Громадянській війні в Сирії не видно кінця-краю. Ситуація в країні стає чимраз драматичнішою. Чи може Європа чимось зарадити? Так – стверджують Париж і Лондон – зброєю для повстанців. Та далеко не всі унійні партнери підтримують таку позицію.
Для того, щоб європейська зброя потрапила в руки сирійських повстанців, ЄУ повинна скасувати відповідне ембарго. І саме це питання погрожує пересварити країни-члени спільноти. Зрештою, перші бурхливі суперечки вже прокотилися в п’ятницю самітом ЄУ в Брюсселі.
Суперечка на саміті
Ще напередодні саміту французький президент Франсуа Олланд закликав своїх європейських колег долучатися до клубу відмовників від сирійського ембарго, аби підтримати противників сирійського диктатора Башара Асада. А що на те інші європейські лідери?
Приміром, Німеччина готова радше схилитися на франко-англійський бік. Проте Анґела Меркель все ще зволікає з остаточною відповіддю, все ще не розвіяла сумнівів у своїй душі. «Питання надто складне, нам необхідно ретельно зважити всі за й проти» – каже німецька бундесканцлера.
А от її австрійський колега Вернер Файман жодних сумнівів не має: «Ми проти скасування ембарго на постачання зброї. Ми вважаємо, що постачання зброї аж ніяк не може бути вирішенням цієї проблеми!»
Позиція Люксембурга – ще категоричніша, маленька, але горда країна виступає не лише проти скасування ембарго, але й навіть – проти самостійних кроків окремих країн-членів Європейської Унії, спрямованих на постачання зброї до Сирії. «Це було б болісним ударом по нашій спільній зовнішній політиці, – заявив міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн і пояснив свою позицію, - Якщо європейська зброя потрапить до рук сирійських повстанців, то ми, а не хто інший, повинні будемо взяти на себе відповідальність за те, що з цією зброєю відбуватиметься». Пан Ассельборн висловив засторогу, що зброя доставлена з ЄУ може бути використана в сирійській громадянської війни, наприклад, для страт супротивників, захоплення заручників чи вбивства цивільного населення.
Проти постачання зброї виступив і Гельсінкі. Прем'єр-міністр Фінляндії Юркі Катайнен відмовився підтримати Париж і Лондон. «Раніше ми виробили дуже життєздатну лінію з цього питання, – нагадав він, – і я не хотів би змінювати цю лінію». Катайнен застеріг своїх колег, що заглиблення в сирійську суперечку може розділити Унію.
І все ж Париж з Лондоном налаштовані рішуче. Уряд Девіда Кемерона вже тиждень закликає відмовитися від ембарго. Не меншу твердість демонструє й Париж, приміром, міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус вже встиг заявити, що його країна готова відправити зброю повстанцям не залежно від того, чи вдасться досягнути єдності в Брюсселі.
Тим часом у Сирії
Що ж відбувається в самій Сирії? Ось уже два роки там бушує громадянська війна, яка забрала щонайменше 70 тисяч людських життів. За цей час урядові війська втратили приблизно половину свого бойового потенціалу. Армія Башара Асада нараховує приблизно 110 тисяч багнетів, але за підрахунками Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) лише половина з них є дійсно лояльними до президента. Урядові війська контролюють головним чином Дамаск і ще кілька великих міст.
Опозиція нарощує свою потугу, але їй дуже бракує єдиного командування, повстанські групи надто розрізнені. Досі Сирійській Національній Раді (СНР)так і не вдалося скоординувати діяльність опозиційних груп. СНР, котра до того ж засідає в Стамбулі, має вплив лише на Вільну Сирійську Армію, котра складається головним чином з дезертирів урядових військ.
Разом з тим в країні на свій розсуд діють і доволі потужні ісламістські угруповання. Згадати хоча б радикальних салафістів або бойовиків Фронту Аль-Нусри, котрі нині стали другою за потужністю опозиційною силою. А Фронт цей має доволі близькі стосунки з терористичною мережею «Аль-каїда».
Все це змушує європейців до дуже зваженої позиції. Бо й дійсно зброя зможе дуже легко потрапити не в ті руки. З іншого боку, слід враховувати й те, що Асад і собі намагається здобути зброю з-закодону. І тут йому можуть допомогти й Іран, і Китай, і Росія. Вони не стануть надто перейматися докорами сумління й задаватися моральними питаннями. Додаткова зброя для урядових військ похитне баланс сил. А те, що Асад уміє жорстоко розправлятися з бунтівниками, світ вже мав нагоду пересвідчитися за два минулі роки.