"Пісня від Бога!"
О. Вересай.
Пісня для лемків — це їх рання та вечірня молитва, в яку вливають вони сльози зітхання, радість та усміх, сум і тугу, віру та любов, мудрість і розум, торжественність і святість, сердечні почування, похвали своїм героям, їх змагання і подвиги, або картають їх нерозумні вчинки. Пісня лемків — це джерело сили, енерґії, завзяття до праці, витривалости в терпінні, клопотах і трудах.
Дуже багато є дівочих і парубоцьких пісень на Лемківщині. На їх зміст складається передусім любов, яка є найкращим вицвітом людських почувань і джерелом щастя або й нещастя людини, тому є ніжні і при тому правдиво та вірно відзеркалюють переживання залюблених.
Ой Боже, мій Боже! Яка я нещасна!
Юж моя звіздонька на небі загасла.
або:
Світить сонце, світить, хмари му не дают,
Іще мої очи любости не знають.
Скільки правди в слідуючих строфах! Як гapнo, поетично та ніжно представлена тут у кількох словах нераз траґедія дівочого життя:
Дівка я си дівка! Дівка я си праві,
Як тота росичка на зеленій траві.
Бо тота росичка — ніж сонечко зійде,
А я собі дівка — ніж миленький прийде.
або:
Не дай мя мамусю од першого разу,
Най ся ти кланяют до семого разу.
Парубоцькі пісні переходять у своїм змісті на вояцькі пісні, яких будова простіша, та переповнені турботами рекрута чи вояка або втіхою новобранця, котрий піде в улани.
На ближчу увагу заслуговують жіночі пісні. Вони перепоєні тугою за дівочим життям і наріканням на щербату долю.
Братя, мої братя! Родино кохана!
Ви ся весилете, а я заплакана!
або:
Співаночки мої, яксте ся минули,
Як тоті квіточки, що на яр квитнули.
Або пісня, що висловлює стільки сентименту і ніжності, яку можна сміло поставити на вершині світової народньої музичної творчости:
Ой верше, мій верше!
Юж ми так не буде,
Юж ми так не буде,
Як ми било перше.
Весільні пісні Лемківщини творять окрему сторінку. Зміст тих пісень тісно звязаний з весільним обрядом та його звичаями. Підклад тих пісень дуже старовинний і вони мають драматичну акцію, в якій беруть участь; молодий і молода, весільна дружина, батько та мати, староста, маршалок, свашки, дружки та дружби. У весільних піснях зустрічаємо багато слідів старовинного права купна молодої, торгівлі та "барашництва". Ціла та акція відбувається при свідках, у важніших місцях говорена-речитована, далі співана. Весілля — це неабияка опера, якої творцем є цілий народ, та ще до того такий співучий, як лемки. Коли весільна дружина приходить до молодої, співає:
Пришли ми ту, пришли, сіли на лавицу,
Дайте же нам, дайте, нашу молодицу,
Бо ми ту не пришли по білу Єлену,
Але ми ту пришли милому по жену.
Слід згадати ще про колядки, щедрівки та легенди, які дещо відмінні від колядок, що їх знаходимо в "кантичках".
Народні пісні на Лемківщині вяжуться тісно з життям лемків і в них без облуди відзеркалюється їхня душа та вдача. Народні пісні — це євангелія і книга мудрости, в якій зберігається розвязка всіх життєвих питань.
...І часто коли сонце прощається з зеленими полонинами, тоді лемко співає про свою долю у тужній пісні, гомін якої несетеся далеко-далеко верхами Лемківського Бескиду...
[Краківські вісті, 8.06.1941]