця» все одно була б викрита, бо ніхто, окрім екс-канцлера, не зможе підписувати контракти від імені Nord Stream 2. Прямо якась шпигунська операція в стилі радянсько-західного протистояння в часи Холодної війни.
Німецькі аналітики припускають, що для цього є лише два більш-менш притомні пояснення. Перше: липневе призначення Шредера тримали в таємниці, щоб зайвий раз не дратувати польське антимонопольне відомство напередодні ухвалення рішення з приводу Nord Stream 2, запланованого на серпень.
Утім це не допомогло проектові. Вже 13 серпня антимонопольна служба Польщі заявила, що заблокує проект, оскільки він «зміцнить панування "Газпрому" в Центральній Європі». Відтак п'ятірка європейських партнерів відмовилася від планів придбання по 10 % акцій консорціуму Nord Stream 2.
Друга ймовірна причина замовчування призначення Шредера могла, на думку німецьких аналітиків, полягати в тому, що новина про ще одну газпромівську посаду колишнього лідера Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) могла зробити неприємне враження на східнонімецьких і столичних виборців. Тому, очевидно, в Кремлі вирішили її не форсувати. Принаймні допоки у вересні не вібудуться земельні вибори в Макленбурзі – Передній Померанії та Берліні. Розрахунок кремлівських політтехнологів зрозумілий: їм конче потрібно вибити з посади бундесканцлерки Анґелу Меркель і допомогти сісти в головне крісло Німеччини представникові соціал-демократів. Меркель нині залишається головним «стовпом» антиросійських санкцій у Європі. А есдеки займають щодо Кремля набагато м'якшу позицію. До того ж нинішній голова СДПН, віце-канцлер і міністр економіки ФРН Зіґмар Ґабріель, є давнім прихильником проекту Nord Stream 2, окрім того, він без жодних докорів сумління може літати до Москви, ручкатися з Путіним і базікати про необхідність скасування санкцій. Але й такі маневри не врятували соціал-демократів від електоральних втрат на локальних рівнях.
Тепер — до другого запитання: навіщо 72-річного «збитого льотчика» призначати головою ради директорів компанії Nord Stream 2 за досить непростих для проекту політичних та економічних обставин? Адже саме зараз вирішуватиметься його доля. А опір щодо самої ідеї додаткового газогону наростає водночас з наростанням реального процесу диверсифікації джерел енергії — від імпорту американського скрапленого газу до зрушення з мертвої точки справи лупакового газу в Європі.
Очевидно, в Москві ставлять на те, що наступний німецький уряд буде передовсім соціал-демократичним. А тому лобістські здібності Шредера ой як придадуться для проштовхування проекту. Можна припустити, що Кремль сподівається на зміну урядів не лише в Німеччині, і не просто на зміну, а на прихід до влади партій, більше дружніх до Росії. У такому політичному ландшафті екс-канцлерові, який є ходячим символом дружби з Путіним, працюватиметься дуже комфортно. Не дарма виникло навіть таке поняття, як «шредеризація». І ніхто вже не надто зважатиме на той факт, що потужний економічний проект на практиці реалізується методами кадебістської спецоперації.
08.10.2016