Цьогорічний книжковий ярмарок у Франкфурті мав би стати тріумфом для промоції української літератури. Вперше за багато років Україну мали би представляти не просто окремі видавництва, які щороку самостійно добираються на найбільшу книговидавничу подію в Європі, а великий український стенд в центрі виставкового залу. Натомість замість тріумфу все може обернутись великим провалом.
Frankfurter Buchmesse 2014, фото www.freytagberndt.com
Ще в березні цього року Міжвідомча комісія з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження прийняла рішення, що цього року Україна мусить взяти участь в ярмарку, а держава це підтримає. Організатори ярмарку пішли на зустріч: зробили суттєву знижку та дозволили заплатити за оренду виставкового майданчика до кінця серпня.
До робочої групи з питань підготовки та забезпечення участі України у 67 Франкфуртському ярмарку увійшли президент «Форуму видавців» Олександра Коваль, куратор міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» Ольга Жук, президент групи компаній «Фактор» Сергій Політучій, генеральний директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький, президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін та інші. Очолив робочу групу начальник управління видавничої справи і преси Держкомтелерадіо Олексій Кононенко.
Робоча група розробила концепцію стенду, впорядкувала попередню програму та каталог. Від уряду вимагалось лише одне – підтвердити свої обіцянки та дати гроші.
Проект постанови Уряду про фінансування участі України у Франкфуртському ярмарку у квітні було направлено у Кабінет Міністрів. За словами президента Асоціації книговидавців Олександра Афоніна, проект супроводжувався листами асоціації на ім’я Президента і Прем’єр-міністра України з проханням максимально прискорити та спростити прийняття постанови, а також тендерних процедур, пов’язаних зі сплатою за оренду виставкових площ і виготовлення, доставки та складання конструкцій забудови.
За словами першого заступника голови Держкомтелерадіо Богдана Червака, уряд вже прийняв цю постанову, якою передбачені кошти для забезпечення участі України у Франкфуртському книжковому ярмарку.
«На разі тривають тендерні процедури. Також очікуємо на погодження комітету Верховної Ради з питань бюджету щодо перерозподілу бюджетних призначень, визначених Держкомтелерадіо законом про Держбюджет на 2015 р. Часу, справді, обмаль. Але йдеться про бюджетні кошти, які можуть бути використані тільки в законний спосіб. Вірю, що встигнемо», – каже Богдан Червак.
Він підкреслює, що кошти виділені, а тендери проводяться. На його думку, проблема полягає у термінах.
«Кошти були виділені тоді, коли вони реально з’явилися у бюджеті. Ситуація не проста. А тому треба підтримати намір України взяти участь у ярмарку», – каже Богдан Червак.
За планами робочої групи, що займається українським стендом, національна експозиція займе площу в 100 кв. м. За задумом, експозиція складатиметься з трьох тематичних спрямувань: книги про останні політичні події в Україні, сучасна Україна та переклади українських авторів мовами народів світу. Разом із книжковими новинками («Аеропорт» Сергія Лойка, «Іловайськ» Євгена Положія, «Сборник рассказов» Олега Сенцова) та популярними авторами (Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик) у Франкфурті урядовці хочуть презентувати і переклад «Кобзаря» – англійською та німецькою мовами.
Враховуючи, що до ярмарку лишилось менше місяця, часу на організацію української делегації фактично не залишається. Обіцяна державна підтримка майже непомітна. Наприклад, Міністерство закордонних справ відмовило Держкомтелерадіо у допомозі з доставкою книжок та конструкцій виставкового стенду. У офіційному листі сказано, що «використання автотранспорту Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні для зазначеного перевезення не передбачено кошторисом дипломатичної установи».
Видавництво Старого Лева на Франкфуртському книжковому ярмарку. Фото: ВСЛ
Для видавців бути представленим на міжнародній події такого рівня вже давно є питанням індивідуальної відповідальності. Це не лише підтримка іміджу, але й щоденна робота з продажу прав. Одне з найвідоміших українських видавництв – «Видавництво Старого Лева» – регулярно бере участь у літературних ярмарках, кожного разу за власний кошт. Його головна редакторка, Мар’яна Савка, розповідає, що за неповних три роки вони підписали 17 контрактів з різними іноземними видавцями на купівлю прав на книги своїх авторів.
«Але цього би не сталося, якби не ризикували власними грошима, не робили ознайомчих візитів на різні виставки. Та головне було вірити у наші книги і робити цілий ряд поступових кроків», – каже Мар’яна Савка.
Вартість найменшого стенду на Франкфуртському ярмарку складає 3,5 тис. євро. Ця сума еквівалентна вартості якісного видавння однієї книги.
Дизайнер Ілля Стронґовський із своїм проектом «Добра листівка» цього року вперше бере участь у Франкфуртському ярмарку. Він дуже критичний в оцінці «українського стенду»:
«Я вважаю, що шанси на гідну презентацію Україна втратила. І не тільки у Франкфурті цього року, а всюди і завжди. Ярмарки просто не захочуть йти назустріч людям, які не виконують взятих на себе зобов'язань. Тобто це дискредитація української культури на міжнародному рівні. Про жодні загальнодержавні стенди не може йти може йти мова, поки держава не переймається власною культурою».
За словами президента Meridian Czernowitz Святослава Померанцева, причина такого недбальства – організаторам просто забракло часу. На його думку, подібний повільний бюрократичний механізм треба запускати за рік. Але Померанцев визнає, що при наявності фінансування досі можна встигнути:
«Ми підсилимо програму стенду присутністю Юрія Андруховича, Сергія Жадана, Ірени Карпи, Ігоря Померанцева. Ми запланували публічну дискусію на ярмарку за участі наших авторів. Дискусія пройде на одному з форумів. Але вона може бути частиною загальної програми українського стенду. Та і сама присутність метрів на українському стенді зробить його актуальнішим».
На Франкфуртський ярмарок і так збирається чимала кількість українських видавництв та організацій, таких як «Видавництво Старого Лева», «Мистецький Арсенал», «Форум Видавців», «Букрек», «Країна мрій», «Основи», тощо.
Стенд Meridian Czernowitz на Leipzig Book Fair, березень 2014
На думку Святослава Померанцева, на ярмарку мав би бути як загальний український стенд, так і окремі стенди українських видавництв. Державний стенд має виконувати представницькі функції, а стенди видавців – займатися комерційними справами.
Мар’яна Савка, головний редактор Видавництва Старого Лева:
«Мені дуже шкода, що, попри всі події, пережиті нашою країною, всередині цього бюрократичного монстра нічого не змінюється, і наше законодавство нам не лише не допомагає, а часто створює складні перешкоди і випробування. Участь національного стенду – це престиж країни, це дуже важлива представницька місія. Але такий стенд аж ніяк не вирішує завдань, які стоять перед тими видавцями, котрі намагаються продавати права на українські книги за кордон».
Ілля Стронґовський, якого до Франкфурту запросили організатори ярмарку, вважає, що головна умова організації таких стендів та делегацій в майбутньому – це зміна всієї системи. Перш за все – прозорий конкурс для видавництв, адже з року в рік на подібні міжнародні події в складі національних делегацій їздять одні й ті самі.
«У нас з’являються молоді видавництва, які працюють навіть на кращому рівні, ніж старі «зубри». Просувати треба молодих, які і так працюють на користь країни, але не можуть собі дозволити поїхати самі у Франкфурт або в Париж», – каже Стронґовський.
Команда проекту «Добра листівка» вже має досвід роботи на міжнародних ярмарках. Цього року вони стали першими українцями за чотири роки, хто відвідав книжковий ярмарок у Вільнюсі. Вони впевнені, що у Франкфурті Україна буде представлена гідно, незалежно від того, чи підтримає держава учасників, чи ні.
Так чи інакше, українська книга потрапить на європейський ринок, а відвідувачі ярмарку зможуть познайомитись з досі новою для себе літературою Східної Європи. Та загроза отримати замість обіцяного й анонсованого стенду посеред виставкового залу порожнечу з табличкою «Тут могла бути Україна» лякає фахівців. Зацікавленість в Україні та українцях з боку Європи не триватиме довго, тож нехтувати подібними нагодами розказати про себе – означає підтвердити повну відсутність розуміння важливості культурної політики та дипломатії.