Спершу, коли Стрільцї ходили ще в мадярських унїформах, нїхто не знав і не носив відзнак. Ми нїчим не ріжнили ся від гонведів чи мадярських ляндштурмістів. Щойно богато пізнїше дістали ми від віденської громади Українцїв синьо-жовті кокардки, які мали носити на лївім боцї шапки: І справдї вже найвищий час було подумати про відріжненє Стрільцїв від инших родів війска. Мало-помало наша відзнака здобула собі популярність. Всї знали добре, хто се є і чому носить відзнаку. — Вона стала признана і нашими верховними властями. Ми думали, що се будуть вже одинокі відзнаки на час війни. Та инакше склало ся.
Того року появили ся ще й инші віданаки. Маленькі круглі бляшки, половина помальована на синьо, половина на жовто. На тім червоною краскою букви: У.С.С. Поминувши тандитну роботу, роблять ті відзнаки неестетичне вражінє. Синя і жовта краска не дібрані і розводнені. На тім червоної краски з буквами У.С.С. зовсїм майже не видно. З далека дивлячись, видно якусь сорокату пляму.
Видно, що й у Віднї признали сю відзнаку за невідповідну, бо вона не довго панувала. Зі святом Різдва Христового завитало до нас инше виданє. Вправдї гарнїйше, але не дуже відмінне від першого.
На синім тлї вимальовані інїціяли Українських Сїчових Стрільцїв і рік 1914 жовтою краскою. Синє поле обведене довкола мосяжною бляшкою. Форма відзнаки округла, але більша від попередної. Робить вона приємнїйше вражінє, як та, але тандитна робота богато обнижає єї вартість.
Певне, що Відень числив ся з тим, що Стрільцям треба дати відзнаки по мінїмальній цїнї, щоб і кождий радовик міг собі її купити. Але таке пониманє мильне. Кождий Стрілець має змогу купити відзнаку за 1 корону, а навіть за дві. Через те вона буде для него вартнїша, а як добре причіпить до шапки, то певно не так легко згубить, як теперішні. Замість кількох відзнак по 20 сот. які при вершій лїпшій нагодї легко згубити, лїпше купити відзнаку за 1 корону і мати її на довший час.
Найлїпший доказ маємо ось на відзнаках корпусу і дивізії. Се гарні масивні металеві емблєми, артистично і солїдно виконані. Коштують по 1 К. Мимо того має їx кождий майже стрілець. І якжеж мізерною виглядає при тамтих наша бляшана відзнака.
Ще й друга обставина склонює мене до писаня в тій справі. Велике число офіцирів иньших полків, з бриґади, дивізії, чи корпусу стараються всякими способами дістати нашу відзнаку і носять її на спомин попри иньші на шапцї. При кождій нагодї просять щоб відступити їм — а хто відказуєть ся то жертвують по 2 і більше корон. Доказ, який інтерес будять наші емблєми серед війскових кругів. І думаю, що як вже беруть собі на памятку їх, то треба їм дати щось справдї гарного, артистичного і тривкійшого.
При тій нагодї згадаю ще і про наші однострої. Тепер кождий маляр чи фотоґраф має величезну трудність в схопленю сїчового стрільця, бо не все може поставити його лївим боком, щоби видно було відзнаку. А поставити його правим боком, то нїчим не ріжнить від кождого иншого жовнїра. Треба дуже обзнакомленого зі стрільцями артиста і глядача, щоби один міг схопити типовий рух, чи поставу стрільця, а другий, щоби міг пізнати потім, що се Стрілець. А що за шкода викажеть ся колись хочби в самій традиції. Приміром в уяві дитини, що в будуччинї шукає постати укр. Стрільця в портретї свого батька або дїда.
Через те найвисша пора, щоб якийсь прoєкт як найскорше ввести в житє. Війна не вічна, а для традиції буде велика шкода, як не виробить ся навіть форми У. С. Стрільця. Після якого взірця поставить ся памятник для У.С.С?!
[Дїло]