§ 10. Голосні заднього ряду
Голосний [у]. Під час вимови голосного [у] як основного алофона фонеми /у/ ротова порожнина відкрита менше, ніж за вимови всіх голосних заднього ряду. Положення язика дуже високе. Язик спрямований угору до м'якого або навіть до задньої частини твердого піднебіння. Положення точки найвищого підняття язикової спинки передніше, ніж при [о]. З усіх голосних заднього ряду [у] найбільше просунений наперед. Губи під час артикуляції [у] дуже витягаються вперед. М'яке піднебіння піднімається вгору і закриває прохід у носову порожнину. Отже, [у] — дуже лабіалізований голосний заднього ряду, високого підняття.
[с.34]
§ 17. Губні сонорні приголосні
Щілинні [w], [в], [у], [в’]. Щілинна сонорна фонема /в/ виступає в українській мові в чотирьох алофонах. Основним серед них є губно-губний [в (w)], що виступає в позиції на початку складу, головним чином перед голосними [о], [у], наприклад: вода, кавун, коваль тощо. За його вимови нижня губа зближується з верхньою, утворюючи круглу щілину, крізь яку проходить струмінь повітря й дає характерний шум. М'яке піднебіння підняте й закриває вхід у носову порожнину. Задня спинка язика піднята до м'якого піднебіння. Губно-губний приголосний відзначається своїм сонорним характером якраз завдяки тому, що отвір між губами досить великий (хоч менший, ніж при [ў]), і тому повітря досить вільно виходить назовні, а частина шуму в його складі незначна.
Крім губно-губного в українській мові поширений і губно-зубний алофон фонеми /в/, що виступає також на початку складу, але переважно перед голосними [а], [е], [и], наприклад: ваза, видно, вечір, сова тощо. При губно-зубному [в] вузька щілина утворюється між нижньою губою й верхніми зубами. Разом з тим слід
зазначити, що в аналогічних позиціях можлива й вимова губно-губного сонорного [w].
Нескладовий голосний [ў], що має найбільший ступінь сонорності, виступає в таких позиціях: а) на початку слова перед приголосними: [ўден'], [ўпиесати]; б) у кінці слова після голосного: [леў], [брат'іў]; в) у середині слова після голосного перед приголосним: [заўжди], [поўно], [пеўно].
Напівпалаталізований губно-зубний алофон фонеми [в’] виступає в позиції перед [і], а також у деяких українських і запозичених словах перед голосними заднього ряду [а], [о], [у], наприклад: [в'iĭс'ко], [в’imeиp], [с'в'ято], [ц'в'охнути], [в'уртеимберґ] та ін.
[с.46-47]
§ 22. Позиційні модифікації голосних
Якісна редукція виявляється в тому, що ненаголошені голосні, втративши напруженість, утворюються при нейтральному або близькому до нейтрального положенні мовних органів, унаслідок чого змінюються якісні характеристики голосних. Кількісна і якісна редукції виявляються одночасно.
Більше того, вважають, що якісна редукція є безпосереднім наслідком кількісної редукції.
Ненаголошені голосні прагнуть зайняти центральне (тобто нейтральне) положення. При цьому задні голосні просуваються наперед, передні — назад, високі — вниз, низькі — вгору.
Диференціація ненаголошених алофонів щодо підняття спинки язика зберігається, хоч деякі зміни відбуваються: [у] пересувається до високо-середнього підняття [...]
На слух зміни [а], [у], [і] в ненаголошеній позиції майже непомітні.
[с.53]
§ 24. Комбінаторні модифікації приголосних
Акомодація. Акомодація приголосних до сусідніх голосних виявляється не так яскраво, як акомодація голосних до приголосних.
2. Лабіалізація приголосних перед наступними голосними [о] та [у]: [с°ом], [сеил°о], [л'°ул'ка], [с°т°о], [з°р°уб].
Позиційні модифікації приголосних. До позиційних модифікацій приголосних належать зміни приголосних [в], [і] на [ў], [ĭ]: 1) на початку складу перед голосним виступають звуки [в], [j]; 2) у кінці складу після голосного або на початку складу перед наступним приголосним — так звані нескладові голосні [ў], [ĭ] — позиційні алофони фонем /в/, /j/, наприклад: [jасно], [подаје], [гаĭка], [ставaĭ], [ворон], [варта], [буў], [лаўка], [маў].
[с.55]
ЧЕРГУВАННЯ ФОНЕМ
Позиційні чергування голосних /у/, /і/ з приголосними /в/, /j/. Однією з характерних особливостей української мови є чергування /у/ з /в/ та /i/ з /j/: працювала вчителькою — працював учителем; були в театрі— був у театрі; були в Одесі; вона й він — він і вона; Іван і Петро — Петро й Іван; Марина й Ольга тощо.
Аналізовані чергування належать в українській мові до фонетичних явищ, безпосередньо пов'язаних з усним і писемним мовленням, а точніше, з милозвучністю мовлення (евфонією) та орфографічними варіантами окремих слів. Так, без жодних відмінностей у значенні вживаються варіанти прийменника у/в (ростуть
у лісі — живе в лісі), численні слова з префіксом у-/в- (учитель— вчитель, уранці — вранці, узнати — взнати, увійти — ввійти), але лише: 1) упряж, узор, узгір'я, узлісся, уклін, урок, уряд (але: самоврядування), умова, установа, Умань, Уганда, Уругвай, університет, унісон, уран та ін.; 2) вродливий, взаємний, взуття, влада. В окремих випадках засобами правопису передаються семантичні відмінності між словами: вступ (до наукової праці) — уступ (скелі над морем), вправа (завдання) — управа (орган управління), всувати (вставляти) —усувати (перешкоди).
Орфографічна передача фонем /у/, /в/, що можуть реалізуватися в алофоні [ў], регулюється такими правилами:
1. Між приголосними вживається, як правило, прийменник у, а також ненаголошений алофон фонеми /у/ на початку слова: бродить у лісі, зустрів учителя.
2. Між голосними вживається прийменник в: були в Андрія, бачу в очах радість.
3. Після голосного перед приголосним, залежно від темпу мовлення, можливе варіативне вживання прийменників в або у: відпочиваємо в парку — відпочиваємо у парку.
4. Перед наступною фонемою /в/ частіше вживається прийменник у незалежно від закінчення попереднього слова: не лізьте у воду, не лізь у воду, заїхали у ворота, заїхав у ворота.
5. На початку речення перед приголосним найчастіше вживається прийменник у, а перед голосним — в. Пор.: У другій хаті живе мій друг. В одному вікні світилося.
Чергування /i/: /j/ орфографічно фіксується у тих самих позиціях, що й /у/: /в/, наприклад: Олексій і Петро, Ольга й Олеся, наш Іван, у нашого Йвана, він іде, вона йде. Слів, на початку яких /і/ може чергуватися з /j/, в українській мові мало.
Чергування /i/ з /ј/ не відбувається: а) на початку речення: І в хаті в них стало чепурніше, ясніше; б) після паузи: На калині і соловейко задрімав; в) при зіставленні понять: правда і кривда, батьки і діти; г) перед словом, що починається фонемою /j/: Микола і Яків, Микола і його брат.
[с.60-61]
=========================
Сучасна українська літературна мова: Підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін.; За ред. А. П. Грищенка. — 3-тє вид., допов. — К.: Вища шк., 2002. — 439 с.
Автори: [...] Н. І. Тоцька (Фонетика і фонологія; Орфоепія; Графіка і орфографія),
Затверджено Міністерством освіти і науки України
Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів