Мало б здаватися неймовірним, що Дональд Трамп і Берні Сандерс економічно є споріднені душі — але їх об'єднує помилкова опора на мисленні в термінах нульової суми і давно дискредитованих принципах економічної політики.
Антиімміґраційна та антиторговельна позиція Трампа, по суті, робить його послідовником меркантилізму — протекціоністської економічної теорії, спростованої Адамом Смітом у 1776 році. Сандерс гордо називає себе соціалістом і захищає суттєве збільшення податків та влади уряду. Історія минулого століття, від часів розвалу Радянського Союзу до неминучого колапсу Венесуели, переконливо показує, що соціалістична економіка не тільки «фальсифікована», — якщо позичити одне з улюблених слів Сандерса, — вона не працює.
Трамп і Сандерс були введені в оману мисленням у термінах нульової суми, тобто припущенням, що економічні величини є фіксованими, коли насправді вони є змінні.
Якщо світ — нульова сума, то число робочих місць є фіксованим, як і валовий внутрішній продукт. У мисленні Трампа, якщо в США є більше мексиканських робітників, то американські робітники мусять втрачати свої робочі місця. В реальності — в якій Трамп не живе — мексиканські робітники також споживають, збільшуючи в такий спосіб ВВП і створюючи нові робочі місця.
Причиною, чому фірми наймають робітників-імміґрантів, є нижча вартість їхньої праці. Це веде до зменшення цін для споживачів, дозволяючи їм купити додаткові товари і додаючи нові робочі місця в економіці. У фіксованому світі ціни не змінюються, тому цей ефект іґнорується.
Подібні арґументи стосуються і до Трампового аналізу китайського імпорту. У світі фіксованого ВВП і фіксованих цін імпорт з Китаю просто заміщає товари, які інакше були би виготовлені американськими робітниками. В реальному світі імпорт знижує ціни і збільшує ВВП, отже, робітники, які також є споживачами, користають від імпорту дешевших товарів і збільшують своє споживання інших товарів.
Економіка Сандерса також є нульовою сумою, хоча він акцентується на іншому аспекті помилки. У світі нульової суми розмір податків не надто важливий, бо нарід працює кількісно так само, отже, нема ніяких втрат від зменшення зусиль у відповідь на вищі податки. Аналогічно до того, коли взяти методи виробництва нульовосумного світу, тут так само нема ніякої реакції на зміни цін — вища мінімальна заробітна плата не призводить, наприклад, до масових звільнень. У всесвіті Сандерса розмір економіки фіксований, отже, є доста чого перерозподіляти — незалежно від зіпсованих принципів економічної політики.
Мислення в термінах нульової суми існують, бо поверхнево вони привабливо виглядають. Політика Трампа теоретично мала б приносити користь американцям і примножувати робочі місця. Політика Сандерса робила б бідних багатшими. В реальності, у світі позитивної суми, в якому ми живемо, їх політика — будова паркану вздовж мексиканського кордону, руйнування ринків праці, висилання мільйонів продуктивних робітників, величезні тарифи на імпортовані товари, набагато вищі й прибуткові податки, й мінімальні зарплати — привела б, якщо їх прийняти, до економічної депресії, на фоні якої 1930-і роки виглядали б процвітаючими.
Автор — економічний викладач в Університеті Еморі і старший науковий співробітник в Класичному Ліберальному Інституті в Нью-Йоркському університеті, автор «Darwinian Politics: The Evolutionary Origin of Freedom» [Дарвінська політика: Еволюція начал свободи] ( Rutgers Press, 2002).
Paul H. Rubin
Trump and Sanders’s Zero-Sum Worlds
The Wall Street Journal Europe, 22.0.16
Зреферував О.Д.
