Вчора закрився двадцять перший вже Форум видавців. На згадку про нього пропонуємо вашій увазі виступ Мирослава Мариновича, яким цей форум відкривався.
У релігієзнавчому світі існує таке поняття як «релігії Книги», тобто релігії, в основі віровчення яких лежать священні Книги. Беручи це поняття за взірець, мені хочеться назвати вас, тут зібраних, «людьми Книги», оскільки уявити собі ваше світовідчуття без книги неможливо.
Вона є вашим хлібом і вашим дозвіллям. Це ваша душевна розкіш і ваш головний біль.
Сьогодні ми відкриваємо свято Книги, і я вас сердечно з ним і вітаю!
Нинішній час особливо засвідчує, що книги також мають свою карму. І вона залежить від того, яким змістом сповнені слова, що її населяють. У Хартії Міжнародного ПЕН-клубу йдеться про завдання його членів «протистояти таким порокам вільної преси, як брехливі публікації, свідома неправда та спотворення фактів з політичною чи особистою корисливою метою».
Феномен зловживання словом існував завжди, скільки існує людська цивілізація – недобрі люди завжди ранили словом серця інших. Але тільки нинішній час перевів цей феномен у принцип, коли слово (а відтак і конгломерати слів – статті, книги, мова) можуть свідомо убивати.
Сьогодні існує ціла індустрія облуди. Вона може виступати в ролі «чорного піару», покликаного свідомо знищувати політичного опонента. Але також може виступати в ролі, скажімо, телевізійного тероризму Russia Today, який покликаний свідомо знищувати цілі народи. В цій індустрії знято природне людське моральне табу на брехню, яку відтак возносять у головний принцип перемоги.
Однак табу – це не кумедна страшилка для тубільців. Головна функція табу – вибудувати барʼєр перед розповсюдженням у суспільстві духовних пошестей. Порушення табу неминуче звільнює джина з пляшки. Зовні від порушення табу начебто нічого не міняється: так само ходять трамваї, в кавʼярнях так само запарюють каву.
Але це разюче нагадує постчорнобильську ілюзію: «Нічого ж після вибуху не змінилося – чому я маю виїжджати зі свого краю?». Так не помічають те, що перебуває в інфрачервоній чи ультрафіолетовій частині спектру. Так не помічають духовну радіацію, яка шкідлива не менше, ніж радіація променева.
Ось чому ще в політичному таборі на Уралі на початку 80-х років мені захотілося переписати початок Євангелія від Йоана, увиразнюючи ґенезу зла:
Спочатку було слово, і слово було облудне, і слово само стало облудою, чорною плямою розпливлось на чистім пергаменті душі людської.
В тій світлиці, де панував Єгова, оселились зрада й презирство, гнів і підступність.
І слово стало плоттю, і перебувало з нами, сповнене зловтіхи й погорди, і ми бачили славу його і розкошували плодами пишними цієї слави.
Сьогодні слово стрімко втрачає своє «золоте покриття»: за декларованими словами щораз частіше стоїть порожнеча. А що гірше, слово щораз частіше стає «плоттю Сатани», носієм агресії, бруду, зневаги людської гідності. Розтрощивши запобіжні табу, людина перестала зауважувати, що у святу плоть Слова дедалі більше вторгається дух Сатани.
Катастрофа? Апофеоз песимізму? Апокаліпсис? Ні. Ми просто наближаємося до радикальної метаморфози світу, в якій знову буде відновлено його чистий Божий образ. Так, оця метаморфоза дасться нам пóтом і кровʼю – але ж хіба ми цього не заслужили своїм безконечним ґвалтуванням святого?
Думаймо не про тих, хто з Небесною сотнею чи з Небесним батальйоном відійшов на той світ, – вони вже сидять по правиці Отця. Завдяки їхній жертві їм уже вибілено їхні шати й списано всі їхні гріхи.
Думаймо про себе самих – про тих, хто й далі бере хабар, гнівить Бога лукавим словом, принижує насильством людську гідність. Цей світ ще не пізно спасти, але для цього у Книзі нашого життя треба розпочати нову сторінку – чисту і просвітлену.
Хай же увиразняться на цій сторінці і ваші письмена!
Львів, 10 вересня 2014 року
15.09.2014