Багато думок кружляє в наших головах сьогодні — гордості і тривоги, спогадів і сподівань. Нехай серед них не загубиться почуття і молитва вдячності.
Вдячності насамперед Богові, який вивів нас з дому неволі, за те, що події 25-літньої давності відбулися безкровно і мирно. Розпад Радянського Союзу і наша свобода — це таїнство. Господь дозволив потужно проявитися українському духові. Нам варто завжди пам'ятати таїнственну дію Всевишнього у нашій історії. Бог поділився з нами своїм життям, сотворив нас на свій образ і подобу, і основною рисою нашої богоподібності є саме свобода.
Вдячності багатьом поколінням, які виборювали незалежність, часто жертвуючи своїм життям. В нашій родині досі знаковою постаттю залишається сестра моєї мами, Ірина Шипула, яка в рядах УПА загинула десь під Золочевом у боротьбі з тоталітарною радянською системою. Їй був 21 рік. Зараз, у віці 90 років, мама у сні найчастіше кличе саме її. Ці жертви і плачі мільйонні, закарбовані глибоко в наших родинних історіях.
Україна змогла стати незалежною, бо, незважаючи на складні історичні обставини, неймовірний гніт і колоніально-геноцидальну політику, представники різних українських земель десятиліттями і століттями плекали і обстоювали свою Богом дану гідність — людську і національну.
Сьогодні дякуймо мужам і матерям, що вимолили незалежність, великим святителям і безіменним бабусям, які своєю поставою і свідченням зберігали дух свободи, не дозволяли його втратити. Як ніколи ми зараз розуміємо, що потрібне навернення думки і душі, що потрібно вкорінювати рефлекс свободи, щоб вона ставала для нас природньою. Інакше ми не зможемо поставити належний діагноз рецидивам рабства, що все ще гне нашу спину. Тому скеровуємо нашу вдячність до тих, які її розуміли, зберігали і передали нам.
Особлива наша вдячність належить тим, які віддали своє життя на Майдані і на фронті — на тих різних фронтах, які сьогодні загрожують нашій свободі. Ми пам'ятаємо їх у молитві, їхній образ та вчинки є для нас джерелом натхненням. До болю свіжі кадри недавніх жертв не дозволяють опускати рук і залишатися у хаті скраю.
Тому наша вдячність належить також і живим. Тим, які живуть для України, для спільноти, для іншого. Ця жертва часом непомітна, але необхідна. Ми сьогодні потребуємо українців, які живуть для ближнього, які готові чесно працювати, творчо думати, віддано будувати, долати численні перепони, боротися на різних рівнях — з неправдою, бідністю, втомою, зневірою, з лукавою пропаґандою і страхом…
У кожного з нас свій фронт, своя боротьба, ми не маємо права відступити. І мільйони не відступають. Наша молитва, увага і рука підтримки звернені до мобілізованих і добровольців, до капеланів, медиків і журналістів, які дають відсіч у брутальній гібридній війні. Схиляємо голови перед матерями і дружинами, дітьми та родинами, лікарями і духовенством, які супроводжують та підтримують наших воїнів волі.
Кожного разу з почуттям неймовірної гордості розповідаю про гостинність українців. Ця наша традиційна риса особливо проявилася тепер — у час війни — у волонтерстві та відкритості сотень тисяч, які прийняли два мільйони внутрішніх переселенців, відкрили обійми для тих, кого війна вигнала з дому і забрала все. Суспільна солідарність і волонтерство подиву гідні. З глибини серця дякую всім, які діляться часом останнім з захисниками і зубожілими, пораненими і травмованими, з тими, що на фронті, в лікарнях, з внутрішніми переселенцями та тими, хто залишається в пастці війни.
Ваше свідчення згуртувало ґлобальну українську спільноту і незліченне число друзів України. На всіх континентах протягом останніх років наша спільнота особливо мобілізована і згуртована. Жертва паризького оперного співака Василя Сліпака і постійне доброчинство мільйонів українців на поселеннях нас всіх гартує і робить шляхетнішими. Я Богові дякую за дружбу таких ідейних людей.
Пишаюся мужністю і мудрістю українського народу, який не піддається на провокації та критично реагує на популізм, яким у такий скрутний час завжди готові скористатися недобросовісні політики. Загартовані вогнем Майдану та болем війни, українці щораз краще розуміють, що немає жодних магічних формул чи чарівної палички. Все велике, справжнє, тривале здобувається дорогою ціною, великою працею.
Я вірю в Україну, бо вона Богом дана. Звичайно ж не можна стверджувати, що ми приречені на успіх, але покликання України є колосальним, за умови праці та взаємної любові.
Я вірю, що наша країна має велике покликання щодо Заходу і Сходу.
Майдан, який проголошував європейську тотожність України, принесе зрілий плід, коли ми зможемо нагадати своїм буттям Європі те, що єдиним спільним знаменником для розвитку європейської цивілізації та ідентичності є слово Євангелія і Божественний приклад Ісуса Христа. Що її гуманність, дотримання людських прав, пошана до жінки, розуміння родини, закон і милосердя — усе ґрунтується на християнских началах. Їх зберігати, плекати і утверджувати — це священне покликання. Без них Європі не бути. Це довести сьогодні непросто, тому завдання наше високе.
Масштабність наших перспектив пов'язана з покликанням впливати і на Росію, хоча зараз складно і боляче про це говорити чи навіть думати. Змінити Росію — це питання не лише нашої місії, а передусім самозбереження. Без України Росія не зміниться, а без змін в Росії ні Україні, ні Європі, ні ширшому світу не знати миру. Тому сьогодні Путін нас хоче вбити. Істино християнське покликання України для його світогляду і імперської візії — це смертельна загроза. Нам не вдасться перенести нашу країну на інший континент, де будуть інші сусіди. Тому дерзаймо, бо перед нами неописані незбагненні звершення — здобуття правди і утвердження свободи.
Стосунки — це канва нашого майбутнього. Почнімо з малого. По-перше, зі здорових стосунків у родинах, у подружжі, щоб була глибока пошана між чоловіком і жінкою, батьками і дітьми, панували критичні та динамічні, але шанобливі, стосунки між поколіннями, існувала щира повага між сусідами. Ми повинні зрозуміти, що людина є самотньою, кволою і крихкою без спільноти. У солідарності спільноти — як це проявилося на Майдані — ми отримуємо особливу силу і можемо діяти у правді.
Ворог людського роду і ворог України робить усе можливе, щоб нас знеохотити, втомити, розділити, протиставити одне одному.
Чуваймо супроти цієї спокуси!
Розпізнаваймо крикунів і критиканів, які принижують, осуджують і додають аґресії, образи та деструктивного гніву. Слухаймо Божого голосу, який благословить і кріпить, який наставляє і провадить, який піднімає і дає силу.
Ми є створені Богом, щоб жити вільно. Він обдарував нас свобідною волею, яка дає можливість творити, яка дає життя. Однак свобода передбачає відповідальність.
Відповідальність, відповідальність, відповідальність за думки, слова, почуття і дії.
Вміти сказати і змовчати, простягнути руку і послухати, діяти блискавично і чекати терпляче.
Будьмо життєдайними! Життєствердними! Життєрадісними!
Нехай жоден смуток чи страх, брехня чи ненависть не панують над нами.
Жиймо як Богом возлюблені люди і народ, діймо за Божим благословенням, обіймаючи один одного та даючи кожному шанс бути вільним, гідним та відповідальним.
Це моя молитва до Бога за вас, за нас.
Многая літа, незалежна Україно! Многая літа всім українцям і тим, які в добрі і благоволінні крокують з нами у паломництві свободи і гідності.