Олексій Шалайський ще чотири роки тому знайшов леґальне, відкрите й невичерпне джерело свідчень корупції — «Вісник державних закупівель». Його інтернет-проект «Наші гроші» видобуває з офіційних документів закручені історії про відмивання бюджетних коштів. Свого часу «Наші гроші» розкрили скандальну оборудку з «вишками Бойка». Завдяки журналістським розслідуванням, зробленим переважно за допомогою пошуку в Інтернеті, до бюджету повернулися сотні мільйонів гривень. Говоримо з Олексою про те, скільки краде нова влада і що треба робити, щоб боротьба з корупцією не була боротьбою за зміну одних злодіїв на інших.
Олекса ШАЛАЙСЬКИЙ:
КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ ЛАМАЮТЬ БЮРОКРАТИ, А НЕ РОМАНТИКИ
- Олексо, Ви відстежували корупцію в державних закупівлях за часів Януковича й далі робите це за нової влади. Нещодавно висловили думку, що після Майдану красти в Україні стали менше. Наскільки менше?
- Корупцію можна поділити на дві частини: видиму й невидиму. У першій — видимій, де, власне, є державні закупівлі, — рівень корупції справді зменшився. Типова маржа — перевищення закупівельної ціни над ринковою — тепер становить 15–20 %. Це досить адекватні цифри, бо з державою дорожче працювати, ніж із ринком: вона платить пізніше, тебе постійно дістають перевірками тощо. Раніше ж траплялось і 50–70 % маржі.
Є кілька проблемних міністерств і відомств, у яких ситуація не дуже змінилась: Укрзалізниця, Укргазвидобування тощо. Та загалом корупції стало менше. Зникли п'ять–шість схем, які стосуються не закупівель, а крадіжок грошей. Наприклад, дуже відома схема, яку створили два роки тому на оцінці майна; ще одна — на продажу конфіскованого майна. Їх зупинено, як і крадіжку мільярдів на безакцизному ввезенні нафтопродуктів в Україну.
Але є проблема з корупцією, яку не може побачити пересічна людина. Будь-хто, навіть не журналіст, може залізти у «Вісник державних закупівель» і подивитись, як крадуть на тендерах. Або прочитати законопроект і побачити, що там є корупція. А ось митниця, податкова, перевірки всіляких пожежників та санепідемстанцій, там, де готівка ходить із рук у руки й не фіксується в жодних документах, — це сфери, де корупція залишилась на тому ж рівні, що до Майдану.
- Чи відкрились після зміни влади якісь корупційні таємниці старої влади, крім Межигір'я?
- Межигір'я – це зовсім не найбільша корупційна схема. Хоч як це дивно, за часів Януковича його схеми були практично всі описані. Наприклад, відомо, що щороку «Центроенерго» купує вугілля для теплових електростанцій за чотири мільярди гривень на рік. Хоча вартість цього вугілля становила два мільярди. А продавало державне підприємство «Центроенерго» це вугілля державним електростанціям через приватну фірму-прокладку, яка належала Януковичам.
Проблема в тому, що нікого за ці схеми не посадили. Прокуратура і міліція можуть завжди говорити: ну, ми розслідуємо, нам потрібен час. А чи розслідують вони справді, чи ні, не знає ніхто. Радше ні, бо вважається, що для хорошого розслідування вистачає півроку, щоб передати справу в суд. Минуло вже понад півроку, але жодної гучної справи в суд не передали.
Дійшло до абсурду: європейські держави заморозили дуже багато коштів наших високопосадовців, чекаючи, що Україна доведе провину цих людей. Тоді гроші повернули б Україні. Та прокуратура нічого для цього не робить, і ці колишні можновладці вже подали до європейських судів із проханням розморозити рахунки. Мовляв, ми ні в чому не винні й Україна не має до нас претензій. Якщо до судів не надійдуть матеріали протягом найближчих двох–трьох місяців, ці гроші розморозять згідно з чинним європейським законодавством. Адже українська держава і справді не має претензій до своїх крадіїв.
Інша проблема в тому, що за останні три роки корупцію зробили законною. Верховна Рада ухвалює закон, за яким усі люди в Україні мають віддавати свої гроші певній приватній компанії. Звучить абсурдно, але таких законів безліч. Щоб зупинити цю схему, потрібно змінити цілий закон, а це важко — до парламенту приходять люди, що заробляють на цій схемі, й мотивують депутатів не голосувати.
- Чи є шанс, що це зміниться після виборів?
- Можливо, нова Верховна Рада й буде щось міняти. Але при кожному міністерстві є якісь маленькі історії з постановами, наказами тощо. Й вони нікуди не ділися. Наприклад, щороку Міністерство освіти купує студентські квитки, дипломи та інші документи, щоб роздати студентам. Щороку тендер на продаж виграє та сама фірма, яка належить ректорові київської політехніки Михайлу Згуровському. Раз на рік журналісти про це пишуть. Ця фірма виграє, бо вона має патент, і жодна інша фірма не може виграти цей конкурс. У лютому 2015 року конкурс буде проведений знову, і Згуровський знову виграє. Щоб змінити цю ситуацію, треба змінити законодавчі норми, придумати новий патент, уже державний. Ми можемо тішитися, що до Міносвіти прийшла нова ґенерація з Києво-Могилянки, але схему треба ламати. І ламають її бюрократи, а не романтики.
- Чи крадуть гроші, виділені на забезпечення армії та антитерористичної операції?
- З армійськими закупівлями, в принципі, все дуже непогано. Одного разу ми знайшли справді видатний корупційний тендер із закупівлі пального прикордонниками, й після публікації начальника частини звільнили. Більше таких великих проблем не було. Проте кажуть, що товари, закуплені військовими за нормальними цінами, потім зникають. Купили сотні тисяч банок «тушонки» за ринковою ціною, а що з нею буде потім, ми не знаємо. Там, де можливий громадський контроль, корупція різко зменшується або зникає зовсім. У закритих сферах повинна працювати правоохоронна система, яка займається крадіжками — не паперовими, а тупими, коли закуплене для солдатів опиняється на базарі.
- Чи вдається зривати оборудки вже нової влади?
- Деколи вдається, деколи ні. Наприклад, Міністерство юстиції вирішило створити нову схему продажу конфіскованого майна, бо стара була дуже корупційна. Нова, утім, все одно трошки корупційна, і в ній була б фірма нового міністра юстиції. Журналісти почали про це писати, і в результаті міністр Павло Петренко мусив зробити схему без корупції взагалі.
Укрзалізниця зараз на першому місці у рейтинґу тендерних корупціонерів. Про те, що тендери виграють дружини гендиректорів Укрзалізниці, пишуть усі, але реакції немає. Таке враження, що керівництво вважає себе безсмертним. Але ми доведемо, що вони помиляються.
Головне — розуміти, що все насправді в наших руках. Іще рік тому ми могли писати хоч сімнадцять текстів, битись головою в стінку, й нічого не мінялося. Зараз буквально кілька текстів і сюжетів, які б'ють в одну точку, реально міняють картину.
- Чим це пояснюєте?
- Страхом. Корупцію перемагає тільки страх, тут немає інших варіантів. Так бувало в усіх країнах світу. Дехто каже, що корупцію може перемогти мораль, але це, мабуть, стосується святих людей. А святі й так не крадуть. Тому тільки страх. І починається все зі страху розголосу, коли люди не хочуть, щоб ставала відомою їхня причетність до корупційних схем.
- Корупцію треба витісняти з низів чи згори?
- Однозначно згори.
- А як Ви ставитесь до «смітникової люстрації»?
- Я її розумію: коли прокуратура не працює, людина добивається справедливості в інший спосіб. Якби зараз за ґратами сиділо бодай п'ятеро людей з попередньої влади, причому за чіткі злочини, до смітників би ніхто нікого не кидав. Люди бачили б, що справедливість можлива. Інша справа, що процес смітникової люстрації можуть очолити люди з поганими мотивами: перших трьох кинули за справедливість, четвертого — вже за гроші, а п'ятого — тому, що він може виграти на якомусь мажоритарному окрузі.
- А взагалі в люстрацію Ви вірите?
- Не дуже. Хоча стану членом люстраційного комітету. Люстрація — це люди, а я вірю в перемогу схем і систем. Бо якщо є кіт і сало, то хоч скільки міняй котів, а сало все одно хтось з'їсть. Треба забрати сало. Я за те, щоб законодавчо обмежити можливість крадіжки.
- Нові люди, які пройдуть до ВР цього разу, будуть працювати прозоріше й відповідальніше?
- Вони дуже різні. Серед тих, що пройдуть, є махрові корупціонери. Але для того, щоб Рада була менш корумпованою, не потрібно, щоб там були всі святі. Вистачить двадцяти–тридцяти адекватних депутатів, які стежитимуть за рештою чотирма сотнями. Думаю, таких двадцятеро–тридцятеро там буде — такий собі аванґард Верховної Ради. Ми їх знаємо, навіть дружимо з ними. Головне, щоб вони могли показати пресі й суспільству, де робиться корупція.
- Чи не буде закон про особливий порядок самоврядування в Донецькій та Луганській областях ще одним джерелом корупції? Що Ви про нього думаєте?
- Коли цей закон був ухвалений, «Наші гроші», хоч це й не дуже наша тема, вирішили, що треба висловитись. Ми написали дуже різкий матеріал із заголовком «Порошенко. Друг терористів», пояснивши, що цей закон, по-перше, не вирішує нічого, по-друге, не може бути імплементований. Подібна історія була в Росії з Чечнею, де бандитам дали змогу стати чиновниками й готувати республіку до наступної війни.
Що ж до корупції, то будь-які великі проекти є платформою для корупції. Вже створену спеціальну організацію з відбудови Донбасу очолив «реґіонал». Гроші, які вони збирають на щось, дуже важко буде контролювати. Це як на «Євро-2012» — крадіжки були неймовірні: на папері одна дорога, насправді зовсім інша. Ми за те, щоб до Донбасу був застосований той самий закон, що й до Криму — про окуповані території.
Розмовляла Дарія ГІРНА