(Продовження "Літературної історії Львова. Пунктирний курс")
Для нормального розвитку літератури повинні виходити книжки. Це виглядає на трюїзм, та так воно і є. Ще один трюїзм: книжки виходять у видав-ництвах і поширюються через книгарні. Тож не зайвим буде сказати кілька слів про львівські видавництва та книгарні.
Про книговидавничу справу у Львові знаходимо багато цікавої та цінної інформації у книжці Ярослава Ісаєвича «Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми» (2002). Глибше зацікавлених відсилаю до неї, ми ж наразі поглянемо вибірково на деякі львівські видавництва та книгарні.
Від часів Іоанна Федоровича, «друкаря москвитина» тягнеться пунктир нашого книговидання.
У Львові діяли українські, польські та єврейські друкарні, які, крім всіляких інших книг (зокрема, релігійних), випускали також і художню літературу. Для прикладу, 1791 року у Львові діяло 4 єврейські друкарні: Хаїма Мадфеса, Черни Летеріс, Юдіт Розанес і Шльоми Рапапорта.
У Львові діяло багато видавництв. Свою книжкову продукцію вони реалізовували через мережу книгарень. Книжкова торгівля почалась у Львові ще в другій половині XV століття. У XVI–XVII ст. книжки поширювавали і книготорговці, і друкарі. Від початку XVIII ст. починають функціонувати стаціонарні книгарні. Однією з найбільш значущих тоді була книгарня Іґнація Гебановського (Ignacy Hebanowski). У кінці XVIII ст. під австрійською владою відбулося впорядкування книготоргівлі.
У 1785-1829 роках книгарня Карла Богуслава Пфаффа містилася на вулиці Краківській – у тодішньому приміщенні університету
Перша в Україні газета Gazette de Leopoli й будівля друкарні Піллерів, де вона народилася (на розі Домініканської, 11 та Бляхарської, 4)
Першою офіційно діючою книгарнею в австрійському Львові була книгарня Карла Пфаффа (Karol Pfaff), другою – Піллерів (Piller), а третьою – Карла Вільда (Karol Wild).
Книгарня і друкарня Франца Піллера на Lange Gasse, 32 (Театральній) – з 1829 року
Книгарня Франца Піллера на вул. Галицькій (1850-1871) та друкарня Йозефа Піллера на вул. Личаківській, 3
Відтоді у Львові виникало щораз більше книгарень. Існували у місті й книгарські родини. Для прикладу, діяльність книгарської династії Іґелів (Igel) тривала від кінця XVIII ст. до початку Другої світової війни.
Книгарня К.Вільда на пл. Ринок, 2
У ХІХ – першій половині ХХ ст. при багатьох книгарнях діяли видавництва. Тож інформацію про видавництва та книгарні не розділятимемо.
Згадані тут, зрозуміло, не всі-всі-всі книгарні та видавництва, а лише значніші. Обширнішу інформацію про це можна почерпнути з книжки Ірини Котлобулатової «Книгарі та книгарні в минулому Львова» (2005).
Національна бібліотека імені Оссолінських (Zakład Narodowy imienia Ossolińskich; Ossolineum) була заснована у Львові 1817 року, основою її стала книгозбірня письменника та бібліофіла Юзефа Максиміліана Оссолінського (Józef Maksymilian Ossoliński, 1748–1826). При бібліотеці діяло видавництво, яке випускало чимало книжок різноманітної тематики. Після Другої світової війни видавництво було перенесене до Вроцлава.
Книгарня Каетана Яблонського на площі Фердинанда, 6-7 (нині А.Міцкевича; літографія Августа Ґаттона, 1847)
Книгарня родини Яблонських (Jabłoński) «Яблонський Бартоломей і Син» («Jabłoński Bartłomiej i Syn») упродовж майже всього ХІХ ст. займала важливе місце в культурному середовищі Львова.
Так виглядала друкарня 80-100 років тому
Період діяльності книгарні Гайнріха Вільгельма Калленбаха (Heinrich Wilhelm Kallenbach) – 1849–1858 роки. Вона пропонувала широкий асортимент історичної, правничої та релігійної літератури, великий вибір популярної літератури: повістей, календарів, а також гравюри, літографії, карти, ноти.
Книгарня Ф.-Г.Ріхтера на давній мапі позначена червоною крапкою.
Книгарня Франца Гайнріха Ріхтера (Franz Heinrich Richter) діяла у 1866–1880 роках на Марійській площі, 4 (нині площа Міцкевича). Її власник першим із львівських книгарів почав використовувати новий метод торгівлі – поширення літератури за допомогою агентів, що продавали книжки, доставляючи їх безпосередньо клієнтам.
Владислав Людвік Ґубринович і книгарня фірми «Ґубринович і Син» на розі вулиць Кілінського (нині П.Беринди) та Рутовського (нині Театральна), 1920-ті роки
План міста Львова, виданий фірмою «Ґубринович і Син» під час російської окупації (1915)
Засновником книгарської фірми «Ґубринович і Шмідт» («Gubrynowicz & Schmidt», 1868–1939) був Владислав Людвік Ґубринович (Władysław Ludwik Gubrynowicz, 1836–1914), а його компаньйоном – краків’янин Владислав Шмідт (Władysław Schmidt). Від 1908 року фірма називалася «Ґубринович і Син», бо частку Шмідта викупив син Ґубриновича Казімєж (Kazimierz Gubrynowicz, 1876–1958). Фірма займалася і видавничою діяльністю – видавала серії дешевих популярних книжок, твори класиків польської літератури.
Александер Кравчинський
У 1935 році частину крамниці Казімеж Ґубринович продав книгарю Александру Кравчинському (1891-1971). Через 10 років Кравчинський вивіз до Польщі 35 000 книг, на базі яких створив книгарню в Гданську.
Книгарня «Książnica “Atlas”»
Книгарня «Зейфарт і Чайковський» («Seyfarth і Czajkowski») функціонувала у 1868–1920 роках. Засновником книгарні був Ґустав Зейфарт (Gustaw Seyfarth, 1840–1923), а його постійним компаньйоном – Даміан Чайковський (Damian Czajkowski). Книгарня мала великий вибір дитячої літератури, популярні повісті польською, німецькою та французькою мовами.
«Польська книгарня» («Ksiegarnia Polska») діяла у 1872–1939 роках. Засновником її був Адам Домінік Бартошевич (Adam Dominik Bartoszewicz, 1838–1886), який керував нею до самої смерті. Потім книгарню перекупив Бернард Полонецький (до охрещення – Берл Пордес). Книгарня продавала дешеві книжки всіх літературних жанрів. При ній діяло видавництво, її коштом виходило багато книжок.
Книгарня «Г.Альтенберґ» у партері готелю «Жорж» і її видавнича сигнатура
«Видавництво Альтенберґа» («Wydawnictwo Altenberga», 1880-1934) заснував Герман Альтенберґ (Hermann Altenberg, 1848–1885). Він першим у Львові почав видавати в альбомному форматі найкращі твори класичної літератури, розкішно ілюстровані тогочасними художниками,. Його справу продовжили дружина Зузанна (Susanna) і син Альфред (Alfred). Після смерті Альфреда його вдова Ядвіґа (Jadwiga) провадила фірму ще 10 років. При видавництві весь час його існування діяла книгарня «Г.Альтенберґ» («H.Altenberg»).
Рекламний плакат видавництва книгарні «Г.Альтенберґ»
«Польське видавництво» («Wydawnictwo Polskie») Рудольфа Ваґнера (Rudolf Wаgner) діяло у Львові та Познані у 1917–1939 роках. Випускало переважно твори польської літератури та зарубіжних письменників у польських перекладах. Видавало, зокрема, серію «Бібліотека Нобелівських лауреатів».
На початку XX століття НТШ для розміщення своєї книгарні орендовало партер колишньої крамниці Зейфарта і Дидинського на вулиці Театральній, 1
Наукове Товариство імені Шевченка у Львові, створене 1873 року, перетворилося у 1893-му на першу українську академію наук. Від самих початків НТШ у своїй друкарні видавало українські книжки, зокрема, книжкові серії. Найвагомішим серійним виданням стали «Записки Наукового Товариства імени Шевченка» (ЗНТШ), які почали виходити 1892 року (до кінця 1930-х років вийшло 155 томів). Із інших серійних видань варто згадати «Етнографічний збірник» (40 томів), «Жерела до історії України-Руси» (22 томи), «Матеріали до українсько-руської етнольогії» (22 томи), «Пам’ятки українсько-руської мови і літератури» (8 томів). Загалом до «золотого вересня» 1939 року Наукове Товариство імені Шевченка у видавничому доробку мало понад 1200 томів різноманітної книжкової продукції.
У 1908-1939 роках книгарня НТШ діяла у партері будинку «Просвіти» на площі Ринок, 10
Книгарня НТШ у 1893-1939 роках продавала серійні видання наукового товариства й інші книжки українською мовою. У 1991 році книгарня відновила свою діяльність, акцентує свою активність на поширенні україніки.
Акційне товариство «Українсько-Руська Видавнича Спілка» було засноване 1899 року з ініціативи Михайла Грушевського. Видавало твори українських письменників, переклади творів світової літератури, науково-популярні книжки. Головними редакторами видавництва були Іван Франко та Володимир Гнатюк. У Львові існувало до 1907 року, під назвою «Українська Видавнича Спілка» відновило тут свою діяльність у 1922-му, проіснувало до 1932 року.
Видавництво «Русалка» заснував 1910 року Григорій Гануляк (1883–1945), український письменник і журналіст. Воно проіснувало до 1939 року, спеціалізувалося на випуску листівок, видавало твори українських, російських і польських письменників.
Видавничий кооператив «Червона калина», створений 1921 року ветеранами УСС і УГА, існував до 1939-го. Випускав військово-історичну літературу та мілітарну белетристику, видавав часопис «Літопис Червоної Калини» (1929–1939). На початку 1990-х років у Львові зробили спробу відновити видавництво.
Видавничий концерн «Українська преса» створив 1923 року Іван Тиктор (1896–1982). Концерн проіснував до 1939 року, він був найбільшим видавничим підприємством у Західній Україні. Концерн випускав книжки, календарі, журнали та газети.
При концерні у 1933–1939 роках існувало видавництво «Українська бібліотека». Воно видавало по одній книжці щомісяця (переважно літературні твори). Загалом вийшло 80 книжок. Редактором видавництва був Микола Голубець (1891–1942).
Видавництво «Ізмарагд» існувало в 1923–1939 роках. Його засновником і власником був Михайло Матчак (1895–1958). Видавництво надрукувало повні збірки творів Марка Черемшини та Василя Стефаника, антологію сучасної української поезії, твори молодих письменників, а також твори класиків української літератури для шкільної молоді.
Директор видавництва «Світ дитини» Михайло Таранько
«Українська книгарня й антикварня» під орудою Ізидора Громницького (1890–1944) діяла у 1927–1939 роках. Книгарня купувала і продавала шкільні підручники, нову та букіністичну літературу українською, польською, російською та німецькою мовами.
Книгарня при кооперативі «Добра книжка» існувала у 1930–1939 роках. Кооператив виконував роль гуртівні, бібліотечного колектора, добираючи книжки для продажу за уподобаннями членів управи кооперативу.
Видавництво Львівського університету існує від 1946 року, а свою теперішню назву «Світ» воно отримало у 1989-му. Випускає книжки найрізноманітнішої тематики. Займається виданням і розповсюдження навчальної та методичної літератури для вищої та середньої школи, а також монографій, словників, довідників, творів художньої літератури, літературознавчих і суспільно-політичних праць. Щорічний асортимент виданих книжок колись налічував десятки (деколи й до сотні) назв. Загальні наклади виданої щороку продукції часто перевищували мільйонну позначку.
«Каменяр» є державним видавництвом, існує від 1960-х років. Спеціалізується на виданні творів класичної та сучасної української літератури, публікації творів польських письменників в українських перекладах.
Видавництво (літературна аґенція) «Піраміда» існує від початку 1990-х років, випускає дитячу, художню, довідкову літературу. Із видавництвом тісно співпрацюють письменники Юрій Винничук і Василь Ґабор.
Видавництво «Кальварія» існує від 1991 року, спеціалізується на випуску сучасної української поезії та прози, творів класичної та сучасної світової літератури, фахової (політологія, соціологія, філософія) та науково-популярної літератури.
«Центр Європи» від 1994 року видає книжки з історії Галичини, краєзнавчу та художню літературу, туристичні путівники та картосхеми, підручники.
«Аверс» випускає дитячу, навчальну та довідкову літературу з 1994 року. У 1999-му видавництво відкрило свою книгарню «Світлиця», яка пропонує книжки, призначені для всіх дитячих вікових категорій, – як «Аверсу», так і видані найвідомішими українськими видавництвами.
Видавнича фірма «Афіша», створена 1994 року, випускає художню, дитячу, науково-популярну та краєзнавчу літературу.
Видавництво «БаК» (існує від 1995 року) випускає художню, науково-пізнавальну літературу, словники, підручники.
Видавництво «Літопис» від 1996 року випускає сучасну художню літературу, наукову літературу з культури, філософії, історії, філології, переклади світових бестселерів (наприклад, «Фізика майбутнього» Мічіо Каку – «Physics of the Future» Michio Kaku). Видало «Повне зібрання творів» Богдана Ігоря Антонича (2009), публікує чи не всі нові твори Романа Іваничука й Андрія Содомори, видає 5-томну «Енциклопедію Львова».
Видавництво при Монастирі Монахів Студитського Уставу «Свічадо» існує від 1997 року. Спеціалізується на виданні та поширенні книг богослужбової, катехитично-педагогічної, науково-популярної літератури на духовну тематику. Широкому колу читачів адресовані літературно-художні, мистецькі видання, книжки на теми подружжя, виховання дітей і психології.
«ВНТЛ-Класика» від 1998 року видає художню літературу, наукові монографії та підручники. Тут вийшло чимало відомих творів світової літератури в українських перекладах, зокрема, романи Ґабріеля Ґарсії Маркеса «Кохання в час холери» (Gabriel García Márquez, «El amor en los tiempos del cólera»), Мілорада Павича «Хозарський словник» (Milorad Pavić, «Hazarski rečnik»), Пауло Коельо «Алхімік» (Paulo Coelho, «O Alquimista»).
«Астролябія» від 2000 року випускає книжки з філософії, психології, політичних наук, літературні твори Середньовіччя, а також белетристику. Тут вийшла ціла низка книжок Дж. Р. Р. Толкіна (John Ronald Reuel Tolkien), «Астролябія» є ексклюзивним видавцем в Україні творів цього популярного письменника. Видавництво випустило, зокрема, і давньоанглійську поему «Беовульф» і давньофранцузьку «Пісню про Ролянда». Вийшло вже три томи 15-томного науково-критичного видання творів Фрідріха Ніцше.
«Видавництво Старого Лева» засноване у 2001 році, спеціалізується на випуску книжок для дітей, підлітків і юнацтва – українських і зарубіжних авторів. Видало, зокрема, повний комплект творів про Мумі-Тролів фінляндської шведськомовної письменниці Туве Янсон (Tove Jansson) і серію творів англійського письменника Джеремі Стронґа (Jeremy Strong). Останнім часом видавництво значно розширило асортимент своєї продукції.
Видавництво «Апріорі» існує від 2003 року. Випускає літературу з питань історії та культурології, краєзнавчу та дитячу літературу, фотоальбоми. До найвідоміших видань належать книжки Ілька Лемка «Легенди старого Львова» та Юрія Николишина «Улюблений Львів».
Видавництво «Срібне слово» від 2004 року випускає художню та наукову літературу, публіцистику.
Видавництво «Урбіно» існує від 2010 року. Головним напрямком його діяльності є видання сучасної зарубіжної літератури в українських перекладах.
Сучасна книгарня «Глобус» у 1980–1990-х роках спеціалізувалася на реалізації букіністичних видань. Тепер це універсальна книгарня.
«Українська книгарня» від початку 1990-х років реалізує художню, навчальну, дитячу, мистецьку літературу.
Книгарня «Рідкісна книга» була відкрита у 2001 році. Пріоритетні напрямки її торгівлі: література букіністична, антикварна, мистецька, філологічна, філософська, релігієзнавство.
Книгарня «Є» торгує всіма видами книжкової продукції, у ній регулярно відбуваються літературні зустрічі з українськими та зарубіжними авторами книжок різного штибу й калібру.
Отак приблизно виглядає пунктирна (зведена за відносно хронологічним принципом) картина львівських видавництв і книгарень. Чимало з них залишилося «поза кадром», але пунктир для того і є пунктиром, щоб охоплювати далеко не все, та й то лише «краєм ока».
Світлини: Котлобулатова Ірина. Книгарі та книгарні в минулому Львова. – Л., 2005; сайт Центру міської історії Центрально-Східної Європи.
Закінчення – "Літературні часописи Львова".