Тим, хто не зміг звільнитися від телевізійної залежності й дивиться новини, варто подеколи різноманітити вдивляння в перебіг парламентських засідань, зустрічей у верхах і масових акцій переглядом телеканалу Animal Planet, де є благородні павіани, шляхетні гієни і людожери-філантропи.

Переговори тижня

Поява в Києві Державного секретаря США Джона Керрі була прописана в політичній партитурі заздалегідь, а візит на наші терени канцлера ФРН Анґели Меркель і президента Франції Франсуа Олланда виглядав як легка імпровізація. Дуже лояльні до влади спікери сказали, що пара зі старої Європи спеціально сіла в Борисполі, щоб узгодити те, про що вони переговорюватимуть з кремлівським хазяїном. Інформації з першоджерела мало і навіює вона незміцнілим душам песимізм, бо після Банкової європейці полетіли в Кремль, звідки достеменно відомо тільки те, що не потиснули руку тамтешньому головнокомандувачу і домовилися домовлятися.

Слабкою ланкою в процесі виглядає поки що француз, який, коли повернувся додому, виклав свій погляд: мирний план для України передбачає створення демілітаризованої зони від 50 до 70 кілометрів. Спадкоємець де Ґолля закликав до «дуже широкої автономії» для східних реґіонів України. Арґументувалося це залізно.

 «Ці люди воювали. Складно буде змусити їх провадити звичайне життя», — сказав Олланд.

В часи де Ґолля Франція втратила Алжир, «ті, що воювали» переїхали в Європу, і тепер є позитивний футболіст Зінедін Зідан (алжирського походження) і купа менш позитивних його братів по крові, які часом згадують «дєди воєвалі» та громлять чемних буржуа.

Тепер Меркель, Олланд і Порошенко планують домовлятися з Путіним у Мінську в середу.

Пацифізмові Петра Олексійовича сильно нашкодив вибух у неділю ввечері в Донецьку. Прес-служба полку спеціального призначення «Азов» чесно призналася, що ще не в курсі, й за гарячими слідами констатувала:

«Вибух був такої потужності, що спалах від нього було видно за декілька кілометрів, що є свідченням великого накопичення боєприпасів терористами, а отже, й підготовкою до атаки. Наразі невідомо, за яких обставин стався вибух, але він точно зруйнував плани терористів».

Все знає лідер «Правого сектора» Дмитро Ярош. Він оперативно повідомив:

«Нещодавно відмінно спрацювала наша артилерія по скупченню російсько-терористичних БМ 21 і автомобілів з БК до них. За попередньою інформацією, знищено 20 ворожих "Градів", 30 машин з БК, близько 200 терористів. Вибух спричинив паніку в Донецьку. Слава українським воїнам».

Подивиться Європа на таке і скаже, що українцям летальної зброї не дасть ніколи, бо вони рискалями більше біди нароблять ворогу

Еліта тижня

Верховна Рада не зрадила сподівань виборців і взялася до того, що найкраще вміє, — популізму і сварок. Після голосування в парламенті до Конституційного Суду скеровано закон про скасування недоторканості народним депутатам і суддям. Подано це було як величезну перемогу демократії і реформу, яка сподобається всім — від села Щасливе до Міжнародного валютного фонду. Майже повз увагу широких прошарків, які хочуть побачити зірвані мантії зі суддів-корупціонерів і нардепів-злочинців без мандату, пройшло те, що остаточний вердикт щодо недоторканості буде аж восени. А доти може статися дуже багато непрогнозованого.

Під куполом дуже хотіли насварити на Генерального прокурора Віталія Ярему за його слабку активність в розслідуванні резонансних справ. Той прийшов, мляво звітувався про те, як виконує свої функціональні обов'язки. Потрібних 150 підписів за те, щоб Генпрокурор почав шукати нове місце розташування для своєї трудової книжки, нардепи так і не знайшли, але ті, кому це цікаво, побачили, що парламентарі дуже переймаються законністю і справедливістю.

Позбавлення статусу президента, яке влаштували народні обранці Віктору Януковичу, було апофеозом популізму, але хто б на то зважав, коли в новинах скажуть, що нова влада чесно і справедливо вчинила з утікачем, якого підозрюють в купі злочинів.

Але і то не було фурором. Найпомітнішим став коротенький виступ опозиціонера Вадима Рабиновича, який сказав, що в буфеті Верховної Ради більше нема алкоголю. Тепер виборці мають ще одне питання, яке обов'язково треба задати своїм обранцям на зустрічах, коли ті мають «роботу в округах»: точно нема алкоголю?

Для популяризації своєї діяльності нардепам треба запустити фейк про привид парламентаря, яки ночами вивчає Конституцію і страшить охорону

Валюта тижня

Після кожного виходу на публіку голови Нацбанку Валерії Гонтарєвої на фінансовому ринку починається падуча. Цього разу поважна фінансист зібрала провідних банкірів і заявила:

«Ми виступаємо за прозору політику курсоутворення і перехід до ринкових механізмів курсоутворення. Так само ми хочемо, щоб на ринку був єдиний і ефективний курс. Головним у впровадженні монетарної політики реґулятора є продовження використання системи гнучкого обмінного курсу».
 

Крім того, Гонтарєва підкреслила, що реґулятор не відмовляється від можливості впливати на ринок за допомогою адміністративних важелів і може повернутися до них у будь-який момент, якщо для цього будуть всі передумови.

Банкіри пішли готуватися хто до банкрутства, хто до можливості, як кажуть цигани, нагріти трошки лаве.

Гривня виявилася чи то полохливою, чи то надто нерозумною до того, що має на увазі Гонтарєва

Пісьменнік тижня

Вигулькнути з небуття екс-прем'єр і творець українського новоязу Микола Азаров вирішив у Москві, в редакції газети «Комсомольська правда», де існують розіп'яті хлопчики і зґвалтовані будівельною піною пенсіонерки. Микола Янович не зрадив традицію дивувати і репрезентував власну книжку «Україна на роздоріжжі. Записки прем'єр-міністра».

За 150 рублів (близько 34 гривень) зацікавлені мешканці Росії взнають багато цікавого. «Трагічні події останнього часу в Україні прикували до себе увагу всього світу. А що їм передувало? Як розвивалася Україна, її економіка і соціальна сфера у 2010–2013 рр.?», — написано в анотації до книжки.

Азаров «відверто та емоційно розповідає про свій життєвий шлях, починаючи з дитинства, осібну увагу віддаючи подіям останніх років, багатих політичними потрясіннями, які вкотре привели Україну на роздоріжжя історичних шляхів».

З обкладинки зрозуміло, що живеться Азарову важко