Науковці корпорації Lockheed Martin – провідної американської компанії у галузі авіакосмічної техніки – оголосили, що проводять активні дослідження у сфері термоядерного синтезу. За їхніми словами, вони розробили революційний метод утримання супергарячої плазми, який вже за 10 років дозволить створити повністю функціональний термоядерний реактор, який можна буде помістити у кузові вантажівки! Чимало передових видань вже встигли охрестити їхню розробку «Святим Граалем» енергетики, який ледве чи не вирішить усі енергетичні проблеми людства. На жаль, більшість вчених – провідних світових фахівців у галузі ядерної фізики, з якими поспілкувались журналісти авторитетного аналітичного видання Business Insider, прокоментували розробку Lockheed Martin украй скептично.

 

 

Основне, над чим працюють вчені та інженери Lockheed, – це невеликий розмір їхнього реактора. Сам реактор, названий «компактним реактором синтезу» (Compact fusion reactor, CFR), генеруватиме енергію за принципом реакції злиття ядер водню у ядра гелію, яка проходить у надзвичайно гарячій плазмі (її температура – мільярди градусів). Плазму він утримує всередині активної зони за допомогою магнітного поля. 

 

Ідею утримувати плазму за допомогою магнітного поля запропонували радянські фізики ще у 1950-х. Ігор Тамм і Андрій Сахаров розробили теоретичну схему установки, яка утримує плазму у формі тора («бублика»). У 1955 р. за цією схемою в Інституті атомної енергії ім. Курчатова спорудили перший такий пристрій для утримання плазми, названий токамаком (рос. «тороїдальна камера з магнітними котушками»). Відтоді токамаки є основним способом підтримки реакції керованого термоядерного синтезу. 

 

Основним недоліком токамаків є їх практично нульовий коефіцієнт корисної дії. Іншими словами, енергія, потрачена на отримання гарячої плазми, приблизно дорівнює енерговіддачі від реакції у самій плазмі. Цей дефект обумовлений конструктивними особливостями токамаків, що обмежують кількість енергії, яку можна вкласти у плазму (якщо це значення перевищити, установка просто вибухне).

 

Вчені з Lockheed, натомість, запропонували новий метод утримання плазми за допомогою складної геометрії магнітного поля всередині активної зони. За їхніми словами, це настільки зменшить розмір термоядерного реактора, що його можна буде помістити у напівпричіп вантажівки, а енерговіддача від CFR, за їхніми розрахунками, удесятеро перевищуватиме енерговіддачу від традиційних токамаків.

 

Том Джарбо, професор аеронавтики та космонавтики Вашингтонського університету, який працює над альтернативним реактором синтезу, натомість прокоментував концепт CFR з великим скепсисом. За його словами, запропонований «дизайн включає не один, а цілих два “пончики” з плазмою та оболонку», тому замість того, щоб бути удесятеро ефективнішим, «він помножить недоліки токамаку учетверо».

 

Свадеш Махаджан, дослідник термоядерної плазми з Техаського університету, також вважає, що є чимало причин, які дають підстави потрактувати повідомлення Lockheed без зайвого оптимізму. Найважливіша з них полягає у тому, що «нам поки не відомі матеріали, які б витримали температуру, яку генеруватиме CFR, у пристрої такого розміру».

 

Результати Lockheed цілком теоретичні – тому складно спрогнозувати, чи вони працюватимуть на практиці, Lockheed Martin – стверджує Росі Рід, професор фізики Університету Вейна (Мічиган). Хоча Lockheed Martin у прес-релізі заявила, що має декілька патентів в очікуванні на свій дизайн, досі вона не опублікувала жодної наукової статті з результатами своїх досліджень.

 

У той час, як заголовки передових видань вже встигли розрекламувати дослідження Lockheed як «прорив», який може «змінити світ назавжди», сама корпорація у прес-релізі використала набагато обережніші формулювання. Складається, отже, враження, що якщо енергетичний прорив коли-небудь й станеться, то принаймні зараз про нього ще не слід трубити на повні груди. 

 

Зреферував Євген ЛАНЮК

 

Джерело: Business Iinsider

 

 

20.10.2014