НОВА ДІЙСНІСТЬ ПІСЛЯ РОЗВАЛУ ПОЛЬЩІ
Непереможний похід німецької армії восени 1939 р., що тривав усього 18 днів, спричинив повний розвал Польщі. З того етапу скористав московський уряд, що вислав свої полки на підбій східних, тобто українських і білоруських територій, що належали до б. Польщі та зайняв їх без боїв і жертв. У висліді німецько-большевицьких переговорів дійшло 28-го вересня 1939 р. до порозуміння в справі устійнення німецько-совєтських границь та інтересів. Територію б. Польщі поділено на 2 частини, з яких східна ввійшла в склад области інтересів Совєтів, західна припала Німеччині.
Опісля німецьку область поділено на 2 частини. Північно-західну частину цієї области прилучено безпосередньо до Райху, з другої частини на основі розпорядку Фірера створено т. зв. "Генеральне Губернаторство для окупованих польських земель". Цю назву змінено опісля розпорядком Ген. Губернатора з 15-го серпня 1940 р. на "Генеральне Губернаторство". В склад Генерального Губернаторства ввійшли теж окраїни української етнографічної території, а саме: Холмщина, Підляшшя, Засяння і Лемківщина. Загальна кількість українського населення цих земель кругло 700.000 душ. Крім цього на терені Ген. Губернаторства, головно по містах, знайшлася й часом більша кількість українців. Це б. заточенці й утікачі, що, рятуючися перед московським терором, масово втікали на німецьку сторону.
Розвал Польщі і захоплення большевиками західно-українських земель створило нову дійсність, що поставила всіх українців по той бік Сяну і Бугу перед нові щодо змісту й форми життєві завдання. Та все ж і тепер природним життєтворчим джерелом національного життя були ті, хоч які малі простором українські етнографічні землі. Вони давали українському життю той подих рідної землі, з якого родилася і кріпилася віра, охота до праці та сила до дальшої боротьби за національний ідеал. Однак, національна праця на тих землях натрапляла на чималі труднощі. Кожна із згаданих земель виказує великі різниці під оглядом історичної традиції, релігійної приналежности та національної свідомости. При тому слід пам'ятати, що саме ті окраїни були предметом неперебірчивої в засобах польської агресії та денаціоналізації. Саме тут переводились такі затії, як насильна латинізація, піддержка польоно-русофільства, масове бурення церков та нищення всяких проявів українського зорганізованого життя, в тому числі теж повна ліквідація українського шкільництва при одночаснім експерименті у роді "лемківського букваря" тощо. Очевидно, що всі ті затії мусіли відбитися на національному обличчі місцевого українського населення, на його національній свідомості та культурному рівні. Коли ж до цього додамо, що її землі хоч малі простором, тягнуться вузькою смугою на довжині понад 1.000 км., стануть нам наглядні всі труднощі для національно-організаційної праці на цих теренах.
ПРОБУДЖЕННЯ ДО НОВОГО ЖИТТЯ
Та все ж, не зважаючи на всі завдані удари, ці землі, тобто Холмщина, Підляшшя, Засяння і Лемківщина пробудилися із стихійною силою до нового життя. Цьому природному здоровому процесові національного відродження сприяла ще й та обставина, що силою політичних умовин знайшлося тут багато свідомих та фахово-вишколених українців зза Сяну і Буга, як теж прихильне відношення німецької влади до національно-культурних починів українського народу.
Всюди дасться помітити гін до організації, до розбудови національного, зокрема культурного та господарського життя. По різних повітових осередках починають творитися українські громадянські організації, хоч під різними назвами (Український Комітет, Національний Комітет, Народна Рада і т. п.), одначе з тими самими завданнями. Вони перебирають на себе заступництво українського населення перед німецькою владою, організують культурне і господарсько життя, посередничать в одержанні праці та організують допомогу для утікачів. Одним словом — ці Комітети ведуть ціле національне життя даного району чи повіту. Успішність цієї праці залежала від національної свідомости та культурного і господарського рівня даного терену. В короткому вже часі по устійненні границь інтересів українські землі в ГГ покриваються густою сіткою Українських Комітетів, кооператив, шкіл, читалень тощо. Українські Комітети творяться теж по різних містах ГГ там, де українці жили в більшому числі. Німецька влада ставилася прихильно до творення тих Комітетів і наділювала їх чималими компетенціями (виставлювання особистих виказок, організування допомоги, тощо).
ПОТРЕБА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Ясно, що зчасом давалася щораз більше відчувати потреба створити централю для цих всіх відокремлених діючих Комітетів, яка координувала б їх працю, давала їм напрямні та вказівки. Найбільш підходячою місцевиною на те був Краків не тільки тому, що тут зібралося багато українців, — але теж тому, що тут є осідок центральної влади Генерального Губернаторства. В тій цілі відбулися в половині жовтня 1939 р. в Кракові перші сходини делегатів різних Українських Комітетів, а 17-го листопада явилася під моїм проводом численна українська делегація в Ген. Губернатора у присутності полк. А. Бізанца і д-ра Г. Курца, як представників влади. Делегація вручила Ген. Губернаторові перший меморіял, у якому з'ясовано засадниче становище українського населення ГГ, та видвигнено конкретні потреби й вимоги, між іншим справу одноцілої національно-суспільної організації під назвою "Українське Національне Об'єднання". Слідом за цим випрацьовано статут такої організації, одначе затвердження його зустрілось з труднощами. В той час життя не чекало, але вимагало ціпкої організації, і тому, хоч та центральна організація не існувала, праця на кожній ділянці національно-громадського життя йшла дальше. Не вважаючи на дальші заходи, влада все ж таки з незалежних причин згаданого статуту не затверджувала, зате згодилася покликати до життя інституцію "Мужа Довір'я" для українських справ у Ген. Губернаторстві. Письмом Уряду ГГ з дня 2. і 5 лютого 1940 р. іменовано мене Мужем Довір'я, і слідом за цим видано мені відповідну легітимацію. Була це перша офіційна легітимація для українців у ГГ, з якою можна було вести працю та заступати офіційно загал українців у ГГ перед німецькою владою. Обіжником з 5. II. 1940 р. я покликав як допоміжне тіло "Українську Станицю", що ділилася на 4 відділи з Керівником у проводі, з саме: 1) Організаційний (інж. Осип Бойдуник); 2) Культ.-Освітній (проф. І.Зілинський); 3) Господарський (інж. М.Хроновят); 4) Виховання молоді (мгр. Я.Рак). Крім цього, встановлено цим обіжником пост Ділового Керманича, як заступника Мужа Довір'я. Став ним д-р Богдан Гнатевич. Таким чином покликано до життя першу півофіційну суспільну громадську централю в ГГ.
Одночасно з організацією праці у централі — Станиці Довір'я, йшла дальше праця Українських Комітетів у терені, між якими з одного і Станицею з другого боку почав нав'язуватися живий контакт. Слідом за тим поступала одноцільність і пляновість у праці, і всі низові клітини підчинилися централі.
УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ
Та створення установи Мужа Довір'я чи пак Станиці Довір'я не відповідало правним, як теж організаційним вимогам суспільної організації. Тому теж роблено дальші заходи у справі затвердження статуту цієї організації, яка фактично аже діяла. Це сталося щойно 4. травня 1940 р.; цю постанову подано письмом від "Іннере-Фервальтунг" — Відділ "Бефелькерунгевезен унд Фірзорге" за підписом провідника цього відділу, відомого прихильника українців, д-ра Арльта. Потім, з початком червня 1940 р. подано до відома затверджений статут (Занунґен) так зв. Українського Центрального Комітету. З того часу Український Центральний Комітет (УЦК) почав діяти, як повноправна централя українського зорганізованого життя в ГГ.
Які ж завдання чи пак компетенції давав статут УЦКомітетові та його низовим клітинам, Українським Допомоговим Комітетам? Ці можливості можна накреслити ось як: 1) організувати українське громадянство в ГГ через т. зв. спомагаюче членство а УДКомітетах; 2) оформлювати та розбудовувати окремі ділянки нашого національно-суспільного життя (головно господарські та культурні цінності). Беручи на увагу з одного боку статутові завдання УЦК, а з другого його фактичні можливості і засоби, можна окреслити його характер як громадянської установи з деякими півурядовими управненнями. Своєю правною структурою УЦК наближається до типу організації відомої у б. Польщі у формі т. зв. товариств вищої ужиточности, що тішилися привілеями та яким держава признавала право виключности.
ОРГАНІЗАЦІЙНА СХЕМА УЦК
Для кращої орієнтації подамо короткий нарис організаційної схеми самого УЦК та його підбудови, встановленої статутом, напрямами праці та правильником праці, що їх видала влада. У проводі УЦК стоїть Провідник, то згідно з провідницькою системою, на якій оперта ціла організація УЦК, є репрезентантом і дійсним керівником цілого УЦК та джерелом влади для всіх органів УЦК та його низових клітин. Свою владу одержує згідно зі статутом через вибір на загальному зібранні дійсних членів УЦК та затвердження німецькою владою. Уповноваженим заступником Провідника УЦК та безпосереднім керівником цілого внутрішнього апарату УЦК є Діловий Керівник. Статут УЦК передбачує 6 відділів. А саме: 1) Організаційних і персональних справ, 2) Суспільної Опіки й Праці, 3) Господарський, 4) Культурної праці, 5) Опіки над Молоддю і Родиною, 6) Фінансовий.
Крім цього, хоч у статуті не передбачений, одначе офіційно признаний, є Відділ Шкільних Справ, що в практиці допоміжний органом державної шкільної влади у справах українського шкільництва.
Поза цим існує ще Освідомний Відділ (пропагандивно-інформативний), але його діяльність спирається покищо тільки на внутрішньому правильнику, затвердженому Провідником УЦКомітету. Для фахового опрацювання важніших проблем та виконання окремих завдань існують при поодиноких відділах Колегії, чи пак Комісії. Між іншим є дві Колегії — для церковних справ греко-кат. і православної Церкви, що підлягають безпосередньо Провідникові УЦК. Окремої згадки заслуговують т. зв. фахові Секції, переіменовані опісля на Об'єднання Праці, що існують при окремих Відділах УЦК і Референтурах УЦКомітету, відповідно до роду їхньої праці. І так маємо Об'єднання Праці — українських учителів, інженерів, правників, лікарів, купців, ремісників і т. п. Це станові спільноти праці, то об'єднують людей даного фаху чи стану, та тим причиняються до затіснення зв'язку між УЦК чи УДК та українським громадянством.
Підбудовою, тобто низовини клітинами УЦК є Українські Допомогові Комітети, Районні і Волосні Делегатури та Мужі Довір'я. Тереном діяння УДК є терен повіту (Крайсгавптманшафту) чи виділеного міста (Штадтгавптманшафту). Для справного наладнання праці на своєму терені УДК можуть основувати Делєгатури, а саме: Районну Делегатуру, що її терен діяння відповідає колишнім адміністраційним чи судовим повітам, та Волосні Делегатури, що їх тереном діяння є волость. Виконавчим органом УДКомітетів у поодиноких громадах є Мужі Довір'я. Завдання УДКомітетів та їхніх Делегатур на їхніх теренах є ті самі, що і завдання УЦК на терені цілого Генерал-Губернаторства, з тим, що окремим відділам УЦК відповідають окремі Референтури при УДК.
Якщо йде про матеріяльні засоби УДК та їхніх Делегатур для ведення їх праці, то ті засоби черпають вони головно з вкладок чи т. зв. національного податку, що його обов'язані вплачувати всі спомагаючі члени УДКомітетів та усі українські підприємства й установи.
(Кінець буде)
[Українські щоденні вісті, 27.07.1941]
ПІДСУМКИ ПРАЦІ УЦК.
З уваги на брак місця не будемо змальовувати тут подібно, як виглядав дальший хід праці УЦК та його низових клітин. Постараємося зробити це іншим разом. Зате хочемо подати хочби короткий перегляд підсумків праці УЦКомітету так, як він виглядав з кінцем адміністраційного року, тобто з кінцем березня 1941 р.
УПК веде свою працю в ГГ за посередництвом 26 УДК, 41 Районових Делегатур, 109 Волосних Делегатур, та 965 Мужів Довір'я, при чому в УДК і Делегатурах працює 235 платних-службовиків. Бюджети УДК сперті майже виключно на власних фондах, виносять від кільканадцять тисяч до 150.000 зл. річно. Це в загальному великі обороти, так, як і великі завдання УЦК чи УДК, бо вони є тими осередками, довкола яких творилося і розбудовувалося ціле наше зорганізоване життя у ГГ. Про висліди цієї праці говорять хіба найкраще оті голі цифри.
На шкільному секторі справа ця виглядає ось як: 911 народних шкіл (з того 12 приватних) з 1.398 учителями й 91.789 дітьми, 2 коед. гімназії, в Ярославі і Холмі, з 35 учителями і 1.037 учнями, учительський семінар в Криниці з 12 учителями і 160 учнями, 9 проф. сіл.-госп. шкіл з 23 учителями і 2.368 учнями, 6 господинських шкіл з 18 учительками і 203 ученицями, 7 торговельних шкіл з 32 учителями і 610 учнями, 2 проф. купецькі школи з 5 учителями і 107 учнями, 5 промислових шкіл з 15 учителями і 270 учнями, 1 проф. фахова школа з 2-ма учителями і 32 учнями, 1 технічна фахова школа з 5 учителями і 70 учнями. Разом 918 шкіл, 1.545 учителів (льок), 96.946 учнів (ниць), 10 шкільних інспекторів українців. Крім цього 35 захоронок з 35 провідницями і 35 заступницями провідниць і 1.295 дітей, 616 дитячих садків з 550 вишколеними провідницями. Поза цим зорганізовано 19 курсів для провідниць садків, курс для учительок господинських шкіл, у підготовці — 2 курси для учителів народніх шкіл, що не мають повних кваліфікацій. Розбудову цієї широкої сітки українського шкільництва слід завдячувати наскрізь прихильному ставленню німецької шкільної влади та повному матеріяльному забезпеченню державою.
Ділянка культурно-освітньої праці. На вступі мусимо зазначити, що рішенням німецької влади зліквідовано всі досі існуючі культурно-освітні установи (Просвіта, Рідна Школа, Т-во ім. Качковського, Рідна Хата і т. п.) і на їх місце покликано одноцілу організацію у формі так зв. Українських Освітніх Товариств (УОТ). І так на терені ГГ маємо 808 УОТ-ів з 42.045 членами (29.254 чоловіків і 12.791 жінок). Число бібліотек УОТ, що мають понад 100 книжок, виносить 526 з 110.815 книжками. При УОТ зорганізовано 187 жіночих секцій, 119 самоосвітних гуртків, 429 театральних гуртків і 280 хорових гуртків. Влаштовано 391 концертів та 1.454 різних імпрез, 204 курси неписьменних, 201 курсів різного роду та 1.506 викладів.
Ділянка Опіки над Молоддю і Родиною. На українських землях і в еміграційних осередках у ГГ діють такі клітини Молоді: Курені Молоді разом з чотами юнацтва 468, шкільні курені юнацтва 28, шкільні курені новиків 52, спортові т-ва 18, пожежні сторожі 46, разом 612. В Куренях Молоді є 14.857 членів, з того 8.634 чоловіків і 6.223 жінок, у спортових т-вах 900 членів, у пожежних сторожах 1.840, разом усіх 17.597. Улаштовано 36 курсів для провідників Куренів Молоді у формі таборів, 2 інструкторські табори для референтів та 1 лещетарський інструкторський табор, відбуто 331 мандрівок. Зорганізовано курси шоферський, вишивкарський, санітарний і т. п.
Багато енергії присвятив цей відділ зорганізуванню т. зв. "Української Служби Батьківщині", тобто таборів праці, в яких працює чоловіча молодь коло направи доріг, мостів і т. п. на рідній землі. При відділі створено в листопаді минулого року Комісію Допомоги Українському Студентству (КоДУС). Вже на перший семестр (січень—березень 1941) розділено 44 стипендії на суму 9.950 зл. і 3 одноразові допомоги на суму 400 зл. В другому триместрі розділено 142 стипендії і більшу кількість 1-разових допомог. По кінець травня виплачено титулом стипендій 11.610 зл. і титулом 1-разових допомог 1.880 зл. Потрібні фонди черпає КоДУС із збірок українського громадянства та з дотації УЦК у квоті 20.000 зл.
(Докінчення буде).
[Українські щоденні вісті, 29.07.1941]
Господарська ділянка. На терені ГГ є окружних кооператив 1, Повітових Союзів 10, Кооператив для Загального Закупу й Збуту 873, молочарських кооператив 33, кредитових кооператив 61, споживчих 17, разом 995. Білянсова сума перших 3-ох груп кооператив, що об'єднують головно українських селян, виносила коло 10 міліонів золотих. Вони доставили селянам товару за 38.651.000 зл., їхні обороти виносили 53.050.000 зл. Центральна каса української кооперації "Українбанк" (в Ярославі, філії в Кракові і Люблині) замкнула рік білянсовою сумою 2.970.000 зл., а в оборотах осягла суму 41.560.000 зл. Торговельна централя українського господарського життя "УГАС" мала у 1940 р. 3,022.000 обороту, в перших місяцях 1941 р. цей оборот доходить середньо до 1/2 міліона золотих місячно. В оборотах УГАСу приймали участь НСК в 89%, решта приватні українські купці. Число українських купців у ГГ виносило 441 у Краківській області і 197 у Люблинській. Число українських ремісників, зареєстрованих у т. зв. Комісіях Міста при УДК доходить до. 1.500. На терені ГГ є теж Т-во "Сільський Господар", що об'єднує коло 300 кружків з 7.000 членів. В Т-ві працює 19 інженерів, 3 ветеринарних лікарів і 11 інструкторів.
Ділянка Суспільної Опіки і Праці. У зв'язку з перебуванням у Німеччині великої кількости полонених українців з б. польської армії — коло 86.000 — а дальше українських робітників, як втікачів з б. совєтських теренів, так із ГГ — коло 60.000 — ведено над ними опіку, уділювано інформацій у різних справах, чи теж роблено заходи для звільнення тих, які були потрібні до помочі в господарстві та до зайняття деяких місць праці. Для цїєї цілі створено в останньому часі окремий відділ при Українській Установі Довір'я у Берліні.
З надісланих Американським Червоним Хрестом дарів розділено 105.932 кг. харчів, 20.658 штук одежі, 15.342 метри полотна і 2.000 пар черевиків.
В рамах допомогової акції для українського населення в ГГ уділювано постійну допомогу в харчах та одежі для 17.213 родин — 68.862 осіб. Крім цього уділено допомог для 11 Дешевих Кухонь, що видають середньо харчі для 1.000 осіб денно, для бурс та захоронок.
За товари, призначені на цю ціль, заплачено кругло півтора міліона золотих. Крім цього уділено допомог на суму 135.000 зл. З товарів розділено між іншим 37.657 пар черевиків, 36 вагонів різних харчів та одягу на ціну 150.000 зл. На захоронки виплачено допомог на суму 45.000 зл., крім цього уділено їм допомог в харчах та одягу.
Щоб прийти з допомогою в студіях молоді народних, середніх та фахових шкіл, зорганізовано 12 бурс, в яких було 922 вихованків. На допомогу в урядженні бурс виплачено 13.350 зл., а на удержання та на оплати в школах виплачено 360 учням, з яких більшість мешкала в бурсах, 73.700 зл.
Для опіки над інвалідами створено окрему Комісію.
Улаштовувано окремі курси для різних ділянок. На 8-ох поштових курсах вишколено коло 360 телефоністок чи телеграфісток, які працюють в поштово-телеграфічних відділах. Крім цього ведено курси торговельний, машинописання та стенографії, шоферський та адміністраційний для урядовців самоуправи. З цього останнього 85 осіб заняло становища в самоуправних урядах на теренах Холмщини та Підляшшя. В порозумінні з Німецьким Фронтом Праці переведено акцію за зголошенням на перевишкіл в ділянці металевого промислу, в якому перевишколено між іншим коло 15.000 б. полонених.
За посередництвом УДК приміщено на працю коло 2.000 осіб по різних урядах, для коло 3.000 осіб добуто дозвіл на в'їзд до ГГ, а дальше інтервеніовано в різних німецьких урядах і різних справах.
Переведено 10 санітарно-гігієнічних курсів, які покінчило коло 400 осіб. При окремих УДК існувало 6 лікарських амбулаторій, а крім цього кожний УДК вів при співпраці місцевих українських лікарів опіку над здоровним станом населення свого округа. В своїй праці користувався цей відділ великими субвенціями — коло 4.000.000 зл. з державних фондів.
Фінансовий Відділ. Цей Відділ поставив собі за завдання, щоб грошеві труднощі не були перешкодою у праці, і те йому великою мірою вдалося. За минулий рік УЦК разом з низовими клітинами зібрав 1,510 440 зл., в той час видав 1.126.486 зл. Крім добровільного оподаткування (національного податку) користав УЦК і деякі УДК з дотацій уряду. Буджет УЦК і УДК разом на 1941/42 рік досягають квоти понад 2.500.000 зл.
Оце були б короткі дані про організаційну працю УЦК та його низових клітин, які вказують, що ця праця, не зважаючи на важкі воєнні умови, завдяки активній поставі нашого громадянства та прихильному наставленню німецької влади увінчалася поважними успіхами. Охоту та енергію до праці черпав Провід УЦК, УДК та всі інші працівники з свідомости, що цим направляє заподіяну кривду українським етнографічним землям у ГГ і таким чином працює для загальної української справи.
[Українські щоденні вісті, 30.07.1941]