Малий фейлєтон.
Слухайте всі закохані, що Вас лукава доля розлучила з предметом поетичних мрій і зітхань зпросоння. Всі, що довгими годинами мусять пріти над любовними листами, щоб врешті зрошений потом плід свойого духа подерти на шматки, або закінчити здоровенним чортиком побіч підпису. Бо написати любовного листа — це важче, ніж сплодити "малий фейлєтон" у нинішніх невеселих часах.
Немало чорнила потекло надармо при цій важкій праці й не одно перо не видержало напору гарячих почувань.
Але хочу вам облекшити завдання. Саме попав мені в руки один такий лист. Може послужити за зразок.
Головна засада: як найбільше про себе, про свої прикмети й світлу будуччину.
Але читайте! Тільки вибачте за мої коментарі, в ориґіналі їх нема.
Кохана Кіточко!
З туги за Тобою я вже висох, як наш Брисько, що не мав "лєбенсміттелькарти", й живе з ласки добрих людей, що час до часу кинуть йому якусь пообгризану кісточку. (А люди сьогодні не люблять чого-небудь легкодушно викидати. — Ком.) Але одно Твоє прихильне слівце може мене знову привернути до стану чоловіко-подібного. Знаю, що Ти легковажно дивишся на мене, бо "прімо": не подобається Тобі моя фізіономія, а "секундо": кажеш, що я смаркач.
Отже вияснюю.
"Ад прімо": Правда, з Адонісом рівнятись не можу. Але фізіономія — не моя вина. Зате зваж, які духові ціннощі вона скриває. Я ж ціле своє життя боровся і страждав для ідеї. (Але якої? — Ком.). Намагався піднятись на вершини духової досконалости, щоб стати гідним Тебе. Чистоту свойого молодечого серця складаю у Твоїх стіп і думаю, що не погордуєш так piдким сьогодні скарбом.
Ад 2: Згода, що за метрикою я смаркач — бо заледви 19 літ начисляю. (Тому й невинність молодечого серця! — Ком.) Але й я вже багато пережив і маю своє минуле, розуміється, в доброму значінні. (Само собою — треба ж було народитись, крізь пипку молочко тягнути, рячкувати, з xopуговкою побігати, а це ж минуле. — Ком.)
Але коли моє минуле Тобі не імпонує, то з огляду на світле майбутнє, що передо мною, повинно змякнути Твоє серденько. В мені дрімають усі завдатки на великого чоловіка. (Певне — до 24 літ можна ще багато підрости! — Ком.). І бережись, щоб опісля не пожаліла, що погордувала закоханим ceрцeм. Бо може бyти запізно.
І ще одно: Кажеш, що я "голий", що обідранець. Отже доношу, що я вже справив собі нові штани й думаю надалі дуже багато грошей заробляти (від чого ж пасок? — Ком.), так, що справлю собі ще маринарку, а мою кохану Кіточку озолочу.
Па!
Твій Котик.
*
Але "Кіточка" була виїмково скромна. І тому відписала "Котикові";
"Вибачте, але я почуваюсь негідною Вас".
Та не лякайтесь: 99 відсотків панночок напевне зловиться на вудочку.
Щипавка.
