Вперше надруковано в жури. «Житє і слово», 1894, т. І, кн. 1, с. 1 — 12; кн. 2, с. 165—182; кн. З, с. 340—349; т. 2, кн. 4, с. 44—60; кн. 5, с. 238—251; кн. 6, с. 364—379; 1895, т. З, кн. 1, с. 77—98; кн. 2, с. 236—249; кн. З, с. 401—415; т. 4, кн. 4, с. 47—67; кн. 5, с. 249—260.

Твір незакінчений.

З листа І. Франка до М. Драгоманова від 1 лютого 1895 р. довідуємось, що І. Франко, перервавши друкування повісті в журналі «Житє і слово», мав намір видати її окремою книжкою. Але твір окремим виданням за життя автора не вийшов.

Зберігся автограф уривків II та III розділів другої частини повісті в архіві І. Франка (відділ рукописів Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка, ф. З, № 587, 16 арк.), писаний на звороті статті «Конкурс «Зорі» (25 травня 1895 р.)». Перший, найбільший за обсягом уривок починається словами: «Ось вода!» і закінчується фразою: «Наблизившися, жандарм ще раз салю...» Різночитань при зіставленні автографа з друкованим текстом не виявлено.

В архіві письменника (ф. З, № 364, с. 203) зберігається план повісті, в якому головна героїня повісті Олімпія Торська фігурує під ініціалами М. С.

«1. У дворі. Неділя. Пані М. С. будиться — сон поганий, гризота сином — служба — кава — орендатор — жид — садівник — ксьондз іде до костьолу на службу — пані на фільварок до сина.

2. На фільварку. Дорога через Острів, луку, потік — пастух, нива з бульбами — на фільварку — нова будова — панич приїжджає зі Львова з гістьми, розмова з матір'ю — пані підходить — обід, спацір до двора — Ганнуська — від'їзд гостей.

3. Ксьондз. Пані, вертаючи, стрічає ксьондза — дружня розмова — обід — ксьондз у себе — опис його помешкання — спацір по Острові, боязнь перед злодіями, жаль за псом — розмова з садівником — вечеря в дворі, гербата і ворожа розмова з панею.

4. Ніч. Панич під церквою — свист — розмова з матір'ю — напад, грабунок.

5. Ранок. Ксьондз живий — затирання слідів — замішанина — приїзд панича — органіст.

6. Лікар зі Львова.

7. Донесення.

8. Перше слідство, арештовання слуг.

9. Віднайдення пограбованих речей — дальші сліди — жандарми.

10. Друге слідство.

11. Шпіцель, нові сліди.

12. Третє слідство — арешт С-ких».

Дату написання твору визначаємо умовно — 1893—1895 рр. на підставі листа до М. Драгоманова від 6 листопада 1893 р. Початок повісті на той час уже був написаний і планувався Франком для першого номера журналу «Житє і слово».

Спочатку у І. Франка був намір писати не повість, а роман у трьох частинах. Про це свідчить його лист до М. Драгоманова від 1 лютого 1895 р.: «Чи ви трібували читати мій роман «Основи суспільності», а коли читали, то як ви мені порадите? Дуже він довгий. Перша часть ледве скінчиться в 11/2 року, значить, на дві дальші часті ще треба три роки!»

В листі до А. Кримського від 26 серпня 1898 р. говориться: «Основи суспільності», писані від номера «Житє і слово» до номера, і досі не скінчені».

Повість «Основи суспільності» створена на підставі документальних фактів. Матеріалом для неї послужив сенсаційний у свій час кукізовський процес 1889 р. ї. Франко, як співробітник львівської газети «Kurjer Lwowski», був присутнім на процесі — про це він писав у листі до М. Драгоманова від 10 лютого 1889 р. Матеріали судового слідства друкувалися в багатьох львівських та віденських газетах. Стенограми процесу під назвою «Zbrodnia w Kukizowie» — «Злочин в Кукізові» (Lwów, 1889) були видані окремою книжкою, примірник якої зберігається в особистій бібліотеці І. Франка (ІЛ, № 4907). В передмові до цього видання говориться: «Вже майже півроку польське суспільство з хвилюванням і цікавістю стежить за розвитком так званої «кукізовської справи». І справедливо. Як з погляду на незвичність осіб, у ньому замішаних, так і на незвичний збіг різних обставин кукізовський випадок може бути визнаним за один з найсенсаційніших в історії галицької криміналістики. Тому вся преса, незважаючи на величезну кількість інших справ поточних, цілий тиждень надає свої сторінки «Кукізові».

Кукізовський злочин був породжений усім тогочасним соціальним ладом. Поміщиця села Кукізова Марія Стшелецька разом зі своїм сином Олександром, прагнучи врятувати напівзруйнований маєток, намагалися вбити і пограбувати багатого скнару-попа Яна Тхуржніцького. Оскільки Стшелецькі належали до старовинного шляхетського роду, все буржуазно-шляхетське суспільство, суд, преса стали на їх захист. Незважаючи на безперечні докази їх вини, виявлені на слідстві, суд визнав Стшелецьких невинними.

Польський письменник консервативного напряму Юзеф Рогош (1844—1896) написав повість «Grabarze» («Могильники»), в якій, тенденційно використовуючи матеріали кукізовського процесу, намагався всіляко обілити представників шляхти, в той же час звинувачуючи в злочині представників соціальних низів. Повість І. Франка «Основи суспільності», що почала друкуватися 1894 р., була немовби відповіддю буржуазним письменникам.

Подається за першодруком.

Написання деяких власних імен дійових осіб подаються у першодруку непослідовно. Наприклад, Деменюк називається то Юрком, то Гнатом, Гадина — то Танасом, то Осипом. У цьому виданні вони зведені до того імені, яким герой називається вперше (Деменюк — Юрком, а Гадина — Танасом).

Кримський Агатангел Юхимович (1871—1942) — український радянський вчений-філолог, сходознавець, письменник, дійсний член АН УРСР.

«Kurjer Lwowski» (1863—1926) — польська щоденна ліберально-буржуазна газета; коли її співробітником був І.Франко (1887—1897), підтримувала польський і український демократичний рух в Галичині.

Сікстинська мадонна — найславетніша з картин великого італійського живописця і архітектора Рафаеля Санті (1483—1520), написана в 1515—1519 рр. як вівтарний сбраз для церкви при монастирі св. Сікста в м. Пяченці.

«Єпархіальні відомості» — періодичне видання, розраховане в основному на осіб духовного звання, в ньому друкувалися також відомості про смерть або нове призначення пароха та інших духовних осіб.

Беліал — тобто Вельзевул, диявол.

Theresianum — шляхетське військове училище у Відні, засноване імператрицею Марією-Терезією.

...гіпотека чиста! — говорячи це, пані Олімпія має на увазі, що проценти за закладений маєток вона виплачує вчасно.

...запрягли оту саму річку, як другого сліпого Самсона... — тут стихійна сила річки порівнюється із силою Самсона—міфічного героя, який, за біблійною легендою, був позбавлений своєї величезної фізичної сили; згодом, відчувши повернення цієї сили, зруйнував храм, під руїнами якого загинув сам.

«Towarzystwo Demokratyczne» — політична організація польських емігрантів республікансько-демократичного напряму, що виникла у Франції на початку 30-х років XIX ст.

Тарговичанин — учасники Тарговицької конфедерації — об'єднання великих польських магнатів, які пішли на змову з іноземними урядами, і це призвело до другого, а згодом і до третього поділу Польщі. Саме слово «тарговичанн» походить від назви містечка Тарговиця, де 1792 р. була утворена ця конфедерація.

...є від часу конституційної ери... — Йдеться про період після 1867 року, коли абсолютистська монархічна Австрія була перетворена на конституційно-монархічну Австро-Угорщину.

Валленрод — герой поеми «Конрад Валленрод» Адама Мїцкевича. Валленрод — литвин за походженням, входить в довір'я прусських лицарїв-хрестоносців — катів його країни, стає їх Великим магістром і веде орден до загибелі, щоб помститись за кривди своєї вітчизни.

...від самого 1848 року... — тобто від часів скасування кріпацтва в Галичині.

Моджеєвська Гелена (1840—1909) — польська актриса. Леді Макбет — одна з кращих її ролей.

Задусити мене збирались! Подушками, як Петра III! — Натяк на події, що відбулися в Росії в липні 1762 р., коли за згодою Катерини II та її прихильників було таємно вбито імператора Петра III, хоча за офіційними повідомленнями він раптово помер від хвороби.

...з якою-небудь Дафною або Xлоєю. — Дафна, за античною міфологією, дочка річкового бога Ладона, дівчина надзвичайної краси, в яку закохався сам бог Аполлон. Хлоя — одне з імен античної богині Деметри — покровительки молодих посівів. Цими іменами нерідко називались дівчата-пастушки в ідиліях і пасторалях. У Франка імена Дафна і Хлоя вживаються в переносному розумінні, тобто як ім'я дівчини, з якою герой твору йде на любовне побачення.

Люблінська унія (1569) — об'єднання Великого князівства Литовського з шляхетською Польщею в одну федеративну польсько-литовську державу — Річ Посполиту. Укладення Люблінської унії призвело до посилення соціального та національного гноблення на Україні і викликало загострення визвольної  боротьби українського народу проти польсько-шляхетських загарбників, за возз'єднання України з Росією. В тексті йдеться про великий земляний пагорб на Високому Замку.