(Biд нашого кореспондента).
Берлін. 13.ІІІ.1938.
В Австріі повівають з усіх будинків прапори зі свастикою. Німецьке військо промашерувало тріюмфальним маршом через Австрію і стоїть на границі Італії. Перший італійський старшина, що побачив першого німецького старшину на італійській границі, поздоровив його в імені італійської нації з приводу останнього тріюмфу німецької національної сили.
Питання австрійське було від закінчення війни незагоєною раною на европейському орґанізмі. Під вільсонівським гаслом самовизначення народів розпалася австро-угорська монархія по програній війні в національні держави і залишила свою давню назву "Австрія" тій частині давньої габсбурської монархії, що була заселена німцями. Ця нова, маленька національно-німецька держава зі столицею Віднем переняла з традиційним іменням і з традиційною давньою австрійською столицею Віднем теж усю традиційну нехіть ворога у світовій війні. Через те нова австрійська національна держава покликуючись на вільсонівський принцип самовизначення народів, хотіла сама вирішити про свою долю і прилучитися до Німеччини. Антанта всупереч гарному теоретичному принципові не дозволила їй тоді на це. Це становище Антанти можна виправдати тільки свіжою ненавистю до свого ворога із світової війни. Тодішній парлямент новоутвореної австрійської національної держави заявився за злукою з Німеччиною. Проти прилучення піднявся в тодішньому парляменті тільки єдиний голос, христіянсько-соціяльного посла Мікляса, вчителя з Горн. Цей учитель з Горн — Мікляс, став у 1928 р. президентом австрійської держави. Вже сам цей факт вказує на шлях, яким мусіла піти Австрія у своїй дальшій міжнародній політиці. Мала австрійська держава з величезною столицею, що була давніше центром великої монархії не могла істнувати власними силами. Відень, майже двоміліонове місто зосередило в собі майже третину населення цілої держави, не даючи йому рівночасно змоги прожитку. Так почалася доба безробіття і рівночасно соціалізму, якого осередком став Відень. Почалася доба державних злиднів і їх латаними позичками через посередництво Женеви за ціну приречення австрійського уряду, що Австрія залишиться самостійна і не буде старатися злучитися з Німеччиною. Женева все стояла перед маревом цієї злуки, бо про волю народу поінформував її плєбісцит переведений у 1921. р. у Зальцбурґу та Тиролю, в якому 98 й 97% голосувало за злукою з Німеччиною. У цій злуці бачили австрійські патріоти не тільки єдину можливість економічного оздоровлення Австрії, але й ідеольогічну ціль обєднання розірваної німецької нації. А тому, що державний провід здебільша під примусом Женеви, трохи і тому, що сам стояв на іншій ідеольоґічнй площині чимраз більш віддалювався від Німеччини, повстали течії звернені проти уряду і за злукою з матірньою німецькою нацією, повстала національно-соціялістична партія з гаслом: "поворот до Райху". Національний соціялізм вже не партія, а програма державної політики. Після його перемоги в Німеччині австрійці могли щораз більше звертати свої очі у бік Берліна. А проте в Австрії він стрінувся з опором диктованим Антантою. Уряд заборонив його і він утік у підпілля охоплюючи своєю пропагандою головно палку молодь, що шукала нового розмаху для свого темпераменту.
Перший прорив націонал-соціялізму 25.VII.1934 р. скінчився фіяском, хоч і згинув тоді його найзавзятіший ворог канцлєр Дольфус. Для прихильників Гітлєра в Австрії почалися тяжкі часи. Тисячі молодих людей, що їм вдалося втекти до Німеччини сиділи по таборах нидіючи з туги за втраченою вітчиною та в тупій безнадійности, чи вдасться їм вернутися колись назад. А як у 1936 р. загострене відношення між Австрією й Німеччиною, двома державами одної нації, знормалізувалося, становище австрійських нац.-соціялістів ще стало гірше, бо Німеччина наладнавши нормальні відносини до сусідньої Австрії не могла підтримувати нелеґального націонал-соціялістичного руху в Австрії.
Але без огляду на це рух цей кріпшав в підпіллі хочби тому, бо австрійці бачили успіхи націонал-соціялізму в Німеччині, бачили в ньому скріплення великої держави, спорідненою з Австрією спільною мовою.
Гітлєр живе здебільша в Оберзальцберґ. Свій дім він вибудував так, що з вікон бачить Зальцбурґ та австрійську рівнину. Австрійська справа лежала йому віддавна на серці і він нераз давав себе захопити почуванням, як темпераментна людина, майже забуваючи за своє становище державного мужа. Тепер це питання розвязане. Австрія, створена Антантою перестала істнувати.
Берлін від двох днів святкує свято обєднання великої нації. Всюди повівають прапори і міліонова юрба вистоює перед радіовими голосниками.
Маріян Шпак.