До «Дня партизанської слави», який в Україні відзначають 22 вересня.
Партизани С.Ковпака навчаються стріляти на партизанському полігоні (1942)
Західноєвропейські історики досі ламають голови над кількістю німців, знищених радянськими партизанами в Україні під час Другої світової. Ми ж досі користуємося цифрою 468 тисяч убитих радянськими партизанами німців, яка запроваджена до наукового обігу радянською історіографією. Вона лише трохи не дотягує до офіційної кількості українських радянських партизан – 501 тисяч. Приблизно виходить по одному вбитому окупантові на одного партизана. Це при явному диспаритеті сторін щодо озброєння на користь німців.
Ще підозрілішою є оголошена Українським штабом партизанського руху (УШПР) кількість партизанських втрат – 24 тисячі. Тобто на кожного вбитого партизана припадає по 19,5 знищених німців. Цифри, м’яко кажучи, вражають. Складається враження, що «народні месники» не билися проти армії, яка зуміла завоювати ледь не всю Європу, а громили беззбройних дилетантів.
Іноземні історики давно піддали сумніву радянські дані, але в Україні вони з року в рік кочують із одного підручника історії в інший. Тим часом російський історик Олександр Гогун у своїй книзі «Сталинские коммандос» зазначає, що навіть незначна інформація, присутня в німецьких документах, говорить про те, що дані УШПР про 468 тисяч знищених ворогів можна вважати повною фантастикою. У процесі свого пошуку в архівах Німеччини науковець не знайшов жодного документу, де йшлося би про німецькі втрати від партизан в районі тисячі людей. Зазвичай йшлося про десятки, іноді сотні жертв. Сам російський дослідник вважає, що втрати німців складають 10-15 тисяч солдатів і офіцерів Вермахту, поліції та СС, союзників німців і колабораціоністів. Приблизно в 1,5 рази більше було поранено. О.Гогун зазначає, що партизани УШПР у своїх звітах перебільшили ефективність своєї боротьби в 10-20 разів.
Своєю чергою, американський історик Джон Армстронґ також спираючись на німецькі джерела, говорить про 30-45 тисяч загиблих солдат Вермахту та колабораціоністів на всій території СРСР.
Є й інші оцінки іноземних істориків – усі вони відрізняються від радянських. Так, німець Луц Клінкхаммер пише про 18 тисяч убитих, його співвітчизник Клаус Арнольд вважає, що втрати німців трохи вищі від згаданих Армстронґом.
На наш погляд, поява згаданої радянської цифри стала можливою в результаті банальних приписок, до якого партизанське керівництво було схильне. Ось лише декілька прикладів. У своєму звіті про здійснену роботу П.Миронов, командир партизанського загону, що діяв на території Тростянецького району, писав, як загін у березні 1943 року атакував школу села Боромля, зайняту есесівцями, і знищив 20 нацистів. При перевірці виявили, що втрати гітлерівців становили лише 7 осіб. Згідно зі звітом керівника підпільної групи №303 м. Кременчука О.Ільїна, підпільники знищили 62 німецьких солдатів і офіцерів, двох зрадників Батьківщини, 9 автомашин, два мотоцикли, склад з пальним, 1 вартовий катер і 1 моторний човен на Дніпрі, один раз підірвали залізничне полотно. В дійсності. за підтвердженими даними Кременчуцького міському КП(б)У, підпільники знищили 13 гітлерівців, 1 мотоцикл, 1 шосейний міст, 1 катер і 1 моторний човен, захопили 1 автомашину.
У серпні 1943 року Центральний Комітет КП(б)У в особі Хрущова отримав повідомлення від командира Сумського партизанського з’єднання С.Ковпака про те, що в результаті рейду на Західну Україну його загін провів 20 запеклих боїв, 11 разів виходив із оточення і втратив у боях із німцями лише 200 бійців, але, у свою чергу, знищив більше 5 тисяч нацистів. І це не зважаючи на те, що в складі партизанів було багато людей, які навіть не вміли зброю в руках тримати, а не те що влучно стріляти. Цю проблему партизанського руху констатував у листі на ім’я Хрущова уповноважений ЦК КП(б)У.
Його колега, командир Житомирського з’єднання О.Сабуров в одному зі своїх оперативних звітів (№15, за 17 січня 1943 р.) писав, що на два тижні потрапив в оточення. Уже після виходу з нього виявилося, що в боях сабуровці знищили 290 німців і «зрадників Батьківщини», 6 автомашин (з них – 4 з живою силою). Власні втрати склали 20 вбитими і 28 пораненими. В боях також захопили два ручні кулемети і 19 гвинтівок. Саме трофеї партизан і викликають підозру щодо втрат нацистів. Незрозуміло, чому при 290 вбитих «народні месники» здобули лише 21 одиницю зброї. Інші вбиті що, воювали без зброї? До того ж, солдати вермахта зазвичай озброювалися не гвинтівками, а автоматами. Гвинтівки мали на озброєнні колабораціоністські формування.
Така ж невідповідність із втратами ворога та захопленими трофеями спостерігається в оперативному звіті №58 командира Українських кавалерійських партизанських загонів М.Наумова від 22 січня 1943 року. Згідно з документом, в результаті 15-денного рейду по Україні «наумовці» знищили 1500 німців і колаборантів, при цьому трофеї склали 350 гвинтівок і 7 кулеметів.
У своїх звітах, затверджених УШПР, партизани часто описували фантастичні історії знищення противника, які не піддавалися сумніву. Ось, наприклад, «народні месники» Червоного району Сумської області розповідали про командира одного із загонів, на прізвище Хомутиня, який із своєю невеличкою групою зумів знищити 350 гітлерівців, розстрілявши їх з відстані в 25-30 метрів. Виходить, що німці після перших пострілів, навіть не спробували зайняти вогневі позиції чи припасти до землі, як прийнято під час бою. В свою чергу, комсомолець Тахаладзе зі станкового кулемета «Максим» особисто знищив сотню нацистів, що також не піддається логіці.
Таким чином можна зробити висновок, що кількість вбитих радянськими партизанами німців на території України насправді дуже завищена. Аналіз історичних праць свідчить, що єдиної точки зору з цього питання серед них не існує, тому ця тема потребує подальшого детального вивчення дослідниками із залученням джерел німецьких, українських, російських архівів. Хоча вже нині можна припустити, що встановити кількість загиблих гітлерівців у боротьбі з партизанами неможливо, через відсутність узагальнюючих даних із обох сторін.