(Українська делєґація перед комісією. Кількадесять opґанїзацій мало cвоїх представників. Промова Моріса Гілквіта. Перша згадка про Українцїв. Лондон, Сїчинський і Рафалович про домагання Українцїв. Члени комісії виказують заінтересованнє. Визначні бесїдники. Наслїдки переслухання).
У хвилї, коли правительство Злучених Держав одною ногою стало у вир всесвітньої війни, коли з одного боку американські мілїтаристи тїшили ся вже, що зможуть наситити своє бажаннє проливання людської крови, a з другого боку конґресмени й сенатори Злучених Держав, без уваги на партійну приналежність, піднесли протест проти воєнної полїтики президента Вілсона й секретаря Лєнсінґа, в величнїй палатї конґресу у Вашінґтонї відбувала ся спокійна, але незвичайно замітна й поважна демонстрація за миром, за вічним миром, що вдоволяв би всї народи світа. Сею демонстрацією було переслуханнє перед конґресовою комісією для заграничних справ людей, що прийшли там, аби підперти своїми зізнаннями резолюцію соціялїстичного конґресмена в Ню-Йорку, Маєра Лондона.
Резолюція, яку згаданий конґресмен внїс ще 6 грудня 1915 р. і яку палата віддала до комісії для заграничних справ, закликає президента Злучених Держав, аби скликав конґрес невтральних держав і щоб cей конґрес предложив воюючим державам мир на таких умовах, аби в будуччинї війна вже не була можлива. Резолюція містить також точки, на підставі яких можна би сподївати ся вічного мира. Між сими точками є поміж домаганнями міжнароднього мирового суду, постепенного загального розоруження, свободи моря і т. д., також домаганнє визволення поневолених народів.
Український народ належить до найбільше поневолених, отже Федерація Українцїв у Злучених Державах постарала ся про те, щоб Українцї могли перед комісією представити своє положеннє та свої жадання. Українська делєґація складала ся разом з пятьох людей, а ними були секретарь Федерації д. Мирослав Сїчинський, правний дорадник Федерації д. С. Полак, секретарь Бритійського Українського Комітету д. Джордж Рафалович, американський журналїст, великий прихильник Українців д. ван Вік Брукс і співредактор "Народньої Волї" д. М. Стечишин.
На переслуханню було представлених кількадесять найріжнїйших орґанїзацій і майже всї поневолені народи Европи, як: Українцї, Поляки, Чехи, Литвини, Жиди, Вірмени, Фінляндцї, полудневі Славяне, а з орґанїзацій: соціялїстична партія, Товариство приятелїв (Квейкри), З'єдинені копальняні робітники Америки, Жіноча партія мира, Лїґа противників воєнних приготовань і т. д., а навіть нїмецькі й італїйські соціялїсти.
Крім сього на руки конґресмена Лондона й голови комісії, Флода, прийшла велика скількість листів і телєґрам. Між телєґрамами найзамітнїйші були телєґрами від соціялїстичних партій ріжних невтральннх держав Европи, а також від анґлїйської незалежної робітничої партії, яка внесла в анґлїйськім парляментї резолюцію за миром.
На переслухання призначено два засїдання комісії, одно в четвер (24 лютого), а друге в пятницю (25 лютого). Перший промовляв делєґат Екзекутивного Комітету американської соціялїстичної партії, Моріс Гілквіт з Ню-Йорку.
"Злучені Держави, — сказав він — повинні стати на сторожі цивілїзації світа, а тимчасом вони стали супом (рід орла), що ситїє трупами. Ми багатїємо коштом щастя мілїонів людей. Ми потїшаємо ся багацтвами, які нам приходять з причини війни. Скличмо конґрес невтральних держав, а воюючі держави послухають голосу свого конґресу. В усїх воюючих державах змагаєть ся щораз більше бажаннє мира, одначе жадна з них не хоче виступити з пропозицією мира, побоюючи ся, що противники візьмуть се зараз на признаку її ослаблення. Коли одначе має настати мир, то Злучені Держави мають допомогти до сього, щоб був се вічний мир, аби не було більше причин до війни. Причин до війни не буде передовсїм тодї, коли не стане в Европі поневолених народів, за які били ся-б між собою чужі тим народам держави. Українцї, Чехи, Литовцї, Фінляндцї й инші поневолені народи повинні дістати наслїдком сеї війни волю й самостійність, а дїлом Злучених Держав є підперти змагання сих народів, бо кінець кінцїв всесвітнїй мир є так само в інтересї Злучених Держав, як є се в інтересї воюючих держав."
Крім Гілквіта згадував про Україну й домагання Українцїв також самий автор резолюції Маєр Лондон. З української делєґації зложили заяви про українську справу та про дїї Українцїв дд. Мирослав Сїчинський і Джорж Рафалович. Сї заяви будуть надруковані дословно в урядовім протоколї з переслухання.
З не-українських представників слїд указати на заяву чеського делєґата Перґлєра з Кріско, Айова, який також дав незвичайно влучні відповіди на питання деяких членів комісії, що бажали довідати ся дещо більше про причини війни. В часї дискусії з Перґлєром висловив ся посол Купер з Віскансину, проґресивний республиканець, що "чим скорше позбудемо ся тайної диильоматії, тим скорше усунемо небезпеку воєн". Загалом деякі члени комісії проявляли пильне заінтересованнє тим, що говорили декотрі бесїдники.
Визначними бесїдниками перед комісією були: стейтовий сенатор Монтґомері із Зах. Вірджінїї (говорив в імени майнерської юнїї), посол до пенсильвенської лєґіслятури Джеймс Морер (в імени Пенсильвенської Федерації Працї) та посол до нюйорської лєґіслятури Шіпляков. Говорило також декілька жінок з жіночих орґанїзацій, що бажають мира. Сенатор Монтґомері підчеркнув у своїй промові, що майнери могли-б перебити всї пляни війни, колиб у часї війни зачали страйк і перестали добувати вуголь. Промова сенатора, який у додатку заявив ся проти воєнних приготовань, зробила велике вражіннє на членах комісії. Також викликала поважне вражіннє промова Гемптона Річа, орґанїзатора й редактора головного урядового орґану фармерського виховавчого й кооперативного союза, що має коло 3.000.000 членів.
Комісія не заявила ся нїчим, що думає зробити з резолюцією Лондона, й може нїколи не буде відомо, оскільки переслуханнє перед комісією причинило ся до втихомирення воєнного руху американського правительства та до протесту в палатї репрезентантів і в конґресї проти полїтики правительства. Треба тільки занотувати знаменний факт, що на першім засїданню комісії був кождий з її членів, а в декілька годин потім, як Гілквіт у своїй майстерній промові вияснив засади резолюції, розійшли ся вісти про бунт конґресу проти воєнних намірів правительства й небезпека війни нараз розвіяла ся. Для Українцїв переслуханнє перед комісією для заграничних справ важне тим, що се перша нагода, коли українська справа стала предметом уваги конґресу Злучених Держав і про Україну перший раз згадають досить просторо урядові протоколи конґресу та звернуть увагу ширших кругів Америки на українське питаннє. В дїйсности се вже й почасти стало ся, одначе про се не пора сим разом говорити.
(За американською "Свободою").
[Вістник Союза визволення України]