Не занедбуймо руханки в школі

Значіння фізичного виховання для розвитку організму дитини на загал ніхто не перечить. Всі згідні, що нам потреба сильної, здорової молоді; всі признають, що "в здоровому тілі — здоровий дух", але… всетаки в наших вселюдських школах мало руханки. Так якось складається, що учителі, й навіть інколи інспектори вважають уважнішим навчання рахунків, співу, тощо, а руханку зовсім занедбують. Найчастіше розгрішають себе учителі тим, що школа не має відповідного приміщення до руханкових вправ. Цей аргумент зовсім нестійний. Всі, що з цієї причини занедбують у школі ведення руханки, приносять молоді велику школу. Бо в чим гірших гіґієнічних умовинах дітвора, тим більше треба всіми доступними способами протиставитись шкідливому спритові на молодий дитячий орґанізм. Словом, чим тісніша шкільна саля, чим більше в ній вчиться дітей, тим пильнішу увагу мусить школа звернути на фізичне виховання дітвори.
Обовязком кожного учителя за всяку ціну старатись здобути приладдя, помешкання, площу. Одначе кожний мусить пам’ятати, що суть справи не в грищах та приладдю, а в рухові. Тверда й прикра дійсність не може й не повинна допроваджувати учителя до безділля. В остаточному випадку він може придбати таке приладдя, яке можуть зробити самі діти на лєкціях, або куплять за свої ощадности.
Кий, шнурки, линва, мячі зі шмаття, мішочок випханий горохом, звичайна або шкільна лавка, луг, рів, сніг, лід, совги, прогулька — це "приладдя" доступне кожному учителеві, кожній школі. Треба тільки хотіти та вміти використати місцеві обставини та використати на руханкових виправах все, що до цього надається.
Зовсім зрозуміло, що трудно говорити про правильну працю, якщо учитель не має точно предмету та метод його навчання. Але якщо доповнюємо своє знання з інших предметів, то можна доповнити його також з ділянки фізичного виховання. Памятаймо, що шкільна молодь це наша майбутність і її всестороннє виховання не може бути нікому байдужим.
Антін Савич.

17.01.1941

До теми