Звістки про українські землї, зайняті австрійсько-нїмецькими військами, все ще доволї скупі. Зносини між Галичиною й Холмщиною та Волиню щойно в завязках, а нашої інтелїґенції на тих землях дуже небагато, тай та за своїми військовими обовязками має мало змоги приглядати ся уважнїйше місцевому життю.
Економічні обставини Холмщини й Волинї наладжують ся місцями зовсім корисно. Військові власти всїми силами старали ся покінчити там збір збіжа, бараболь й инших земельних плодів і поробили запаси, які повинні не тільки виживити людність до нового жнива, але ще й заспокоїти найконечнїйші потреби втїкачів, які все ще вертають домів iз лїсових сховків або з дальших околиць, куди дійшли австрійсько-нїмецькі війська. Все-ж-таки бараболї не вдало ся всюди зібрати: великі простори лишили ся невикопані, тим більше, що скоро впали снїги й настали сильні морози. До робіт призначено вояків і вони напр. викопали в надбужанських околицях цїлі лани бараболь на просторі 30 квадр. кільометрів і зайняли ся молоченнєм збіжа. Засївів не всюди можна було зробити, але денекуди позасївано й по кількасот морґів.
В Люблинщинї зачало ся вже й більш нормальне життє. Понаправлювано дороги й залїзницї, почти й телєґрафи віддано до публичного вжитку й тим чином положено основи до навязання близших торговельних зносин. Купецький рух, що був довший час припинений, піднїс ся на ново й людність пошукує за деякими артикулами, яких уже не стало. Польські фірми зачали вже експортову дїяльність, яка має добрі вигляди, бо грошей загалом не недостає. До того причинили ся значно власти, виплачуючи давнї належности за зайняті предмети. В самім Любартові виплачено по грудень більше ніж 25.000 корон. Приймають ся при тім гроші австрійські, нїмецькі й російські відповідно до установленого курсу, який зближуєть ся до правдивої вартости гроша.
Австрійські власти стараються загалом забезпечити прибиту та зубожілу людність перед визиском деяких гуртів і пильно вважають на те, щоб найконечнїйших продуктів не вивожено. Сe річ конечна, бо деяких товарів не можна вже дістати: сіль, нафта й цукор належать і так до рідкостей.
Шкільництво поки-що зовсїм у польських руках. Поляки кинули ся всїми силами до орґанїзації народнїх шкіл і захоронок для дїтей і радо пригортають до себе не тільки латинників-унїятів, яких вони вважають Поляками, але й православних. Так напр. заложено в Устїлузї двоклясову польську школу, до якої ходить кількинадцятеро православних дїтей, не вчисляючи в те Українцїв латинського віроісповідання.
Центральне Шкільне бюро в Пйотркові відізвало ся до загалу гарячим закликом у справі "відібрання Холмщини", накликуючи до помочи вчительські сили, яких поки-що немає подостатком, щоб обсадити всї школи. Крім того не дармують і польські лєґіони. Етаповий комендант Юстин Сокульський закладає польську школу в Устїлузї, для якої спроваджують ся підручники з Кракова. Така сама школа має повстати також у другім волинськім містечку, Дубенцї. Вкінцї працюють й австрійські інспектори й ощаджають призначені собі повіти, орґанїзуючи польські народнї школи. В Любартівськім повітї урядує напр. інспектор Бобер.
Польські заходи переважно не лишають ся без успіхів. Усюди повстають школи на місцї давнїх московських: у замойськім повітї є їх уже 27, з того деякі двоклясові. Одначе денекуди людність відносить ся до польської школи відпорно та робить трудности приватним й урядовим заходам. "Dziennik Narodowy" з 14 грудня (ч. 212) доносить, що Любартівщина опираєть ся заведенню шкіл і противить ся сильно шкільним оплатам на вдержаннє шкіл "не доцїнюючи добродїйства присутности польських шкіл". "Мало освічений мужик на перший плян висуває завжди справу свого матеріяльного істновання й боїть ся мішати ся до народньої працї. Напрями, що нуртують між польською суспільністю, йому зовсїм незнайомі".
Загалом зробила польська агітація великі поступи, не стрічаючи нїде опору. Холм мав зовсїм спольщити ся. "Поляки по відходї Москалїв показали ся, — пише "Gazeta polska" — господарями міста. Маґістрат урядує по польськи, оголошення й оповістки видають ся переважно по польськи, в школах йде наука по польськи, написи польські, цивільна людність говорить на вулицях по польськи, а по всїх військових урядах дають ся пояснення в польській мові".
Поляки признають Холмщину за суто-польський край (!). Підпоручник лєґіонів, Ф. Ґвіждж на святї в память падолистового повстання заявляє між иншим урочисто, що Холмщина "все була польська, є польською й буде польською по віки вічні" ("Dziennik Narodowy" з 10 грудня 1915, ч. 209), а з тим згоджуєть ся соціялїстичний "Naprzód", кажучи, що Холм показав уже своє правдиве лице "відвічно й на-завсїди польське!"
[Вістник Союза визволення України]