Попри фінасові кризи, шторми в єврозоні, землетруси на ринках нерухомості та штиль на ринку праці ніщо не може стримати інвесторів від вкладання грошей в акції. Можливо, саме це і є головним рушієм сучасної ґлобальної економіки?

Цього тижня на Wall Street панувала ейфорія. Спершу індекс  Dow Jones побив один рекорд  у вівторок: зріс майже на 126 пунктів, або на 0,89%, — до 14253,77 пунктів. Тобто акційні ціни почали виходити на докризовий рівень.

Зрозуміло, що така подія не могла не залишитися без позитивних наслідків для інших бірж світу. Тож в середу у Франкфурті-на-Майні невдовзі після початку торгів німецький індустріальний індекс DAX, піднявшись до рекордної позначки, зріс до найвищого рівня від початку 2008 року. Стрімкі акційні зростання зафіксовано й на біржах в Азії.

Не переводячи подиху, Wall Street  одразу ж демонструє новий рекорд. Торги на Нью-Йоркській фондовій біржі закриваються в середу зі зростанням індексу Dow Jones на 0,3% (42 пункти). Тобто головний показник ділової активності США сягнув 14 296,24 пункта.
Які причини буму на фондовому ринку? Напередодні китайський уряд заявив про намір витратити безпрецедентні суми, аби стимулювати економічне зростання. Водночас зі Сполучених Штатів прийшла звістка про те, що сектор послуг розвивається найшвидшими за цей рік темпами. Відтак додався ще один чинник — оптимістичні дані з американського ринку праці .

Проте головна причина, на думку аналітиків, полягає в іншому. Відповідальними за стрімкий розвиток фондового ринку під цей час є насамперед великі банки. Саме вони почали інтенсивно напомповувати світ так званими «дешевими грішми». Найактивніше цей процес відбувався у США, Японії, Великобританії та єврозоні.

Безумовно, дешеві кредити банків неможливі без відповідної політики сприяння центробанків, які нині теж активно грають на подолання наслідків боргової й фінансової кризи.
Серед біржових брокерів вже стали ходовими такі фрази: «Центральні банки допінґують Dax» або «Серфінґуємо на грошовій хвилі». Допінґ в цьому разі означає: низькі, навіть дуже низькі відсоткові ставки. У Сполучених Штатах Федеральна Резервна Система (ФРС) встановила ставку на рівні  0,25 відсотка, Центробанк Англії — 0,5%, Центральний Європейський Банк — 0,75% і Центробанк Японії — 0,82 відсотка.

Водночас ці показники не відкривають всієї правди про дешеві кредити. Насправді ставка прямує ледь не до нуля. Крім того, ФРС США щомісяця викуповує державні облігації та іпотечні кредити на загальну суму 85 мільярдів доларів, притискаючи відсоткові ставки ще нижче додолу. В Японії та Англії такі стратегії також стали звичною практикою. А Європейський центральний банк, хоч і завершив свою першу програму підтримки «дешевих грошей», однак вже готовий запустити наступну.

Чи збережеться ця позитивна тенденція й надалі? Радше так, але про її тривалість не наважиться поки що говорити жоден економічний авґур. З одного боку, центробанки наразі не мають жодної альтернативи ультрагнучкій грошовій  політиці. Тому дешеві кредити далі наповнюватимуть ринки. З іншого боку, грошова наповнюваність може врешті-решт перетворитися на грошове пересичення. І тоді буде запущено маховик інфляційних процесів.

Гроші, як відомо, люблять тишу та спокій. Стрімкі стрибки часом можуть обернутися алкогольним задурманенням, коли після неймовірної легкості на душі настає важке похмілля.