Вас попереджали

Два авторитетні економісти демонструють, яким чином ринки можуть обернутися проти тих, хто про це навіть не підозрює

 

 

Джордж Акерлоф і Роберт Шиллер. Фішінґ на дурнів: економіка маніпуляції та обману. Видавництво Принстонського університету. 272 с. (Fishing for Fools: The Economics of Manipulation and DeceptionBy George Akerlof and Robert Shiller. Princeton University Press; 272 pages; $24.95, £16.95.)

 

“Конкурентні ринки за своєю природою породжують обман та шахрайство”. Це не перебільшення затятого марксиста, а твердження двох лауреатів Нобелівської премії з економіки у новій книзі “Полювання на дурнів”. Економічні моделі схильні до того, щоб вважати, що люди добре проінформовані про рішення, які вони приймають; на професійному жаргоні — покупці “бездоганно проінформовані”. Це, мовляв, дає покупцям змогу змусити ринок працювати на їхню користь. Натомість Роберт Шиллер з Єльського університету та Джордж Акерлоф з Джорджтаунського університету виступають за те, що таке припущення є хибним. Автори виявили, що є чимало  ринкових рівноваг, де одна сторона була ошукана чи “зафішінґована" (спіймана на гачок). Ви можете думати, що ви отримуєте вигоду з ринків; можливо ви поводитися досить раціонально; однак насправді вас пошили в дурні.

 

Економісти-ботани з нетерпінням чекають на появу цієї книги. Пан Шиллер та пан Акерлоф — маючи разом близько 15 тис. академічних цитувань — присвятили свої неосяжні спільні розумові здібності та роки праці на вивчення цих ідей. Саме цю працю вони пишуть з 2010 року. Ви можете припустити, що завдяки цьому книга мала б бути дуже інформативна; насправді все навпаки. Вона здебільшого складається з досліджень інших людей, зручно зведених до цікавинок, які є ідеальним матеріалом для балачок на коктейльних вечірках.

 

У одному з розділів книги розглянуто те, як використовують кредитні картки для того, щоб “спіймати на гачок” тих, хто цього не очікує. Чому крамниці приймають картки, якщо це настільки дорого? Одне дослідження виявило, що кредитно-карткові компанії стягають з магазинів “картковий” збір, що виносить більше за їхній подвійний прибуток. Проте кредитні картки виманюють у людей більше грошей, аніж вони мали намір витратити. Річард Файнберґ з Університету Пердью продемонстрував це у психологічному експерименті. Після того, як емблема MasterCard була розміщена поблизу, піддослідні казали, що вони заплатили б за споживчий кошик значно більше, аніж контрольна група — у деяких випадках більш, ніж на 200% більше. Ти як споживач, можеш думати, що кредитні картки роблять життя більш зручним. Насправді вони на щодень ловлять тебе на гачок. 

 

Автори також викривають продавців автомобілів. Один з їхніх дослідницьких асистентів знайшов продавця, який погодився відкрити свої торговельні хитрощі. Коли він допомагає покупцям випрацювати фінансовий план, він обманює їх, змусивши сконцентруватися на щомісячній виплаті, а не на терміні дії договору. Інші продавці визнали, що половина доходу походить від 10% їхніх покупців — найбільш довірливих.

 

Хоча ці віньєтки є цікавими, книга не без недоліків. Автори охоплюють величезну кількість тем, метаючись від оманливої реклами до шахрайства на ринках сміттєвих облігацій та грабіжницьких тактик агентів нерухомості. Їхня мета — показати, що фішинг є всеохопним. Проте в результаті автори достатньо не проаналізували жодну з тем. Багато з їхніх аргументів є до болю загальновідомими. Одна із глав, наприклад, використана, щоб вказати на те, що лобіювання — це проблема американської політики (це важко назвати новим відкриттям). У наступній главі читачеві кажуть, знову з шаленою швидкістю, що фармацевтичні компанії презентують оманливі медичні свідчення для того, щоб продати більше ліків.

 

Центральна ідея книжки, звичайно, провокує думки. Однак немає систематичного аналізу титульного феномену, що спростовує заявку про, що це дослідження “економіки маніпуляції та обману”. Якщо б автори глибше сконцентрувалися на фішингу у невеликій кількості промислових галузей, вони змогли б надати своїй теорії стільки уваги, скільки вона заслуговує. Важливо знати, чому фішинг трапляється у цих місцях, а не в інших чи що робити, щоб зупинити його. Натомість читачів просто лишають з враженням, що поблизу існує багато небезпечних людей, і що можливо вони самі себе зафішінґували.




The economics of deception: You have been warned
The Economist, 19.09.2015
Зреферувала Леся Стахів


 

 

23.09.2015