Історичний малюнок чи підробка ХІХ століття? Мистецтвознавцям інколи складно відповісти на це запитання. Проте нещодавно вдалося розробити новий метод дослідження творів мистецтва за допомогою інфрачервоного світла. Він допоможе точно датувати картини, зробивши видимими водяні знаки на папері.
Рисунок Яна Лівенса, представника школи Рембрандта, і водяний знак, який виявило інфрачервоне світло
Рембрандт чи лише дешева копія XIX століття, яку замість шедевра підсунули колекціонерові? У багатьох випадках це можна визначити за допомогою водяних знаків. Від ХІІ–ХІІІ століть кожна фабрика паперу робила специфічні відтиски на своїх аркушах. Форми відтисків з роками зношувалися, їх частково замінювали чи оновлювали працівники фабрики. Ознаки цих відтисків видно на філіґранях на папері. Вивчивши їх, можна визначити період у кілька років, коли виробили конкретний аркуш паперу.
Переважно, щоб розпізнати водяні знаки, рисунки просвічують звичайною лампою. Але це не завжди спрацьовує: часто чорнило або мазки пензля приховують знаки так добре, що їх неможливо побачити.
Науковці з Інституту досліджень деревини Фраунгофера (WKI) у Брауншвейгу (Німеччина) спільно з колеґами придумали, як розв'язати цю проблему: «Ми просвічуємо папір не видимим світлом, а інфрачервоним, тобто тепловим випромінюванням, — пояснив Петер Майнльшмідт (Peter Meinlschmidt). — Чорнило, яке найчастіше застосовували, для цього підходить. Тобто водяні знаки стають видимими, а зображені на полотні шрифти та фарби не відволікають».
Типовий водяний знак історичного паперу в термографії
Для дослідження науковці затискали папір між інфрачервоним обігрівачем та інфрачервоною камерою. При видимому світлі виявляють відмінності яскравості, натомість при інфрачервоному дослідники зафіксували відхилення у тому, як папір поглинає теплове випромінювання — і з високою точністю: камери помічають температурну диференціацію у 15 мілікельвінів, що відповідає 15 тисячним градуса за Цельсієм.
Перший тест підтвердив новий метод: за допомогою водяних знаків науковцям вдалося датувати майже 60 творів, автори яких належать до середовища Рембрандта. Окрім інших висновків, метод надає інформацію, від яких шкіл ці рисунки походять, і чи не є вони підробками.
Чи шкодить теплове випромінювання шедеврам? «Тепло безпечне: інфрачервоне лампа нагріває папір значно менше, ніж тепло від дотику пальців, — пояснює Майнльшмідт. Зрештою, дія ІФ-світла триває дуже недовго: водяні знаки видно протягом кількох секунд. Що довше аркуш паперу залишається у полі дії теплового випромінювання, що сильніше нагріваються зафарбовані темною фарбою частини малюнка, то більше розмивається різниця температур, і водяний знак стає менше помітним.
Якщо виявити водяний знак, його можна занести до бази даних. Дотепер це робили експерти. «Скоро таку класифікацію здійснюватимуть алгоритми пошуку», — каже Майнльшмідт. В майбутньому науковці працюватимуть на замовлення Берлінської бібліотеки. Приблизно через чотири роки можна буде вже користуватися автоматизованими базами даних.
Наступне запитання, на яке дослідники шукатимуть відповідь: які фарби стають видимими при певних довжинах хвиль інфрачервоного світла? Тобто для яких кольорів годиться певне інфрачервоне світло? Якщо це з'ясувати, то для кожного малюнка можна буде дібрати оптимальну довжину світлових хвиль — і в такий спосіб поліпшити видимість водяних знаків.
Kunst: Infrarot-Licht macht Wasserzeichen sichtbar
Scinexx.de, 03.03.2016
Зреферувала Соломія Кривенко
08.03.2016