Здоровий глузд часто відступає десь далеко на задній план, коли в гру вступають гроші. Грубі гроші. Сто, сто шістдесят, а може, навіть триста мільярдів євро — це і є ті грубі гроші, що їх Атени планують вибити з Берліна як репарації за шкоду, завдану німецькою окупацією Греції за часів Другої світової війни.
Берлін спершу сприйняв це ледь не за жарт. Німецькі дотепники навіть висували пропозицію виставити рахунок Італії за завойовницькі війни Римської імперії.
Але ні, навіть через 68 років після війни питання німецьких репарацій для багатьох греків є актуальним як ніколи, особливо в контексті глибокої боргової кризи в країні. Увесь політичний спектр опозиційних партій Греції від лівих радикалів до правих націоналістів вимагали від свого уряду виставити Німеччині, котра, очевидно, й винна в усіх грецьких негараздах, астрономічний рахунок.
І офіційні Атени, аби не пустити вітер на вітрила внутрішніх політичних конкурентів, були змушені активно включитися у цю гру й дати зрозуміти, що ставляться до цієї справи напрочуд поважно. Цього тижня міністр закордонних справ Греції Дімітріс Аврамопулос знову нагадав про претензії до німців, коментуючи питання фінансової допомоги Європейської Унії і реформ, які країна має провести задля отримання цих грошей: «Немає і не може бути жодного зв'язку між реформами, проведеними в Греції, і питанням про німецькі репарації. Це визначає міжнародне правосуддя, оскільки за своєю суттю це питання міжнародного права та міжнародних судово-правових органів».
А німцям вже здавалося, що вони з усіма за все розрахувалися. Аж ніяк. На початку червня минулого року Міністерство фінансів Греції створило робочу групу, яка мала підрахувати суму можливих репарацій від Німеччини. Для того, щоб надати групі солідності, окрім експертів-економістів до неї долучили й живих свідків тих часів. Наприклад, героя руху опору Маноліса Ґлезоса, котрий у ніч на 30 травня скинув з Акрополіса фану зі свастикою та встановив там грецький прапор.
У вересні 2012 року Група дала попередню оцінку втрат країни, спричинених німцями. Сума становила понад 160 мільярдів євро, з них 108 мільярдів – за зруйновану інфраструктуру, будинки, масові вбивства населення і ще 54 мільярди – за ті позики, які Банк Греції був змушений видати нацистам. Але це ще не все, Греція вирішила, по-перше уточнити підрахунки (у бік, звісно, збільшення), а по-друге, підрахувати також шкоду, якої націонал-соціалісти завдали грецькому культурному надбанню, зокрема знищенням археологічних цінностей.
На початку березня цього року звіт було завершено. Він складається з 80 сторінок і має гриф «цілком таємно». Показники, які грецькі експерти використовували для підрахунків, невідомі – державна таємниця все ж. Та нарахована сума вже відома кожному грекові, вона гуляє з вуха у вухо, з газети в газету, з сайту в сайт.
Отже, до вже зазначених 160 мільярів, додаємо культурні втрати, харчування окупаційних військ грецькими маслинами та персиками, винайм помешкань, реквізиція чи оренда власності, моральна компенсація… Словом вийшло 300 мільярдів євро. Німці, агов, ми чекаємо на грошики!
Варто зазначити, що антинімецька риторика у грецькому суспільстві останнім часом відчутно активізувалася. Особливо після того, як Берлін почав наполягати на виставленні досить жорстких вимог для надання країні фінансової допомоги.
Що ж канцлерка Анґела Меркель вимагає від греків тотальної економії – а дзуськи! Хай сама економить разом зі своїми земляками-нащадками окупантів, а мешканці сонячного півдня до жебрацького життя не звикли. Це, до речі підтверджують й дослідження, проведені Європейським Центральним Банком. Так, приміром, якщо річний прибуток середньостатистичної німецької родини становить лише 51,4 тисяч євро, то грецької – 101,9 тисяч, тобто майже удвічі більше. Це при тому, що продуктивність праці середньостатистичного німця є вищою ніж середньостатистичного грека.
Зайве казати, що Німеччина не має ні найменшого наміру виплачувати жодного євроцента за грецькими репараціями. Берлін не бажає з Атенами навіть розмовляти на цю тему. «160 року ми виплатили вам 115 мільйонів марок за шкоду, завдану окупацією. Ці гроші повністю закрили зобов'язання Німеччини перед Грецією», – стверджують німці.
Водночас грецький уряд і сам відчуває, що певним чином заганяє себе у власну ж пастку. З одного боку, остаточна відмова від репарацій викличе гнів у грецького суспільства, котре все ще розраховує на «халяву». З другого – Атени зараз перебувають не у найкращій позиції, аби комусь виставляти вимоги. Нині вони – банкрути й прохачі, тож усі дії, які ведуть до конфронтації з країнами-кредиторами лише погіршують шанси Греції на життєво необхідну фінансову підтримку.
Інша справа – Україна, котра може з користю для себе перейняти грецький досвід, а особливо методику підрахунку репарацій. Враховуючи, що творилося на українських теренах в часи війни, Київ легко б зміг б виставити Берліну трильйонний рахунок, пустивши німців з торбами по світу.