Хто не знає – «клюмба» це спонтанне збіговисько марґіналів, які після перших демократичних виборів 1990 року не знайшли собі конструктивного заняття і продовжили безсенсовні мітинґи і безконечні дискусії на центральній клумбі — місці зародження нової української демократії. Синонім деструктивної примітивної спільноти.

 

Теперішня «клюмба» не видається спонтанним утворенням. Добре організована і керована з поки невідомих центрів впливу вона системно штовхає Львів у прірву хаосу і безвладдя. Якесь ситуативне об'єднання колишніх «реґіоналів», націоналістів, лобістів інтересів тіньових власників базарів, включно із гіперактивними громадянами, які завжди «Проти!» і «Геть!».

 

Трагедія загибелі людей, екологічна катастрофа і клубок системних проблем Грибовицького сміттєзвалища вимагає спокійної, відповідальної консолідації львівської громади. Здоровий глузд і громадянська свідомість радять відкласти на потім взаємні звинувачення і претензії. Не забувати – а саме відкласти до часу, коли спільними зусиллями загрозу буде усунено. Бо мордобій та істерики не дозволяють приймати правильних, виважених і швидких рішень.

 

Здавалося, що львівська громада є достатньо зрілою, свідомою і згуртованою, аби справитися із найбільшими викликами. Що львів'яни є самодостатніми і автономними, здатними самостійно захищати інтереси свої та свого міста. Сильне місто — це основа держави, і Львів до подій останньої сесії міськради був прикладом для всієї України.

 

Але тепер за Львів стало соромно.

 

Понаїхало чужоміських силовиків, щоб охороняти роботу сесії. Чи у Львові нема поліції, здатної захистити сесійну залу свого маґістрату? Чому вінницька «волохата» рука має лізти в нашу хату?

 

Вони так талановито захищали, що в залу напхалося повно аґресивних людей, які не мають жодного стосунку до роботи сесії та до питань, оголошених в порядку денному. Як у таких умовах можна дискутувати і вирішувати критично важливі проблеми?

 

Зрештою самі народні обранці розпочали штовханину і мордобій у залі. Показали високий рівень свідомості, цивілізованості та моралі. У Львові, в день свята Вознесіння Господнього.

 

Демократія — це не охлократія і не плєбсократія. Ці формати — для Росії. Тоді хто з таким напором намагається запровадити ці москальські формати у міськраді, в осередку нашого самоврядування — свідомі націоналісти? Чи, може, маріонетки, хай не кажу кого.

 

Певним владним особам вигідно дестабілізувати ситуацію у Львові — щоби не мозолив очей всій «совковій» Україні як успішний приклад заможної самоврядної громади.

 

Ще інші — мріють заскочити в крісло мера. Щоб «поцарювати» у цій непрозорій системі влади, сконструйованій за принципом «ручного управління».

 

Власне тут криється джерело проблем.

 

В авторитарній, непрозорій системі влади у місті.

 

Принципи демократії та самоврядування вимагають чесної, прозорої, відповідальної влади. Однак авторитет і управлінський хист мера дозволив збудувати цілком підконтрольну йому систему, закриту від впливу з боку громади, зі стійким імунітетом до громадського контролю.

 

Цьому дуже посприяла тотальна корумпованість міських депутатів, які ще у 2002 році експортували з Верховної Ради систему платного голосування за кожне прибуткове питання. Злі язики кажуть, що бували випадки, коли один сесійний день акумулював для розподілу до мільйона доларів готівкою. З того корита годувалися всі: депутати, правоохоронці, прокурори, судді.

 

Хто з депутатів, маючи такий «голосувальний» бізнес, буде вимагати від виконавчої влади прозорості й ефективності? Це можуть робити лише люди цілком нової формації, незалежні від влади. 

 

Громада Львова не має відкритого доступу до реєстру обліку майна, де щодо кожного об'єкта нерухомості позначено власника чи орендаря, вартість і термін оренди. То саме повинно бути по всіх земельних ділянках у межах міста. Міські комунальні підприємства — то взагалі «чорна діра» наших спільних бюджетних коштів. Перевіряти їх може лише управління, підпорядковане мерові. Отже, роби що хочеш і як хочеш. ЛКП «Збиранка», куди входить Грибовицьке сміттєзвалище, — власне, одне з таких підприємств. 

 

А ще є проблеми реґламенту роботи Ради, оптимізації управлінських структур, кошторисів і якості проведення ремонтних робіт й інших підрядів.

 

Але наведення порядку нікому не вигідне — вигідно ловити золоті рибки в каламутній воді корупції. Тому і рвуться до влади нові кандидати у мери.

 

Львів має свій гонор, і львів'яни є мудрими, відповідальними людьми.

 

Потрібно усвідомити загрози, які несе новітня «клумба», керована криміналітетом і зовнішніми ляльководами.

 

Сталася біда, і потрібно перш за все дати раду сміттєвій загрозі.

 

І відразу наводити лад в управлінні містом, міняючи систему здійснення влади. Тоді хоч би хто став мером Львова, він не буде мати шансів на маніпуляції та зловживання.

 

 

09.06.2016