Альфа Джаз Фест – це музичний бенкет, що не має аналогів в українському джазовому, а мабуть, і загалом – музичному просторі, за кількістю цікавих виконавців і навіть видатних особистостей світового рівня. Це джазове гурманство, що водночас наштовхується на вічну проблему: з одного боку, хочеться все чи майже все почути, а з іншого боку, неминуче постає проблема вибору, оскільки ввечері концерти фестивалю відбуваються одночасно на двох сценах – на площі Ринок та на сцені імені Едді Рознера у Парку культури. Остання називається головною, і саме на ній виступають хедлайнери фестивалю, зіркові виконавці – що ніби наперед визначає вибір. Але почуття жалю з приводу непочутого – більш-менш гостре кожного дня – відвідувачам фестивалю забезпечене.

 

 

У перший день фестивалю (24 червня) головна подія, безперечно – виступ видатного американського гітариста Пета Метіні. Пет Метіні – не просто віртуозний виконавець, а ціле явище у сучасному джазі, музикант, що створив власний стиль, в якому поєднуються мелодійний ф’южн, елементи фолку і який вплинув на величезну кількість джазових музикантів. Його музика має поліфонічне звучання і справляє невідпорне враження. Це одна з абсолютних вершин у джазі, і це потрібно відчути безпосередньо. Тим більше, що команда Метіні – теж чудові виконавці, що самі могли б бути хедлайнерами.

 

Водночас на тих, хто залишиться на площі Ринок, теж, думаю, чекають сильні враження. Італійський дует Джованні Гвіді та Джанлуки Петрелли має зацікавити вже самим складом: фортепіано й тромбон – доволі рідкісний формат.

 

Джованні Гвіді – піаніст відчутно «ісіемівського» стилю, тобто європейського джазового стилю, пов’язаного з фірмою звукозапису ECM, для якого характерне тяжіння до (або відштовхування від) вільного джазу і водночас європейської класичної музики. Рефлексивний стиль гри Гвіді поєднується з експресивною грою на тромбоні Джанлуки Петрелли. Незалежно від музичних смаків, гра цього музиканта, про якого інколи кажуть, що серед тромбоністів йому немає рівних в Європі, справляє незабутнє враження своєю віртуозністю і, цілком можливо, розширить уявлення про технічні і, сказати б, ліричні можливості тромбону – цього незграбного на перший погляд інструменту.

 

Але перший концерт фестивалю (на площі Ринок) – виступ нашого земляка, піаніста Вадима Неселовського, що завоював місце на американській джазовій сцені. Це визначний успіх, ще й разом з Львівським симфонічним оркестром. Про музику Неселовського можна сказати багато, але достатньо зауважити, що це самобутній, глибокий і різносторонній музикант, а його міжнародні успіхи роблять неодмінним знайомство з його музикою.

 

Другий день фестивалю на сцені Ринок відкриє група Трілока Гурту. Гурту – знаменитий джазовий перкусіоніст, що завдяки своєму походженню поєднав знання індійських ударних інструментів і ритмів з джазовою перкусією. Його славетних партнерів можна довго перераховувати. Гурту вже вдруге в програмі фестивалю, але два роки тому його виступ не відбувся, оскільки через трагічні події і траур у країні всі концерти було скасовано. Але ті, хто прийшов на його майстер-клас, мали змогу переконатися у його величезній компетенції, оцінити його віртуозність і дещо дізнатися ім'я про індійські ритми. Отже, друга спроба.

 

Слідом виступатиме гурт польського гітариста, блюзмена Лешека Чихоньські. Група виконує блюз-рок. Тож глядачі концерту, так би мовити, будуть з драйвом. Утім, основні події безсумнівно розгортатимуться в той же час на головній сцені.

 

Спочатку це буде квартет американського саксофоніста Бренфорда Марсаліса, володаря трьох Греммі. Марсаліс – один із найвизначніших сучасних саксофоністів, тих, що змінюють мову й слугують орієнтиром для величезної кількості послідовників. Це доторк до того нового, що з’являється в джазі. Участь у складі ще одного з «най-» – а саме, одного з найкращих вокалістів світу Курта Еллінга – ще збільшує очікування від виступу квартету.

 

Ще один хедлайнер другого дня – кубинський трубач Артуро Сандовал. Якщо назвати його найкращим трубачем світу, то, можливо, це не безперечна істина, але, точно не перебільшення. Це межа технічної досконалості й виразності, і тут нема чого додати.

 

Третій день (26 червня) на площі Ринок розпочне український проект Smooth Operation, цікавий насамперед наявністю чотирьох саксофонів (один з яких належить, мабуть, найкращому альт-саксофоністу України Артему Менделенко), що надає звучанню групи сили, динамізму, а присутність у групі відомого перкусіоніста Орхана Агабейлі поряд з барабанщиком наводить на думку, що музика проекту звучатиме гостро-ритмічно з певними елементами фолк-музики.

 

Виступ групи американського гітариста Діна Брауна сміливо можна рекомендувати як цікаву і з музичного боку, так і видовищну подію, оскільки бенд виконує музику ф’южн, насичену елементами року, блюзу, і водночас нетривіальну в плані аранжування. Тож його звучання нагадає і Weather Report, і деякі проекти Джона Маклафліна, й інших славетних джаз-рокових груп. Драйв забезпечений.

 

На головній сцені спочатку виступатиме американська вокаліста Дайан Рівз, володарка п’яти Греммі, яку вже можна вважати джазовою легендою. Тож є можливість доторкнутися до легенди.

 

Про наступного хедлайнера, американську басистку, співачку, автора пісень, володарку чотирьох Греммі Есперанцу Сполдінг не говорять інакше як про «музичне чудо». Зокрема, Пет Метіні (а його самого свого часу так називали) зауважив, що він ніколи не зустрічав такого музиканта. Її музика – поєднання багатьох впливів (ф’южн, бразильська музика, хіп-хоп та інше) і якостей. Слухачі матимуть можливість на власному досвіді відчути силу однієї з найяскравіших індивідуальностей у сучасному джазі.

 

Четвертий день фестивалю (27 червня) за рівнем усіх виконавців найбільш насичений.

Площа Ринок. Американський піаніст і композитор Майкл Абене насамперед відомий як аранжувальник, що співпрацює з таким зірками джазу, як Ренді Брекер, Пакіто де Рівера, Джон Скофілд, Том Харелл. Утім, в його активі дві премії Греммі. Майкл Абене виступить зі спеціально створеним біг-бендом, що поєднає музикантів зі США і України. І це вже інтрига. А враховуючи те, що зарубіжні біг-бенди, принаймні сучасного звучання, в Україні, м’яко кажучи, рідкість, маємо можливість доторкнутися до американської культури великих джазових оркестрів. Ну, і біг-бенд, звісно, – це за визначенням максимум звуку й сили враження.

 

Альфа Джаз Фест – подія багатомірна, й тут нерідко виникає бажання роздвоїтися. Та вечір понеділка (27 червня) ставить, мабуть, перед найтяжчим вибором, як на мене. На головній сцені фестивалю виступатиме бенд відомого шведського контрабасиста Ларса Даніельссона, а на площі Ринок – визначний нідерландський піаніст Міхіл Борстлап.

 

Ларс Даніельссон – одна із найвизначніших постатей у європейському джазі й, зокрема, у такому явищі як скандинавський джаз. У його музиці відчувається глибина по-скандинавськи неквапливої думки, і водночас драматизм світосприйняття, оркестрове мислення. Не випадково музикант любить працювати з симфонічним оркестром (як в авторському альбомі Libera Me). Але йому не чужі й пружні темпераментні ритмі, як свідчить, наприклад, альбом Pasodoble, спільний з польським піаністом Лешком Можджером.

 

Ім'я Міхіла Борстлапа, можливо, дещо менш відоме, але він є одним із найкращих європейських піаністів: блискуча віртуозність, досконале володіння всіма можливими стилями джазового піанізму, невичерпність і глибина імпровізації. Тим цікавіше, що на фестивалі Борстлап виступає разом з українськими музикантами. Я б багато дав, аби бути в двох місцях одночасно.

 

Останній хедлайнер дня (сцена ім. Едді Рознера) – абсолютний віртуоз, піаніст Мішель Каміло зі своїм тріо. А латиноамериканський темперамент створює шалене враження нестримного потоку.

 

На фестивалі є третя сцена – сцена біля палацу Потоцьких. Зазвичай її відвідують менше людей, тож вона має камерний характер, своєрідну відокремленість. Імена не такі гучні, але учасники, зокрема, українські колективи – квінтет саксофоніста Антона Півоварова, проект басиста Костянтина Іоненко Deep Tone, група Anna Mia, квінтет гітариста Володимира Ліхошви – це високі професіонали, що мають власну індивідуальність. І, можливо, на тлі зірок не справляють приголомшливого враження, але без перебільшення викликають відчуття самобутності.

 

Ну, а Джамалу представляти нема потреби. 28 червня (вівторок), 19-та година, головна сцена. 

 

24.06.2016