«Мантикора» розправила крила

Не рятівне коло, а роздуми про нього

 

 

 

Саме таку назву має альманах фантастичної, чи як її ще тепер «кучеряво» називають – метареалістичної літератури, другий номер якого був презентований в Івано-Франківську у рамках другого Міжнародного фестивалю метареалістичної літератури «Карпатська мантикора – 2013» (Франківськ, березень 2013).

 

Отож можна говорити про певну фестивальну традицію і про розширення ареалу самого поняття «української фантастичної літератури», яка дотепер не може похвалитися великою увагою та любов’ю як з боку видавців, так і читачів, зрештою. Та й в самій структурі української літератури фантастичний жанр займає місце такої собі бідної падчерці, яку всі з певних причин терплять, зневажаючи, чи просто терплять, але мало хто любить, віддаючи перевагу реальним оповідям про реальне життя, а не вигаданим історіям про вигадані світи.

 

Тож з появою «Мантикори», хочеться вірити, ситуація поволі змінюватиметься. Адже ця міфічна потвора з тілом червоного лева, головою людини та хвостом скорпіона попри те, що була за своєю початковою природою людожеркою, з часом у довгих еволюційних мандрах трохи, так би мовити, трансформувалася: відростила собі крила і, перелетівши з перських міфів до Карпат взагалі почала змінюватися кардинально. Бо саме у цих горах знайшла свій другий дім і багато нових ворогів (як без них у наші часи?), але й друзів теж, про існування яких навіть не могла й мріяти. І є надія, що вона й далі еволюціонуватиме, поволі перетворюючись зі страховиська, ясна річ, не в прекрасного лебедя, але в якусь таку цікаву і провокативну подругу дракона, мріючи навіть з часом, можливо, засліпити його своїм блиском. У певному метафізичному сенсі, звичайно.

 

А в реальному, і в літературному – наразі «Мантикора» – це 242 сторінки, систематизовані у три розділи – «Майстер-клас», «Гість» та «Золота Мантикора». У передмові до альманаху шеф-редактори Володимир Єшкілєв та Наталія Щерба обережно пророкують – «Можливо світанок добротної української фантастики або ж цікавого українського фентезі не за далекими горами. Можливо, він за рідними Карпатами. Там, де живуть манти кори»... Не будемо сперечатися, бо в це хочеться вірити, і тому теж кажемо «можливо» .

 

Тож у «Майстер-класі» надруковані зокрема уривки з романів Наталії Щерби «Часодії» та Володмира Єшкілєва «Гніздо». Наталя Щерба – російськомовна письменниця, володарка заохочувальної премії «Єврокону-2010» у номінації «Кращий молодий фантаст Європи», автор циклу «Часодії», який наразі налічує чотири книжки і виходить у московському видавництва «Росмен». Цикл розповідає про дівчинку Василису, котра перед своїм чотирнадцятиліттям  несподівано дізнається, що вона – чарівниця часу, і з цього починаються її пригоди у двох світах… «Гніздо» – це друга книга трилогії Володимира Єшкілєва «Фаренго» – космічної одіссеї – науково-фантастичного циклу романів, який оповідає про далеке майбутнє цивілізації. Події відбуваються десь через 800 років від нашого часу, коли людство пройшло через кризу, викликану необмеженим використанням інформаційних і генетичних технологій... Перший роман цього циклу – «Тінь попередника» – був опублікований у видавництві «Ярославів Вал» 2011 року. Також до розділу увійшли «різдвяна історія» Сергія Грабара «Щур», повість Володимира Аренєва «Чекаючи на К.» та уривок з роману «Край світу» вашої покірної слуги.

 

Другий розділ – Гість «Мантикори». Наразі це Олег (Скай) Сілін, редактор сайту «Зоряна фортецяі», інтерв’ю з яким «Подорож неймовірними світами - від Джона Крістофера до “Зоряної фортеці”» записав Володимир Єшкілєв. Цікава розмова про те, як любителі фантастики перетворюються на її творців  і про що вони починають мріяти. Зокрема Олег Сілін зізнається: «…Якщо колись казатимуть про хвилю “Зоряної фортеці” в українській фантастиці, як зараз кажуть про американську “New Weird” або російську “Цвєтную волну” – це буде найкраща відзнака».

 

І нарешті третій розділ альманаху «Мантикора» – тексти переможців відкритого конкурсу підліткової фантастики, який був оголошений влітку минулого року. Журі конкурсу розглянуло 168 поданих тексти. У другому етапі взяло участь 61 оповідання, а загалом до альманаху ввійшло 18 оповідань молодих фантастів-переможців, яким було присуджено чотири нагороди та десять дипломів. Церемонія нагородження відбулася під час презентації. Але найвищу нагороду – «Золоту мантикору» – й цього разу, вже другий рік поспіль, не отримав ніхто, тож вона терпляче чекатиме далі на текст, гідний її золота. Головну нагороду «Велика Залізна мантикора» отримала молода, але вже відома читачам фендому письменниця з Санкт-Петербургу (Росія) Тетяна Томах за оповідання «Дім, яким ми захищаємо». Тож хочеться врити, що всі переможці дивуватимуть своїх шанувальників новими творами, оригінальними сюжетами та індивідуальною стилістикою, вписуючи українську фантастичну літературу в європейський контекст. На відміну від минулорічного, альманах вийшов українською та російською мовами.

 

Що стосується самого Другого міжнародного фестивалю фантастики «Карпатська мантикора-2013», то його темою стала дитяча та підліткова фантастична література, проблеми її видання, оформлення та створення брендів у цій галузі. Гостями були українські та російські письменники, автори оповідань та романів у стилі фентезі, наукової фантастики та альтернативної історії. І якщо у російській метареалістичній літературі все гаразд, то українська, за словами Володимира Єшкілєва, зараз переживає кризу, люди читають менше. Локомотивом до читання став жанр фентезі. Якби його не було, то література взагалі мала перспективу стати додатком до комп’ютерних ігор. Проблема є, треба казати правду, – констатує Єшкілев. І наш фестиваль – це навіть не рятівне коло, це роздуми про нього. Ми намагаємося сформулювати стратегії, визначити концептуальний напрямок – як це робити. Бо в Україні є письменники, є читачі – немає виробництва…

 

Що стосується планів на майбутнє, то організатори «Карпатської мантикори» мають намір наступного року розширити географію фестивалю, запросивши гостей з Польщі, Сербії, Хорватії…

 

03.04.2013