Оскільки Галичина не є зараз окремою державою, і не відбулася демаркація її кордонів, важко визначити точно розмір території цього краю. Тим більше, що ми розглядаємо три варіанти галицької території:

1) Галичину на території України в складі трьох областей – Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської (без Кременецького, Ланівецького та Шумського районів, які треба враховувати як частину Волині). Це становить 47,2 тисячі кв. км, де на початок 2013 року проживало 4845 тис. мешканців.

2) Українську Галичину з урахуванням етнічних земель, які у 1945-му (а потім ще у 1951-му) Сталін відступив Польщі. Це східна та південна частини нинішнього Підкарпатського воєводства, частини Горлицького та Ново-Cандецького повітів Малопольського воєводства, південна смуга Томашівського та Грубешівського повітів Люблінського воєводства. У першій половині ХХ століття греко-католики становили тут переважну більшість населення. Зараз територія цієї «польської Східної Галичини» охоплює до 10 тис. кв. км, і на цих теренах живе близько 580 тис. мешканців. Серед них до 10% є греко-католиками чи православними.

У сумі історичні галицькі землі в Україні та Польщі займають територію 56,8 тис. кв. км й нараховують до 5,5 мільйонів мешканців.

3) При розгляді деяких географічних, демографічних, економічних, політичних питань, через відсутність відкритого доступу до статистичних й інших матеріалів по районах і містах, мусимо аналізувати дані по галицьких Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областях у їх теперішніх формальних адміністративних межах (з урахуванням волинських районів). Таким чином територія трьох галицьких областей займає 49,6 тис. кв. км, їх населення складає 4980 тис. мешканців.

Щоб уникнути непорозумінь, територію описану в п. 1 будемо називати просто «Галичиною», в п. 2 – «Галичиною історичною», в п. 3 – «Галичиною статистичною». Натомість, для колишнього австрійського «Королівства Галичини та Володимирії з великим князівством Краківським і князівствами Освєнцимським та Заторським» використовуватимемо скорочену назву «Ґаліція», яка поділяється на історичну Галичину та Західну Ґаліцію (на території нинішніх польських воєводств Малопольського та частково Підкарпатського й Сілезького).

За своєю територією та населенням Галичина належить до більших європейських регіонів та співмірна з деякими державами Європи.

Галичина (статистична) на тлі деяких європейських держав та регіонів (дані за 2013 р.):

* За паритетом купівельної спроможності ¹

** Разом з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою

Галичина розташована у Центрально-Східній Європі. Вона опинилася не лише на межі західної та східної цивілізацій. Регіон розташований на стику двох великих тектонічних структур – давньої Східно-Європейської платформи і молодої Карпатської складчастої системи, яким відповідають великі форми рельєфу: рівнина та гори. З північного заходу (в районі міст Любачева та Немирова) в межі Галичини врізається невеликий край Західно-Європейської платформи.

Крайні точки території Галичини:

 

на півночі – лівий берег р. Західний Біг біля с. Пісочне (Сокальський район Львівської області), 50°46′ півн. широти, 24°08′ східн. довготи (від Ґринвіча);

 

на сході – місце впадіння річки Збруч до Дністра біля с. Окопи (Борщівський район Тернопільської області), 48°33′ півн. широти, 26°27′ східн. довготи;

 

на півдні — вершина 1557,4 в Чивчинських горах на українсько-румунському кордоні біля джерел потоку Боєрівка (Верховинський район Івано-Франківської області). 47°44′ півн. широти, 24°55′ східн. довготи;

 

на заході – урочище Савинський ліс біля села Катине (Старосамбірський район Львівської області) 49°31′ півн. широти, 22°43′ східн. довготи.

Таким чином геометричний центр Галичини (точка, в якій перетинаються середні для неї паралель і меридіан) розташований за координатами 49°15′ півн. широти, 24°35′ східн. довготи (№1 на мапі). Це південно-східні околиці міста Бурштина (Галицького району Івано-Франківської області, а  з 2014 року  – міста обласного значення).

Для історичної Галичини крайньою західною точкою було село Шляхтова біля Пенінських гір (тепер Ново-Тарзький повіт Малопольського воєводства) – 49°24′ півн. широти, 20°30′ східн. довготи. Тоді координатами геометричного центру історичної Галичини будуть 49°15′ півн. широти, 23°28′ східн. довготи, а це координати міста Борислава.

Більш об’єктивним, ніж геометричний центр координат, вважається центр території Галичини, який вираховують як «центр ваги» окремих її частинок. Такими частинками можуть бути райони та міста обласного значення. За моїми підрахунками, координатами центру території Галичини мають бути 49°20′20″ півн. широти, 24°32′37″ східн. довготи (№2 на мапі). Це село Березівка (Рогатинського району Івано-Франківської області) неподалік від Бурштина. Геодезисти мали би точніше встановити це місце.

Має подібний центр й історична Галичина. Шукати його треба за координатами 49°24′41″ півн. широти, 24°11′27″ східн. довготи (№3 на мапі). А це на схід від села Межиріччя (Жидачівський район Львівської області) біля впадіння річки Стрий до Дністра, поруч із мостом на трасі Ходорів–Жидачів.

Окрім центру території, доцільно визначити демографічний центр Галичини – тобто центр розселення людності на її території. За даними на 1 січня 2011 року, для постійного населення Галичини координатами такого центру, за моїми підрахунками, стали 49°23′21″ півн. широти, 24°27′30″ східн. довготи (№ 4 на мапі). Ця точка розташована на північний захід від села Княгиничі (Рогатинський район Івано-Франківської обл.).

На відміну від центру території, демографічний центр постійно змінює своє розташування внаслідок зміни людності. Він міститься дещо північніше від центру території, бо південні гірські райони Галичини мають меншу густоту населення, а найбільше місто, Львів, розташоване у північній половині краю.

Галичина є вельми цікавою з географічного огляду. Хоча внаслідок свого континентального розташування, до неї не добиралися античні мандрівники – на відміну від інших регіонів Європи чи теж України. Античні автори, приділяючи багато уваги Скіфії, майже не згадують про землі, прилеглі з півночі до Карпат. «Баварський географ», арабські мандрівники, київські літописці подають лише фрагментарні, перекручені відомості про ці землі у І тисячолітті після Різдва Христового.

Руське королівство вперше з’являється на рукописних навігаційних картах-портуланах лише у XIV столітті, а систематичні географічні дослідження Галичини починаються тільки з XVІІІ століття. Велику роль у цих дослідженнях належить науковцям Львівського, Ягеллонського (Краківського), Чернівецького та Тернопільського університетів.

Точне визначення центру території Галичини може мати важливе значення для прилеглих до нього територіальних громад. Встановлення на цих місцях відповідних пам’ятних знаків значно підвищить туристичну привабливість міста Бурштина та згаданих сіл. Тим більше, що ці населені пункти розташовані поблизу жвавих автошляхів Львів–Івано-Франківськ та Стрий–Тернопіль.

ПРИМІТКИ

¹ GDP per capita, PPP (current international $) // World Development Indicators database, World Bank. – Database updated on 16 December 2014. – Accessed on 20 December 2014.