(У постановці Львівського державного драматичного єврейського театру)
Простий і скромний образ Люби Іванівни Атрадіної провідною ниткою проходить по всьому спектаклю. Великий російський письменник Н. А. Островський зумів втілити в цей образ все багатострадальне життя російського народу минулого сторіччя, який в боротьбі за своє існування зазнав багато знущань і поневірянь.
Творчість Островського зокрема рецензований твір, настільки популярні в широких колах, що вряд чи є потреба викладати основний зміст п'єси "Без вини винні".
Колектив державного єврейського театру, який після вдалої постави відомого твору Шолом Алейхема "Скарб" з усією серйозністю і відповідальністю взявся до постави п'єси Островського "Без вини винні", зробив ще один рішучий крок на шляху свого творчого зростання. Колектив театру сміливо і рішуче складає іспит перед новим, радянським глядачем.
Сильно і динамічно звучить п'єса зі сцени єврейського театру. І в цьому, насамперед, велика заслуга режисера Іди Камінської, що взяла на себе поставу цього складного спектакля. Проте у цьому спектаклі тов. Камінська не тільки режисер, вона також виконавець головної ролі Люби Іванівни Атрадіної в першому акті і Гелени Іванівни Кручиніної в інших трьох актах.
У першому акті Іда Камінська знайомить глядача з бідною дівчиною, яка має щире серце, з відданою матір'ю, що водночас сповнена рішучості і колосальної сили волі. Ставлячи кохання, людяність над усе, вона не може припустити думки, що гроші можуть відняти у неї ці ніжні почуття. І саме це останнє з вийнятковою силою і майстерністю підкреслила тов. Камінська у першому акті.
Дальші акти переносять Любу Іванівну в інший світ. Зміна середовища змушує її змінити також і ім'я. Вона розлучається з своїм ім'ям, своїм прізвищем. Вона стає Геленою Іванівною Кручиніною, але вона в жодному випадкові не забуває, що вона звичайна проста дівчина, дочка свого народу, випадково піднесена обставинами на вищий щабель життя. І навіть цей вищий щабель життя вона розуміє по своєму, і ходить вона по йому так, як вона ходила десятки років тому.
Що може бути образливіше, ніж знатися з Гришою Незнамовим, цим бездарним хлопчиськом, "людиною без документів", що випадково прибилася до провінціального театру, людина, яка знаходить і втіху лише в шинку, людина, яка і свідомо чи несвідомо відверто торгує своїм розумом, продаючи його алькоголеві. Проте іншої думки Кручиніна, ця театральна зірка, що наче сніг на голову серед ясного літнього дня "звалилась" на провінціальний театр, знецінюючи їх аматорські здібності, своєю майстерною грою.
Вона боляче, близько до серця сприймає образу Незнамова, сходить зі щаблів своєї величі і просить губернатора дарувати Незнамову його дурощі, що викликані молодістю, недосвідченістю в житті.
Саме в цьому і складність ролі Кручиніної, але у виконанні цієї ролі Ідою Камінською невідомо де дівається складність. Правдоподібний, життєвий, переконливий, хвилюючий образ Кручиніної створила Іда Камінська.
Культура гри, велике знання театру, зіграність всього колективу відчувається в ході всієї п'єси. Тут на першому плані артист С. Натан, який зумів створити образ старого актора Шмаги з усіма деталями і тонкощами, не припускаючи нічого зайвого, тримаючись в рамках свого образу і авторського тексту. І у цьому нема нічого дивного. Адже більшість з акторів єврейського театру за часів панування панської Польщі не раз перебували в гіркому становищі Шмаги. Відтворення цього образу надзвичайно удалося артистові С. Натанові, який в ході всієї п'єси виявив великі здібності.
Незнамов, що являє собою іграшку в руках багатьох людей, людина, що править за мішень для егоїстичних оточуючих його інтриг, завжди на висоті свого здорового глузду, який не лишав його у найвідповідальніші моменти. Внутрішня боротьба Незнамова, коли його нацьковують проти людяності, проти відданості людини людині, знаходить своє яскраве відображення у грі артиста Леона Касвінера.
На висоті своєї акторської майстерності були також артисти Адам і Домб, Мальвіна Йолес, Маєр Мельман. Розкриттям відтворюваних ними образів вони багато допомогли режисерові в надзвичайно складній роботі, не втрачали динамічності і високого темпу, що був властивий всьому колективу театру, який брав участь у цьому спектаклі.
Не можна не зупинитися окремо на фіналі п'єси, коли Кручиніна дізнається від Незнамова, що він її син. Саме тут Іда Камінська, і як режисер, і як акторка показала високу культуру своєї творчої майстерності. Фінальна сцена п'єси зроблена з повним знанням дорученої справи і лишає у глядачів незабутнє вражіння.
Кілька слів про оформлення спектаклю, яке належить проф. З. Бальку. В порівнянні з попередніми оформленнями спектаклів єврейського театру, оформлення "Без вини винні" на високому ідейно-художньому рівні. Різкі контрасти від убогої кімнати Атрадіної в першому акті до розкішного купецького палацу Дудукіна в 4 акті, вдале розпланування діючих планів в 3 акті говорять про не аби яку майстерність проф. Балька.
Текст Островського в перекладі завідуючого літературною частиною театру А. Кацизни прозвучав добре.
Та обставина, що театр включив до свого репертуару драматичні твори класиків єврейської і російської літератури, заслуговує на схвалення. Постава п'єси "Без вини винні" це рішучий і сміливий крок вперед молодого, цілком нового, соціалістичного театру.
[Вільна Україна]