Заклик до замужніх жінок
Про значіння дитячих садків не приходиться вже тепер писати; про це писали багато в останньому часі і справа для кожного хіба ясна. Але саме у звязку з тим виринає заздалегідь питання, чи зможемо ми знайти стільки відповідних садівничок, скільки буде потрібно. Досвід попереднього разу виказав, що села розуміють потребу садків, домагаються садівничок. Одначе, на жаль, не всім селам можна було їх дати. Недоставало охочих їхати до цієї праці. А коли ми у цьому році хочемо поширити сітку садків, то питання, де взяти провідниць садків, стає ще більш пекучим.
Деякі УДК проголосили вже курси садівничок. Оскільки нам відомо, не надто велике число кандидаток зголошується на ці курси. Бо більша частина дівчат, що могли б ходити на ці курси, вже мають різні заняття і їм годі буде вибратись на час ферій на садок.
Нам здається, що розвязати це питання буде можна щойно тоді, коли ми звернемось не лиш до наших дівчат, але як заапелюємо і до наших замужніх жінок.
Тим жінкам, що не мають дітей, не буде так тяжко на місяць-два залишити дім і виїхати "на ферії" на село. Не будуть це ферії відпочинку, але в сьогоднішній, такий гарячий і важкий для нас час, де кожний день, це час завзятої праці на нашому занедбаному культурному полі, — годі думати про вакаційні відпочинки. Врешті, хоч і праця в садках не легка, вже сама зміна місця побуту й умовин життя, нові й усе ж таки цікаві для жінки умовини праці серед дітей, дадуть деякий хоч не фізичний, але духовий, відпочинок. Отож надіймося, що знайдуться замужні жінки, які, прочитавши цей наш заклик, схочуть його здійснити.
Очевидно, треба всім тим кандидаткам, хоч би й старшим, прослухати курси садівничок, якщо вони досі садків не вели. Такий курс облекшить їм працю: там довідаються, як розложити собі заняття в садку, чим зайняти дітей і т. п.
А праця в селі буде ще й тим цікавіша, що зайдуть до них на пораду і матері дітeй, а тут уже садівнички самі, як практичні господині, зможуть дати добру пораду. А такої господинської поради на селі так багато треба, бо ж ніхто досі нашим селом тут не піклувався, а зокрема нашими сільськими жінками.
Зважимося промовити навіть і до тих жінок, що мають діти. Але нераз діти вже старші і на ферії поїдуть на табори, чи до родини, а матері тоді свобідні. Часом знову дома є хтось з родини, що може на місяць два обняти домашнє господарство. Тоді й ті жінки могли б посвятити хоч частину літньої пори на садок. Власне вони могли б бути першорядними садівничками! Вони, як старші зарадні вже господині і матері, зуміють зорґанізувати працю в садку, так щоб вона не була надто тяжка.
Коли наші молоденькі садівнички уміють нераз так зєднати собі село і дітей, що діти часто цілий рік тужать, коли приїде їхня "пані", то тим більше зуміє це досвідчена громадянка-мати.
Звертаємось у першу чергу до жінок з міста, бо село в літню пору надто заняте, щоби там були лишні люди. Рівночасно апелюємо і до всіх жінок, котрі виїздять вліті на село, до учительок, які в часі ферій не працюють у школах, до старших наших учениць, що також там будуть на феріях, щоби цьогорічний вакаційний час жертвували для добра загалу, хоч по цілорічній праці належитеся їм відпочинок. Коли зберуться всі, що могли б виїхати до праці в садку, тоді повинно нам вистарчити садівничок, а теперішні курси повинні заповнитися кандидатками.
Ще раз зазначуємо, що, крім дівчат, яких рішуче замало, мусимо апелювати до замужніх жінок і надіємося, що й вони хоч як їм це може нераз тяжко, заопікуються дітьми іншого села.
Окружна Жіноча Секція УОТ в Ярославі.
