Демократій більше не буде?

У світі є приблизно 50 країн з гібридними системами поміж демократією та автократією

 

 

Треба було сподіватись, що за останні десять років з'явиться достатня кількість нових демократій, відповідно до постулату, що диктатури є вразливішими до економічних криз, ніж демократії. Утім це гіпотетичне передбачення не справдилося. Деякі оглядачі, як-от Freedom House чи Journal of Democracy, вказують на «реверсію» тенденції до більшої свободи в світі, яка почалася у 1970-х. Розчарування від арабської весни мало сильний вплив. Усе ще потребують демократизації Росія і Китай.

 

Однак правдою є те, що вразливість цих та інших недемократичних режимів до економічних криз досі не було підтверджено. Наразі Велика рецесія неґативно вплинула передусім на демократичні країни, зокрема у Європі. А додатковий постулат, що зрілі демократії є витривалими до економічних криз, підтвердився цілком. Стало більше нарікань на втрату державної суверенності та урядову неспроможність. Як і передбачалося, попри те, що більшість демократичних урядів програли вибори, демократичні системи встояли.

 

Треба викласти оптимістичнішу перспективу, якщо ми приймаємо трихотомічну класифікацію типів політичних режимів, яка має проміжну категорію між демократією та автократією, що її зазичай в академічній літературі називають анократією (гібридний або частково вільний режим). Ці режими проводять реґулярні вибори, але мають обмежене виборче право, обмеження громадянських чи політичних прав або недостатню відповідальність уряду.

 

Анократії існували не лише протягом останніх десятиліть, як думають деякі науковці з обмеженим історичним баченням, — їх було багато у ХІХ і ХХ ст. То був той тип інституційного вреґулювання, який прийняла низка конституційних монархій в Європі, як-от Велика Британія в середині ХІХ ст. чи Німеччина, Іспанія і Швеція на зламі століть, а також деякі президентські республіки в Латинській Америці, як-от Чилі і Колумбія перед 1960-ми чи Мексика у 1980–1990-х рр. Анократії не завжди формуються в перехідній ситуації, вони є формою порівняно тривалих режимів.

 

Майже три чверті країн світу мали анократичні чи проміжні режими, які тривали середньо близько двох поколінь. Більшість анократичних режимів встановилися внаслідок лібералізації автократій чи колоніального домінування, яка потягла за собою відносне підвищення ступеню свободи у світі.

 

Крім того, як це ілюструють вже згадані випадки, більшість країн з тривалим анократичним режимом врешті-решт трансформувалися в демократії. Фактично спроби демократизації були приблизно так само успішними, коли вони робилися, виходячи з автократій, як і тоді, коли демократія встановлювалася, виходячи з анократичних режимів. Майже половина нинішніх демократій у світі встановилася не через короткі й прямі переходи, як в Іспанії, а внаслідок порівняно довгих процесів еволюції, відкритості й реформ такого типу проміжних режимів, схожих із тим, який відбувався, наприклад, у Мексиці.

 

Під цей час у світі існує приблизно 50 анократій, серед яких є Вірменія, Марокко, Йорданія, Єгипет, Туреччина, Камбоджа, Пакистан, Таїланд, Малайзія і — згідно з цими оцінками — Росія, а також інші країни Африки та Азії. Теперішні анократичні режими тривали (на цей момент) середньо близько 20 років, а це менше, ніж в минулому. Це може означати, що вони ще трохи потривають, але також те, що в не дуже далекому майбутньому (можливо, через одне покоління) вони можуть пережити процеси відкритості до демократії, як і багато їхніх попередників. Якщо підтвердяться погані перспективи для світової економіки (разом з Росією і Китаєм), громадянські війни на Близькому Сході закінчаться через виснаження і, як наслідок, недемократичні режими втратять спроможність ґарантувати безпеку і процвітання своїм підданим, простори політичної свободи у світі мали би врешті-решт розширитися.     

 

Жозеп М. Коломер, викладач політичної економії в Джорджтаунському університеті

 


Josep M. Colomer
¿No más democracias?
El País, 5.04.2016
Зреферувала Галина Грабовська

 

07.04.2016