У Львові, дня 20 н. ст. жовтня 1890.
Вчера подали ми в повній основі "проґраму руско-україньскої радикальної партiї", — нинї-ж скажемо про неї кілька слів від себе.
Прочитавши сю проґраму, можна сміло приложити до неї нашу пословицю: голосні бубни за горами, а з-близька — звичайні тарабани.
Шумно заповідав ся у нас радикалізм. Від якогось часу, именно від виходу орґану радикалів "Народу", узнано дотеперішний труд патріотів народовцїв руских в Галичинї або дуже недостаточним, або на-скрізь скривленим. Націоналізм, котрим двигнулась Русь галицка і коло котрого щасливо згромадились щирійші труженики на поли духового і економічного двигненя мас народу, той націоналізм названо пустою формою. Рускій интеліґенції докорювано, мов то она мало або й нїчого не дбає про економічний розвій селянина; єї окликано то за надто клерикальною, то знов консервативною, глухою на "всесвітні могучі поступові идеї"; закидано їй і недостаток позитивної, то знов раціональної проґрами, і т. д. Взагалї було і всяких инвектив і всякої критики як найбільше, а несвідомий справ галицких і культурного розвою народу руского в Австрії міг був по вислуханю криків і воплїв орґану радикального дїйстно подумати, що труд над народом руским спочиває, на нещастє того-ж народу і культури европейскої, в руках якоїсь ретроґрадної, темної верстви чи кліки, з котрою бідним людям не буде нїколи нї просвітку, нї гаразду, як довго на чолї труду того не стануть ті велити, котрих имена поважно блестять під сподом "максимальної" і "мінімальної" проґрами "руско-україньских радикалів".
А що показало ся? Шуму було богато, а як прийшло до списаня проґрами радикальної, то вийшло з того pensum domesticum, бундючне, з широким закроєм, але в дїйстности хитка лїпяка або компіляція теорій, котрі жили або жиють посеред народів европейских, але котрих домородні наші радикали не вспіли добре перетравити в тім напрямі: що для Русинів практичне, а що нї. Kurjer Lwowski, навівши пpoґpaму наших радикалів, констатує, що "тота проґрама єсть майже идентична з проґрамою соціял-демократів" (роз. нїмецких). Так єсть, і в тім то й лихо, що за переписуванєм своєї проґрами з чужих взірцїв наші радикали не дуже вглублювали ся в стан і відносини своєї суспільности, свого народу. Се як червона нитка на білій ткани видко в цїлій пpoґpaмі.
На взорець соціял-демократів — як тії хотять устроїти продукцію фабричну — поставили наші радикали в справах суспільно-економічних колективний устрій працї і колективну власність средств продукційних також для наших селян-хлїборобів.
Єсть се теорія дуже далека, дуже ще в мрацї, не ясна самим ученим теоретикам соціял-демократизму, тож годїѣ й жадати, щоби наш хлїбороб мусїв нинї набрати того "висшого змислу економічного" — зрікатись индівідуальної власности і индівідуальної продукції. В "Народї" виступив п. I. Франко з проєктом продукції фільваркової по селах (щоби всї селяньскі грунти одної громади згуртувати в один фільварок і гуртом обробляти), але проєкт той не видержав критики... Шкода, що наші радикали, котрі все і всюда кричать на народовцїв, що они при своїх роботах нїби-то не питають о гадку "людей робітних", самі, укладаючи проґраму, чомусь не запросили нїкого з людей робітних (от н. пр. посла Гурика), а ті були би им на справу колективізму висказали свою гадку...
В проґрамі мінімальній в справах економічних містять ся очевидно і такі річи, против котрих нїчо не дасть ся замітити, а противно, треба тїшитись, що наші радикали ними интересують ся, хоч се річи старі, за котрими стоять від давна і не-радикали. До таких річей належить: заведенє проґресивно-доходового податку, полишенє i мінімум екзистенції, комасація ґрунтів, реформа закона спадкового, асоціяція промислова і торговельна, обмеженє видатків на мілітаризм, усуненє фіскалізму, скасованє деяких монополїв, знесенє деяких посередних податків і т. п. Але при тім не можемо поминути мовчки того, що прецїнь ми по наших радикалах не сподївали ся, що они в своїх конкретних жаданях від правительства, аби "причинювалось до економічного піднесеня краю", не знайдуть нїчого більше, як лиш "реґуляцію рік" та "охорону лїсів" — річи, про котрі вже всї воробцї цвірінькочуть. Коло польске у Відни потрафить навести в тім дїлї більше конкретних жадань, анїж навели наші радикали.
В справах політичних проґрама руско-україньских радикалів, жадаючи волї і автономії, загального голосованя, реформи мілітаризму, популяризації юрисдикції, усуненя централізму і бюрократизму, — не сказалa нїчого нового, та й се говорять не тілько радикали, але і люде ліберальні та демократи взагалї. Живцем з чужого взірця взята до проґрами мінімальної точка, щоби нашим жінкам признано право вибирати і бути вибираними до всяких репрезентацій краєвих і державних. Добре! Хоч наші женщини ще не почувають потреби того права, але оно не вадить, — маємо пару послів в радї державній, нехай буде і пару посолок, гірше нам з того не стане... В справах національних наші радикали заявляють, що "змагати будуть до піднесеня почутя національної самосвідомости і солідарности в масах усего руско-україньского, народу через літературу, збори, зїзди і т. д., бо розвій мас народних можливий тілько на грунтї національнім" (браво!) — але проґрами національної не списали нїякої, не знати чому: чи не мають єї? чи се може справа за дразлива? чи не можуть? чи не сміють? A прецїнь, то чей же цїкава річ знати, чи они годять ся на те, щоби в галицкій Руси панувала в школах і урядах польщина, чи може тому противні, a волїли би бачити русчину? Наші радикали немов не узнають того факту, що Русинів зіпхано під оден дах з Поляками і засуджено их на боротьбу о права національні, — а се конче повинні узнати ті, що ставлять в свою проґраму точку: "як найширшій розвій автономії краєвої так, щоби всї жизненні справи краю були полагоджувані в самім краю"...
Наконець в справах культурних наші радикали уважали за річ відповідну поставити в свою проґраму, — побіч деяких постулятів загально ставлених, — раціоналізм в справах віри. Се треба приписати мабуть тій случайній обставинї, що зїзд наших радикалів відбув ся перед зїздом нїмецких соціял-демократів в Галлє, котрі поступили в тім дїлї далеко огляднїйше, бо ухвалили: "справи віри уважаємо за річ приватну людей"...
Отсе на першій раз наші гадки по перечитаню проґрами наших радикалів. Kurjer Lwowski надїєсь, що "нова ся партія, втискаючись клином межи исповідників Червонои Руси a Дѣла, може з часом вирости на важний чинник політичний". Надїючому ся не хочемо відбирати єго надїї, але нехай нам буде вільно єї з ним не дїлити...
[Дѣло]