виголошена на 2-ім засїданю сойму при мотивованю внесеня в справі голодовій.

 

Високій Сойме!

 

Приступаю до поясненя свого внесеня, котре я поставив в имени своїх товаришів, а взглядно клюбу руского, т. зв. сїльского.

 

Єсли-би мене самого, яко господаря обробляючого землю, не пересвідчили ті елементарні нещастя, які упали на наш край в тих двох роках; если-би мене не пересвідчили голоси з окрестних сїл і з цілого краю, що відзиваються, нарїкаючи на неврожай, на виїденє мишами озимини, на забранє водою всїх плодів земских; если-би мене не пересвідчило і то, що власти автономичні і политичні також стараються запобічи тій нуждї, — то повинні мене переконати слова Є. Ексц. п. намістника при отвореню сойму. П. намістник сам згадав, що знав добре о тих елементарних нещастях, які панують в нашій Галичинї, і заявив Вис. соймови, що і Вис. правительство приходить из своєї сторони в поміч селянам утерпівшим від посухи, мишей і повеней, подаючи им 300.000 злр. запомоги а 600.000 злр. безпроцентової позички.

 

Все то спонукало мене, поставити в имена руского клюбу внесенє — і я прошу Вис. сойму, щоби зволив подїлити мої гадки що-до всїх частей того внесеня. Не буду розводитися широко, бо справи ті Вис. соймови добре знані, а лиш коротко перейду поставлені у внесеню пункти.

 

Отже що-до першого: "відписаня залягаючих тамтого-річних і сегорічних податків грунтових і домово-клясових" — то тото конечно потрїбне, бо з причини послїдних лїт неврожайних, шкоди від мишей і від води, котра забрала працю тих людей, що дотикають рїк, наконець з причини зараз пискової і ратичної а вслїд за тим в позамиканя ярмарків, селянин не має чим податоток заплатити. Запомога из сторони Вис. правательства, хоть є значна, однакож анї в десятій части не заспокоїть потреби селян.

 

Що-до другого жаданя: "удїленя беззворотної запомоги і безпроцентової позички", то і сесе конче потрїбно, і то нагле, з тої причини, що миши повиїдали збіже, отже, нема єго на засїв, а як не засїєся, то і на рік не буде що збирати.

 

Збіжа купити нема за що, бо нема з-відки взяти того гроша. Отже до роздобутку селянам гроша має служити четверта точка внесеня: заняти селян при публичних роботах по повітах. Тілько, щоби роботи не були віддавані т. зв. генеральним предприємцям, бо тогди селянин в нинїшнім часї не мав-би нїякого зиску, — коли селянина тисне нужда, тогди буде він робити за що будь, а предприємець, хотячи тілько собі помочи, стараєся из всїх сил, щоби за роботу селянинови заплатити як найменче. Звістно, що оно так дїєся, і на то звертаю увагу Вис. сойму. Єсли н. пр. селянин возом заробить 1 зр. 20 кр. — часто того навіть не заробить — то що єму з того лишиться? Обрахуймо! Купить 6 ґарців вівса по 12 кр. — то 72 кр., сїна за 20 кр. — то вже 92 кр.; сїчки за 16 кр. — то лишаєсь єму 12 кр.; з того 2 кр. відтягає предприємець, — то селянинови лишиться всего-на-всего 10 кр.! То дїйстна правда! прошу пересвідчитися! Чи селянин з тих 10 кр. може помочи собі і родині? поправити віз і що потрібно? Длятого треба конче постаратися, щоби ті публичні роботи давати не приватним предприємцям, але самим громадам.

 

Звернуся ще до відписуваня податків. То дуже конечно потрібно. Вис. сойм знає добре, як то тяжко бувають з людей витягані податки. В роках, не таких злих, як сей, бували великі залеглости, ба є і до сего часу. Єсли-би Вис. правительство хотїло тепер ті податки стягнути, а не відписало-би их, то на всїх селян прийшла би велика руїна. Длятого я вношу, щоби податки відписувати. Єсли-б не далося всїх податків відписати, то бодай якусь часть. А єсли-би вже і того не можна було, то бодай здержати екзекуції. В добрих роках при екзекуціях забирали селянинови то, що єму конче потрібне до житя; а як-би так мало бути і сего року, то забрали би селянинови послідні рїчи і він мусїв-би грунт або покидати, або заставити, щоби заплатити податки.

 

Наконець і уділенє соли камінної і сировиці єсть тепер для селян конечно потрібне. Рускі посли домагалися того вже уперед, однакож надармо; то я звертаю увагу Вис. палати, що тепер то конечно повинно статися. Не кажу, щоби тоту сіль давати за дармо, але по цінах виробу. Ceгo року води позаливали широко наші поля. Вис. правительство знає, кілько то сїл утерпіло шкоду; в самім моїм повітї 17. Вода ишла не тілько по полях, але заходила і до господарств і замулила зібрану пашу; та паша тепер нездала; селами єї вивозять на поля і вибивають буками. З такої паші худобі грозить нова зараза, і край утерпить дуже богато. Длятого вношу, щоби сіль камінну і сировицю конечно давати селянам по цінах виробу. Розумієся, що сировиця мала-би бути видавана селам близше бань сольних, а сіль камінна селам в повітах дальших.

 

Торік протягнулася зима 8 місяців, отже наше селяньство вичерпало всї запаси паші, які були з р. 1887. на 1888, так що на годівлю худоби ґазди вже з початком марта обдирали стрїхи, рїзали січку і годували худобу. Сего-ж року, єсли яка рада не прийде в поміч, то уже в грудни ґазди зачнуть так живити худобу, бо збути єї не можна — раз, що ярмарки позамикані, а друге, що в инчих місцях худоба не приходить навіть на пяту часть вартости.

 

Прошу Вис. сойму і Світлого п. маршалка подїлити мої гадки, що я тут навів, прихилитися до мого внесеня і уважати сю справу за наглу, бо так само як тяжко захорує чоловік і потребує нагле лїкаря, а той лїкар зараз не прийде, то пізнїйше хоть-би уже і десять лїкарїв хорого здоровим не зробять. Той хорий — то тепер наше селяньство. Єсли зараз тепер прийде єму в поміч яка рада, то зможе поратуватися, а пізнїйше — то не вистане навіть на то, аби заплатив податки і проценти від довгів. Я думаю, що за моїм внесенєм будуть голосувати не тілько посли з менчих посїлостей, але і з більших, бо всї то чують, що єсть брак хлїба тай паші і що селянам грозить руїна.

 

Прошу отже для мого внесеня вибрати окрему комисію з 15 членів, нехай она застановиться, щоби прийти в поміч нашому селяньству. (Оплески в палатї і на галерії.)

 

[Дѣло]

 

У редакторській статті «Дѣла» цей виступ посла Галицького сейму селянина Йосифа Гурика охарактеризовано так:

«Друге засїданє галицкого сойму краєвого було цікаве і оживлене, а скінчилося світлою побідою моральною руских послів. П. Гурик мотивував своє внесенє в плавній ясній бесїдї, котра загально подобалася. На п. Гурику, коли єго порівнати з давнїйшими послами селянами, засїдавшими перед 20 роками в соймі, пізнати, о скілько наше селяньство за той час поступило, завдяки нашим просвітним товариствам і популярним видавництвам. Що сойм внесеня п. Гурика не передав окремій ad hoc вибраній комисії, тілько роздїлив єго межи дві звичайні комисії, треба жалувати: справі було-би тим придалося більшої ваги і ціла акція була-би в одних руках; се зробило-би певно і лучше вражінє в краю, особливо у тих, котрі внесенєм п. Гурика безпосередно суть интересовані».

14.10.1889