Днями у «Громадській хвилі» обговорювали ситуацію в «Дунайській Бессарабії». Участь брав екс-міністр енергетики Іван Плачков – бессарабський болгарин за походженням.
У Бессарабії, виявляється, мало того, що в жодному з районів чомусь нема голови державної адміністрації (самі лише виконувачі обов’язків), так ще й виникла напружена логістична ситуація. Крім жалюгідного стану автошляхів (хоч де в Україні він кращий?), тут є своя місцева специфіка. Конфігурація українсько-молдавського кордону (а також молдавсько-«придністровського») плюс наявність широкого Дністра з ще ширшим лиманом спричиняють те, що потрапити в обласний центр – Одесу – можна, лише перетнувши державні кордони, ще й постоявши в чергах на переїзд мостів. А при нашій централізації в обласні центри доводиться їздити багатьом і часто. Можна уявити, на що для бессарабців перетворюється така нібито банальна поїздка!
Не дивно, що в Бессарабії поступово починає закипати.
Пан Плачков абсолютно справедливо зазначив, що об’єктивних передумов для появи там нової «гарячої точки» нема, але, враховуючи поліетнічність території, близькість проблемних регіонів (ПМР і Гагаузії) та згадані логістично-адміністративні виклики, наші відомі «доброзичливці» зроблять усе можливе для її появи – якщо нічого не робити, не розв’язувати наболілих проблем.
Виявивши блискуче знання непростої історії свого регіону, гість студії жваво обговорював із ведучими всілякі можливі шляхи виходу з ситуації. І лише про одне можливе просте рішення не згадав, хоч, я впевнений, знав про нього.
Зараз усі гаряче обговорюють масштабну адміністративно-територіальну реформу. Але, судячи з усього, до більш-менш нормального її втілення ще довго не дійде. Але у дуже специфічних умовах Бессарабії є сенс, не чекаючи на велику, провести малу локальну АТ реформу. Треба лише внести одну просту зміну до Конституції. Так, зібрати конституційну більшість непросто. Але варто хоч би спробувати – і, в разі успіху, відновити Ізмаїльську область, ліквідовану 1954 року (так само, як 1959-го ліквідували Дрогобицьку).
І вже не треба їздити в обласний центр через мости, лиман і державний кордон!
Просто відновити вже колись наявну область. Не автономну, не якусь особливу, а звичайну – таку, як усі теперішні 24.
Думаю, пан Плачков знав про такий варіант – він лежить на поверхні. Але він про нього не згадав.
Чому? Мабуть, тому, що наші люди вже залякані привидом «сепаратизму».
Можна припустити, що ніхто специфічних проблем Бессарабії нині вирішувати не буде – не до того. Тим більше не відновлять Ізмаїльської області. Одеська ще довго залишатиметься в Україні територіально найбільшою. А за той час – будьте певні! – наші «доброзичливці» навіть у не схильній до сепаратизму Бессарабії таки створять більш чи менш гаряче «вогнище». Їм для того нічого не бракує. Нам, щоби розчистити їм шлях, – теж.