Українські колядки в радіо

З великим зацікавленням очікували краківські українці першого виступу українського мужеського хору "Сурма" у Кракові, що відбувся у Щедрий Вечір, 18. І. Після короткої, інформаційної промови в німецькій мові про українські колядки та настроєвої святочної промови в українській мові, якої моттом був прегарний різдвяний вірш Богдана Лепкого — "Колядка", зворушливо та зі справжнім відчуттям виголошеної заповідачем — хор "Сурма"  під проводом проф. Богдана Пюрка відспівав 6 коляд і 2 щедрівки, а саме "Бог Предвічний", "Видить Бог Сотворитель", "Що ж то за предиво", "Днесь поюще", "Щедрий Вечір", "Добрий вечір тобі, пане господарю", "Нова радість" і "Не плач Рахиле". Перед кожною колядкою заповідали в німецькій та українській мовах.
Назагал концерт випав удатно. Найкраще віддано колядки: "Що ж то за предиво", "Видить Бог Сотворитель" і "Не плач Рахиле", що в ній прегарне барітонове сольо відспівав м-р Осип Стецура. Могутня, традиційна коляда "Бог Предвічний" втратила на жаль багато внаслідок модерної гармонізації, також і Стеценка чудова щедрівка "Добрий вечір тобі, пане господарю". На жаль не відспівана з таким вичуттям та експресією як то чулося прим. у Котка.
"Модернізування" старовинних пісень, надиханих чаром краси, зі своєрідньою ритмікою — зайве, на що на жаль, не зважають та чого не беруть собі до серця усякі наші вчені музики, а зокрема модерні диріґенти. Такі речі, як прим. "Бог предвічний", чи "Вселенная веселися", коли вимагали б деякого гармонізування, то ще єдино такі композитори як був прим. Стеценко, чи Леонтович, або Демуцький, — могли б найти окремий підхід до них. Тут потрібне велике вичуття, коли не таки духова інвенція, щоб схопила в одному горнилі ґеніяльність творчу народу з духом часу. Та це нескладний "аліяж" й небезпечна на загал мікстура, бо є деякі речі, що їх "більше серце відчуває, ніж розум зрозумів і знає".
Загалом не тільки в музиці, але і в поезії чи плястичному мистецтві, треба би звертати більше уваги не на моду, вченість, а на те, що називаємо душею твору...
Навіть тоніка найбільша, блескуче виконання не залишить вражіння у слухачів, коли виходить щось бездушно.
В тому й річ. Зокрема важкий підхід у радіофонії до цієї справи. Тут найбільше вичувається найтонкійшу оцю струнку. Радієві передачі мають навіть окремі свої "тріки". І так треба підходити до справи.
Та як би воно не було, виступ хору "Сурма" мав свою принаду. Чути в ньому непересічний голосовий підбір, викінченість; пізнати, що це співає хор вироблений, спосібний на кожний репрезентаційний попис.
Та ще треба теж знати, що радієва остання імпреза, була проголошена ненадійно і хор не міг навіть приготовитись до неї, бо не ставало часу. Тому належиться "Сурмі" подвійне признання і подяка за труд.
Побажати б лише, щоби такі авдиції були частіші. Можна створити окремий склад невеличкого радієвого хору, навіть мішаного. Тоді цікаво б почути ще й ті всі незрівнані щедрівки в обрібці Леонтовича, Стеценка, Демуцького і т. д.
А лемківські пісні? Яка це краса! Хто ж із нас мав нагоду їх чути в доброму виконанні.
І. Савич

22.01.1941

До теми