Сто років тому, 21 серпня 1914-го, 1-а та 4-а австро-угорські армії перейшли російський кордон і розпочали наступ у Південній Холмщині в межиріччі Вісли та Західного Бугу. Після кількох днів кавалерійських атак і прикордонних локальних боїв розпочався період стратегічних операцій.
Через три тижні після оголошення мобілізації Росія й Австро-Угорщина сконцентрували на своїх кордонах величезні маси війська й розпочали битву за Галичину. Російські історики вважають, що Галицька битва розпочалася 18 серпня 1914 року, коли передові загони росіян стали переходити через Збруч. Збройні сили Австро-Угорщини завершили початковий етап мобілізації і концентрації своїх військ на кордоні до 20 серпня 1914 року. Отже, активний період військових операцій обох супротивних армій розпочався 21 серпня.
Українська історіографія наразі не може похвалитися ґрунтовними працями з воєнної проблематики Першої світової війни. Зокрема, з понад 700 сторінок видання "Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. У 2-х кн. – Кн. 1: Історичні нариси / Упорядн. О.Реєнт; Голова ред. кол.: В.А.Смолій...", створеного у 2014 році Інститутом історії України НАН України, воєнним діям у Галичині 1914 року присвячено лише кілька сторінок.
Найповажнішою працею про війну за Галичину залишається розвідка львівського історика Івана Карпинця (1898–1954) "Історія західноукраїнських земель в часі Першої світової війни", написана понад 70 років тому.
У першій половині серпня 1914 року ще не велися активні бойові дії. Після оголошення війни та початку мобілізації супротивники не могли негайно їх почати, бо у прикордонних районах була дислокована обмежена кількість військ. У серпні 1914-го в Росії було сформовано 114 дивізій, Франції – 62 дивізії, до яких приєдналося 6 британських дивізій. Німеччина виставила в перший місяць війни 78 дивізій (незабаром їх чисельність сягала 96), а її головний союзник, Австро-Угорщина – 49 дивізій. Генеральні штаби планували проведення короткотермінової війни, перемогу в якій вони розраховували здобути внаслідок однієї генеральної битви. При розробці плану війни німецький генштаб виходив з необхідності уникнути одночасних бойових дій на два фронти – проти Росії та проти Франції. Начальник німецького генштабу Г.Й.Мольтке-молодший залишив без змін основну стратегічну ідею плану свого попередника Альфреда Шліффена (обхід від півночі через Бельгію головних сил французької армії з завданням захопити Париж, оточити і знищити французькі війська) і планував закінчити війну «через шість тижнів після початку операції».
Воєнні дії на Східному фронті у 1914–1915 рр.
До розгрому своїх супротивників на заході Німеччина планувала вести оборонні дії на сході проти Росії. До 10 серпня німці розгорнули у Східній Пруссії 8-му армію (200 тис. вояків, 1 044 гармати), призначену боронити Пруссію та бути готовою надати допомогу австрійським військам у Галичині. Інша ділянка російсько-німецького кордону від Вісли до Верхньої Сілезії була практично оголеною. На цьому просторі з обох сторін діяли окремі кавалерійські частини.
Австро-угорські війська були зосереджені на просторі від Сандомира до Чернівців у складі 4 армій (35,5 піхотних і 11 кавалерійських дивізій) загальним числом 850 тисяч вояків з 1 728 гарматами (див. Додаток 2).
Стратегічний план австрійського командування передбачав швидкий і рішучий наступ у межиріччі Вісли та Західного Бугу, і, за сприяння німецьких сил зі Східної Пруссії, розгром російських військ у Західній Польщі.
Плани сторін
Але про ці плани добре знали росіяни. Свого часу їм вдалося завербувати начальника штабу 8-го армійського корпусу у Празі полковника Альфреда Редля – довірену особу начальника Генерального штабу Австро-Угорщини.
Альфред Редль
Цей відомий персонаж багатьох творів народився 14 березня 1864 року у Львові в родині офіцера, військового юриста Франца Редля. Творці фільму "Полковник Редль" зробили його русином, хоча насправді він походив із німецької родини. Після закінчення школи кадетів у Брно А.Редль 4 роки служив лейтенантом 9-го полку піхоти у Стрию. У 1894-му закінчив Цісарсько-Королівську Військову Школу (академію Генерального штабу) у Відні. Пізніше займав різні посади у Генштабі, а з 1899 року займався військовою розвідкою та збором інформації про Росію. Але, будучи чоловіком нетрадиційної орієнтації, став об’єктом шантажу з боку агентів російської охранки і почав співпрацю з ними. Він передав росіянам багато цінних матеріалів, зокрема, й плани мобілізації та розгортання австрійського війська на випадок війни. Коли Редля викрили, він застрелився 25 травня 1913 року.
Маючи достовірну інформацію, російське командування практично оголило центральну частину свого західного кордону і сконцентрувало сили проти Східної Прусії та Галичини, де росіянам вдалося створити сильні угрупування для наступальних операцій.
Російські армії зосереджувалися та розгорталися за планом, що передбачав скерування більшої частини сил проти Австро-Угорщини. Головним зверхником російської армії призначили великого князя Ніколая Ніколаєвича. На Північно-Західному фронті (на річках Німан і Нарев) проти Прусії розгорталися дві армії (250 тисяч вояків і 1 104 гармат). На Південно-Західному (від Вісли до Західного Бугу та Дністра) були розгорнуті 4 армії (понад 600 тисяч бійців і 2 099 гармат). Решта військ прибували на фронт уже в ході боїв (див. Додаток 3).
Важливим чинником у війні стало національне питання. 13 серпня 1914 року імператор Ніколай II пообіцяв підросійській Польщі широку автономію. Але самі поляки спочатку підтримали блок «центральних держав». 16 серпня австрійська влада підтримала проект Юзефа Пілсудського зі створення польського легіону, підпорядкованого Вищому національному комітету в Кракові.
Прокламацію до українців (а точніше «русинів») царський уряд видав 24 серпня, коли російські війська вже вступили в Галичину. До галичан звернулися з закликами скинути іноземне ярмо і підняти прапор великої та неподільної Росії, «завершити справу великого князя Івана Калити».
"Зарубежная Русь"
Хоча були серед росіян далекоглядні люди, які мали іншу думку. Зокрема, колишній військовий міністр і головнокомандувач російської армії, генерал Александр Куропаткін, який вважав себе російським націоналістом, ще 1910 року застерігав своїх співвітчизників:
"У наш час становище "русского населения" в Ґаліції менш сприятливе, ніж інших слов’янських племен Австрії. "Русские" в Ґаліції перебувають під гнітом поляків і євреїв. Але, не зважаючи на цей гніт, "русское население" в Ґаліції в культурному відношенні, а до останнього часу і в політичному, все ще стоїть вище прилеглого до нього населення в "русском государстве"...
Я свідомо не перекладав слова "русское" та "русские" бо генерал не розрізняє поняття "руський" і "російський". Тому наступний уривок з книги генерала (Куропаткин А. Н. Русская армия. – Санкт-Петербург, 2003) подаю мовою оригіналу:
"Разве не является зависть к этим «угнетенным» русским в Галиции, которых мы хотим освобождать? Они идут верным путем к поднятию своей национальности: вся интеллигенция и учащаяся молодежь, близкая к народу, служат национальной идее. Думаю, что если бы русским в Галиции предложили на выбор оставаться под властью Австрии или перейти вместе с их землей в подданство России, то после общей подачи голосов получился бы результат, для России обидный: хороших слов нам сказали бы много, но все же отказались бы разрывать связь с той исторически сложившейся обстановкой, в которой они живут, вне русского подданства не утратив своей народности, уже свыше 700 лет".
На жаль, таких далекоглядних росіян завжди бракувало в їхній імперії, а переважали й переважають досі "патріоти" зі специфічними поглядами на нашу історію. Наприклад, такі (доводиться цитувати мовою оригіналу, бо це речення не надається для перекладу): "Православные прикарпатские русины, говорившие на одном из наречий русского языка, изменились до неузнаваемости, превратившись в “западэньцев” – ревностных униатов, ненавидящих “москалей” и считающих “ридной мовой” смесь украинского и польского, внедрявшуюся учителями-“мазепинцами” (Шамбаров В.Е. За Веру, Царя и Отечество. – Москва, 2003).
У серпні 1914-го переважна більшість галичан залишилися вірними своєму цісарю. Українські політичні сили в Галичині зробили ставку на Центральні держави і домоглися створення Легіону УСС, щоби визволити «братів-українців з московських кайдан».
Сили австрійської армії були розділені на два фронти – проти Росії та Сербії. Вже 17 серпня австрійська кавалерія зайняла Кам’янець-Подільський. Натомість атака на подільські містечка Городок і Сатанів була відбита з великими втратами для австрійців. З 18 серпня російські війська почали форсувати річку Збруч, яку охороняли нечисельні загони крайової оборони.
Але масштабні воєнні дії в Галичині почалися лише через кілька днів після завершення російської мобілізації. 23 серпня дві російські армії (3-я генерала Рузкого та 8-а генерала Брусілова) почали наступ на Львів від Дубна та Проскурова (тепер Хмельницький). Російським 21 піхотній та 7 кавалерійській дивізіям протидіяли лише 9 піхотних і 5 кавалерійських дивізій 3-ї австро-угорської армії генерала Брудермана.
Основні сили австро-угорського війська (1 та 4 армії) почали 21 серпня наступ між Віслою і Бугом на Люблін і Брест, щоб оточити росіян на терені Польщі. 23-24 серпня біля міста Красніка вони розбили росіян і продовжили наступ на Люблін і Холм. Але через кілька днів були змушені відступити, бо треба було рятувати Галичину.
До того ж австрійці вислали свою 2-у армію проти Сербії і тепер терміново повертали її до Галичини. Лише 12 серпня почалось переміщення її частин від сербського кордону, яке тривало до 9 вересня. Не зупинятимемося на подробицях воєнних дій. Їх докладно описав Іван Карпинець (див. Додаток 1).
Таким чином російські війська мали в Галичині відчутну перевагу і швидко просувалися вперед. Вже 26 серпня вони вийшли на лінію Буськ – Красне – Гологори – Дунаїв. До 1 вересня росіяни зайняли Новий Яричів, Борщовичі, Бібрку та підійшли до галицької столиці. Львів оголосили відкритим містом, і 3 вересня росіяни зайняли його без бою.
Деякі епізоди, пов’язані з зайняттям Львова, подає у своїх спогадах російський генерал Алєксєй Брусілов:
Доручена мені армія [8-ма армія Південно-Західного фронту – І.М] до кінця липня [автор усі дати подає за стрим стилем – І.М] була зосереджена на лінії Печиська – Проскурів – Антонівці – Ярмолинці...
5 [18] серпня війська підпорядкованої мені армії швидко перейшли через ріку Збруч, яка була нашим державним кордоном. Вони були зустрінуті незначним опором прикордонних застав австрійської піхоти і залишками кавалерійської дивізії, щойно розбитої біля Городка [місто Городок нинішньої Хмельницької обл. – І.М], причому в австрійців на Збручі не було жодних резервів. Під час переходу через Збруч дотла згорів Гусятин; чому він згорів і хто його підпалив, так і залишилось невідомим. Дещо більший опір зустріли ми на Сереті, особливо біля містечок Тернополя і Чорткова...
На ріці Гнилій Липі [30 і 31 серпня – І.М.] моя армія дала першу справжню битву... На третій день битви зранку виявилось, що австрійці визнали себе переможеними і що їхні головні сили у великому безладі вночі стали відступати, прикриваючись сильними ар’єргардами. Наші війська, витісняючи їх і швидко наступаючи, захоплювали масу гармат, кулеметів, всілякої зброї, значні обози й багато полонених. Штаб армії під час цієї битви перебував у м. Бережани і був міцно зв’язаний зі штабами корпусів і телефоном, і телеграфом. Таким чином, я мав можливість своєчасно отримувати з широкого фронту усі необхідні повідомлення для керівництва боєм...
Водночас із виграною мною битвою на Гнилій Липі 3-я армія успішно потіснила неприятеля північніше від мене й рішуче відкинула його до міста Львова. У цей час була отримана директива головнокомандувача, який наказував мені оточувати Львів від півдня, тоді як 3-я армія повинна була оточувати й узяти в облогу Львів зі сходу та півночі. Вважалося, що Львів є укріпленим, посідає великий гарнізон і що він є сильною перешкодою для нашого подальшого руху...
"Австрійці під Львовом". Французька ілюстрація
20 серпня [2 вересня] повітряна розвідка донесла мені, що видно масу війська, яке зосереджується до львівського залізничного вокзалу, і що потяги один за другим, можливо, навантажені військом, відходять на захід; про це також донесли кавалерійські стежі, які повідомили, що неприятельські колони швидко відходять, оминаючи Львів. Цього ж дня я поїхав на зустріч із генералом Рузським, з яким хотів домовитись щодо наших подальших спільних дій, тим більше, що на час облоги Львова я повинен йому як старшому за званням бути підлеглим. Під час нашої наради він отримав повідомлення командира ІХ корпусу ген. Щербачова, що групи розвідників цього корпусу просуваються вперед і без перешкод займають львівські форти, які ніхто не захищає. При цьому ген. Щербачов, вважаючи, що супротивник залишає Львів, просив дозволу рухатись вперед. Ген. Рузський був дуже стурбований отриманими відомостями і сумнівався щодо надання дозволу Щербачову у його проханні. Врешті-решт він погодився з пропозицією Щербачова і віддав наказ обережно просуватись на Львів, але сильно сумніваючись, щоби такий важливий і міцний пункт був звільнений без поважного бою.
Ситуація довкола Львова на початку вересня 1914 року
У той же час у штабі моєї армії отримали повідомлення від начальника 12-ї дивізії, що одна з його кінних стеж увійшла до Львова, який був звільнений неприятелем, і мешканці зустріли офіцера з 12 драгунами дуже привітно. Таким чином першим вступив до Львова кавалерійський роз’їзд, який без перешкод проїхав містом. Треба визнати той факт, що супротивник головним чином чекав нашого наступу на Львів від Бродів на Красне; але програна ним битва на Гнилій Липі дала мені можливість вийти у тил військам, що протистояли 3-й армії, й таким чином доля Львова була вирішена...
Російські кавалеристи на львівському Ринку 3 вересня 1914 року
Здобуття Львова описувалось потім у пресі у цілком неймовірному тоні: повідомлялось, що "доблесні війська генерала Рузського рухались вулицями міста у крові до коліна". А насправді ні у Львові, ні поблизу нього вже три дні не було жодних битв. Армія Рузського була ще далеко від міста, коли 8-а армія, просунувшись південніше далеко вперед, змусила австрійців звільнити місто.
Коли я їхав автомобілем на нараду з генералом Рузським у 3-ю армію, полковники граф Гейден і Яхонтов, які мене супроводжували, відстали від мене внаслідок пошкодження шин. Поки машину ремонтували, вони звернули увагу на велику кількість русинів, що йшли з боку Львова.
– Ви звідки? – поцікавились вони.
– Зі Львова.
– А що, там багато війська?
– Нема нікого, всі втекли.
Обидва мої полковники зацікавились, вирішили перевірити ці свідчення. Все одно наздогнати мене вони вже не могли. Їхній автомобіль без перешкод доїхав до передмість Львова, біля яких вони зіткнулись з окремим дрібними частинами 3-ї армії, які збирались увійти в місто й чекали лише на представників міської влади. В’їхавши з ними у місто, вони з великим апетитом поснідали в готелі Жоржа та купили цукерок у цукерні. Ось наскільки вірно повідомляли російську публіку про подробиці подій, що відбувалися на театрі війни!
Не можу без душевної гіркоти згадати першу ж піднесену телеграму головнокомандувача про взяття Львова та Галича. Звичайно, великий князь Ніколай Ніколаєвич до цього не причетний і просто не помітив упередженості складеного тексту телеграми: "Доблесні війська генерала Рузського взяли Львів, а армія генерала Брусілова – Галич".
Всі солдати й офіцери 8-ї армії були вражені: чому ж армія генерала Рузського – "доблесна" за першими кроками, а 8-ма армія – лише просто армія, тоді як безмежна доблесть була саме у військах 8-ї армії, яка воювала вздовж всієї ріки Гнилої Липи і до самого містечка Бібрки, не жаліючи своїх сил і життів бійців. Внаслідок цих боїв, повторюю, австрійці й були змушені залишити Львів, а 3-я армія прийшла на готове..." (Брусилов А.А. Воспоминания. — Москва, 1963).
Бій під Ярославом (рисунок Миколи Самокиша)
7–11 вересня австрійці намагалися стримати російський наступ на лінії річки Верещиці біля Городка, але мусили залишити й цей рубіж. До кінця вересня росіяни зайняли більшу частину Галичини та всю Буковину й оточили потужну фортецю Перемишль. До 26 вересня вони досягли річки Дунаєць і зайняли кілька перевалів у Карпатах. Поразка австро-угорської армії в Галицькій битві поставила її на межу катастрофи. Російська ставка планувала наступ «великими силами від Середньої Вісли в напрямку до Верхнього Одеру для глибокого вторгнення в Німеччину» – на Берлін.
Під мурами Перемишля
Австрійська влада, представлена в Галичині переважно поляками, щоби виправдати свої воєнні невдачі, звинуватила в усьому "московських шпигунів". Цю роль відвели галицьким русинам. Ще 8 серпня Галицьке намісництво видало циркуляр "Заходи проти "русофільської" пропаганди". Почалися масові арешти й екзекуції "шпигунів і зрадників". Хоча основний удар був спрямований на москвофілів, які ще до війни співпрацювали з російськими організаціями, постраждало й багато людей, що не мали нічого спільного з "московською інтриґою".
Митрополит Андрей Шептицький писав 22 серпня у листі до Євгена Олесницького:
"Проти нас ведуть акцію ті, що підтримували москвофільство в краї, а тепер арештують наших найкращих і невинних людей; про увязнених москвофілів говорять, що це внаслідок доносів українців. Водночас переконують військові структури, що українці і москвофіли в однаковій мірі не заслуговують на довір'я. В цьому безголовому замішанні готують українцям винищення. Коритовський [намісник Галичини] діє хитро супроти українців, і тому він небезпечний" (Москвофільство: документи і матеріали. Вступна стаття, коментарі та добірка документів Олексія Сухого. – Львів, 2001. – С. 62).
Кілька тисяч галичан вивезли до австрійських концентраційних таборів Талергоф і Терезін. Лише 8 березня 1917 року новий цісар Карл І видав розпорядження про звільнення в’язнів Талергофу. За "злочини державної зради" у 1914–1917 роках розстріляли та повісили сотні галичан. Лише мізерна частина з них були справді російськими шпигунами. Особливо лютували мадярські вояки. Так 15 вересня 1914 року на вулицях Перемишля вони вбили 44 заарештованих галичан.
Тим часом німці під командуванням генералів П.Гінденбурґа та Е.Людендорфа зуміли зупинити наступ російських армій у Східній Прусії. 29 серпня німецькі війська перейшли там у контрнаступ і оточили центральні корпуси 2-ої російської армії. Більша її частина внаслідок німецької операції потрапила в полон, а командувач армії ген. Самсонов вкоротив собі віку. Це змусило росіян послабити натиск на Галичину.
У жовтні 1914 року німці й австрійці почали наступ на Варшаву та в Карпатах, внаслідок якого вдалося визволити від росіян частину території Галичини. Більшу частину Галичини і Львів визволили від російського війська щойно влітку 1915 року.
ДОДАТОК 1
Іван КАРПИНЕЦЬ. Воєнні операції на західноукраїнських землях в першому році війни
ДОДАТОК 2
З’єднання та частини австро-угорської армії в Галичині у серпні 1914 року.
(В дужках вказані місця постійної дислокації полків та роки їх створення)
Верховний головнокомандувач цісар Франц Йосиф І передав командування ерцгерцогу Фрідріху.
Ерцгерцог Фрідріх
Однак фактичним командувачем австро-угорського війська у 1914 р. був шеф Генерального штабу ген. Франц Конрад фон Гьоцендорф.
Армійська група "КУММЕР" [Краків]
– генерал кавалерії Генріх Куммер фон Фалькенфельд
3. дивізія кавалерії (Відень)
– фельдмаршал-лейтенант Адольф фон Брудерманн
1. полк гусарів (Відень – 1756) – 85% угорці
3. полк драгунів (Відень – 1768) – 97% німці
4. полк уланів (Вінер Нойштадт – 1813) – 65% русини, 29% поляки
7. полк уланів (Штокерау – 1758) – 72% русини, 22% поляки
95. дивізія ляндштурму (ополчення) (Прага)
– генерал-майор Артур фон Ріхард-Росточіл
4. полк ляндштурму
7. полк ляндштурму
8. полк ляндштурму
28. полк ляндштурму
29. полк ляндштурму
106. дивізія ляндштурму (ополчення) (Оломоуц)
– генерал-майор Карл Чапп
13. полк ляндштурму
15. полк ляндштурму
25. полк ляндштурму
31. полк ляндштурму
38. полк ляндштурму
1. АРМІЯ [Тарнобжеґ – Лежайськ]
– генерал кавалерії Віктор Данкль
І. корпус (Краків)
– генерал кавалерії Карл Фрідріх фон Кірхбах
5. дивізія піхоти (Оломоуц)
– фельдмаршал-лейтенант Карл Скотті
1. полк піхоти (Краків – 1715) – 82% німці
13. полк піхоти (Троппау т. Опава – 1814) – 82% поляки
54. полк піхоти (Оломоуц – 1661) – 30% німці, 64% чехи
93. полк піхоти (Краків – 1883) – 60% німці, 35% чехи
3. полк польової артилерії (Краків – 1885) – 47% поляки, 28% німці, 20% чехи
46. дивізія піхоти ляндверу (крайової оборони) (Краків)
– фельдмаршал-лейтенант Карл Настропіл
13. полк піхоти ляндверу (Оломоуц – 1889) – 64% чехи, 30%німці
15. полк піхоти ляндверу (Олава – 1889) – 82% німці
16. полк піхоти ляндверу (Краків – 1889) – 82% поляки
31. полк піхоти ляндверу (Цєшин – 1901) – 37% німці, 33% чехи, 27% поляки
32. полк піхоти ляндверу (Новий Сонч – 1901) – 91% поляки
46. полк артилерії ляндверу (Краків – 1914) – 49% поляки, 27% німці
V. корпус (Прессбурґ або Пожонь, тепер Братіслава)
– фельдцойґмайстер Пауль Пугалло фон Брльоґ
14. дивізія піхоти (Братіслава)
– фельдмаршал-лейтенант Гуґо Мартіні
48. полк піхоти (Шопрон – 1798) – 82% угорці
71. полк піхоти (Тренчін – 1860) – 85% словаки
72. полк піхоти (Братіслава – 1860) – 51% словаки, 28% угорці, 20% німці
76. полк піхоти (Естергом – 1860) – 54% німці, 39% угорці
14. полк польової артилерії (Братіслава – 1885) – 62% словаки, 22% угорці
33. дивізія піхоти (Комаром)
– фельдмаршал-лейтенант Карл Настропіл
12. полк піхоти (Зноймо – 1702) – 58% угорці, 31% словаки
19. полк піхоти (Д’єр – 1734) – 95% угорці
26. полк піхоти (Д’єр – 1717) – 53% угорці, 38% словенці
83. полк піхоти (Комаром – 1883) – 55% угорці, 34% німці
15. полк польової артилерії (Комаром – 1892) – 57% угорці, 28% словаки
37. дивізія піхоти гонведів (крайової оборони) (Братіслава)
– фельдмаршал-лейтенант Карл Настропіл
13. полк піхоти гонведів (Братіслава – 1886) – 51% словаки, 28% угорці, 20% німці
14. полк піхоти гонведів (Нітра – 1886) – 85% словаки
15. полк піхоти гонведів (Тренчін – 1886) – 85% словаки
18. полк піхоти гонведів (Печ – 1886) – 54% німці, 39% угорці
4 . полк артилерії гонведів (Нітра – 1914) – 83% німці
Х. корпус (Перемишль)
– генерал піхоти Гуґо Мексінер фон Цваєнштамм
2. дивізія піхоти (Ярослав)
– фельдмаршал-лейтенант Антон Ліпощак
40. полк піхоти (Ряшів – 1733) – 97% поляки
89. полк піхоти (Ярослав – 1883) – 60% русини, 29% поляки
90. полк піхоти (Ярослав – 1883) – 75% поляки
4. боснійський полк піхоти (Трієст – 1894) – 90% хорвати, серби, боснійці
29. полк польової артилерії (Ярослав – 1885) – 78% поляки, 20% русини
24. дивізія піхоти (Перемишль)
– фельдмаршал-лейтенант Андреас Пітлік фон Рудан
9. полк піхоти (Стрий – 1725) – 73% русини
10. полк піхоти (Перемишль – 1715) – 47% русини, 43% поляки
45. полк піхоти (Сянок – 1816) – 47% русини, 46% поляки
77. полк піхоти (Самбір – 1860) – 69% русини
30. полк польової артилерії (Перемишль – 1892) – 66% русини
45. дивізія піхоти ляндверу (крайової оборони) (Перемишль)
– фельдмаршал-лейтенант Стефан Любічіч
17. полк піхоти ляндверу (Ряшів – 1889) – 97% поляки
18. полк піхоти ляндверу (Перемишль – 1889) – 47% русини, 43% поляки
33. полк піхоти ляндверу (Стрий – 1901) – 73% русини
34. полк піхоти ляндверу (Ярослав – 1901) – 75% поляки
45. полк артилерії ляндверу (Перемишль – 1914) – 60% русини, 25% поляки
У безпосередньому підпорядкуванні штабу 1-ї армії:
12. дивізія піхоти (Краків)
– фельдмаршал-лейтенант Пауль Кестжанек
3. полк піхоти (Цєшин – 1715) – 83% чехи
20. полк піхоти (Краків – 1681) – 86% поляки
56. полк піхоти (Краків – 1684) – 88% поляки
57. полк піхоти (Тарнов – 1689) – 91% поляки
100. полк піхоти (Краків – 1883) – 37% поляки, 33% чехи, 27% німці
1. полк польової артилерії (Краків – 1885) – 49% поляки, 27% німці
9. дивізія кавалерії (Лінц)
– фельдмаршал-лейтенант Леопольд фон Гауер
1. полк драгунів (Брюкс – 1768) – 48% чехи, 46% німці
4. полк драгунів (Еннс –1672) – 99% німці
11. полк драгунів (Брно – 1688) – 90% чехи
13. полк драгунів (Клаттау – 1682) – 51% чехи, 41% німці
Польський легіон (Краків – 1914)
– Юзеф Пілсудський
4. АРМІЯ [Лежайськ – Ярослав]
– генерал піхоти Моріц фон Ауффенберґ
ІІ. корпус (Відень)
– генерал піхоти Блазіус Шемуа
4. дивізія піхоти (Брно)
– фельдмаршал-лейтенант Рудольф Штьоґер-Штайнер
8. полк піхоти (Брно – 1642) – 67% чехи, 21% німці
49. полк піхоти (Брно – 1715) – 98% німці
81. полк піхоти (Їглава – 1883) – 69% чехи, 30% німці
99. полк піхоти (Зноймо – 1883) – 60% німці, 37% чехи,
5. полк польової артилерії (Брно – 1885) – 68% чехи, 30% німці
25. дивізія піхоти (Відень)
– фельдмаршал-лейтенант ерцгерцог Петер Фердінанд
4. полк піхоти (Відень – 1696) – 95% німці
84. полк піхоти (Кремс – 1883) – 97% німці
1. боснійський полк піхоти (Відень – 1894) – 94% хорвати, серби, боснійці
6. полк польової артилерії (Вінер-Нойщтадт – 1892) – 85% німці
13. дивізія піхоти ляндверу (крайової оборони) (Відень)
– фельдмаршал-лейтенант Едуард фон Крейса
1. полк піхоти ляндверу (Відень – 1889) – 95% німці
14. полк піхоти ляндверу (Брно – 1889) – 67% чехи, 31% німці
24. полк піхоти ляндверу (Відень – 1900) – 97% німці
25. полк піхоти ляндверу (Кромержіж – 1900) – 83% чехи
13. полк артилерії ляндверу (Відень – 1914) – 83% німці
ІХ. корпус (Літомержіце)
– генерал піхоти Лотар фон Гортштайн
10. дивізія піхоти (Йозефштадт)
– фельдмаршал-лейтенант Теодор Гордт
18. полк піхоти (Градец Кралове – 1682) – 75% чехи, 23% німці
21. полк піхоти (Кутна Гора – 1733) – 87% чехи
36. полк піхоти (Млада Болеслав – 1683) – 95% чехи
98. полк піхоти (Йозефштадт – 1883) – 68% чехи, 28% німці
25. полк польової артилерії (Йозефштадт – 1885) – 62% чехи, 36% німці
26. дивізія піхоти ляндверу (крайової оборони) (Літомержіце)
– фельдмаршал-лейтенант Йоганн фон Фрайдель
9. полк піхоти ляндверу (Хомутов – 1889) – 83% німці
10. полк піхоти ляндверу (Млада Болеслав – 1889) – 95% чехи
11. полк піхоти ляндверу (Їчин – 1889) – 63% чехи, 36% німці
12. полк піхоти ляндверу (Часлав – 1889) – 85% чехи
30. полк піхоти ляндверу (Градец Кралове – 1898) – 68% чехи, 28% німці
26. полк артилерії ляндверу (Літомержіце – 1914) – 55% німці, 43% чехи
VІ. корпус (Кошіце)
– генерал піхоти Светозар Бороєвіч фон Бойна
15. дивізія піхоти (Мішкольц)
– фельдмаршал-лейтенант Фрідріх Воднянський фон Вільденфельд
5. полк піхоти (Пряшів – 1762) – 58% угорці, 39% румуни
60. полк піхоти (Еґер – 1798) – 98% угорці
65. полк піхоти (Мішкольц – 1860) – 83% угорці
66. полк піхоти (Ужгород – 1860) – 46% словаки, 25% угорці, 22% русини
17. полк польової артилерії (Мішкольц – 1885) – 86% угорці
27. дивізія піхоти (Кошіце)
– фельдмаршал-лейтенант Фрідріх Ґерштенберґер фон Райхзеґґ
25. полк піхоти (Лученец – 1672) – 56% угорці, 41% словаки
34. полк піхоти (Кошіце –1733) – 91% угорці
67. полк піхоти (Відень – 1860) – 77% німці
87. полк піхоти (Пула – 1883) – 97% хорвати
16. полк польової артилерії (Луценец – 1885) – 64% угорці, 27% словаки
37. дивізія піхоти гонведів (крайової оборони) (Кошіце)
– фельдмаршал-лейтенант Емеріх Гадфі
9. полк піхоти гонведів (Кошіце – 1886) – 91% угорці
10. полк піхоти гонведів (Мішкольц – 1886) – 98% угорці
11. полк піхоти гонведів (Мукачево – 1886) – 42% угорці, 40% словаки, 10% русини
16. полк піхоти гонведів (Банська Бистріца – 1886) – 56% угорці, 41% словаки
3. полк артилерії гонведів (Кошіце – 1914) – 91% угорці
ХVІІ. корпус (сформований 20.08.)
– генерал кавалерії граф Карл Гуйн
19. дивізія піхоти (Пльзень)
– фельдмаршал-лейтенант Карл Лукас
35. полк піхоти (Пльзень – 1683) – 60% чехи, 39% німці
75. полк піхоти (Зальцбурґ – 1860) – 79% чехи, 20% німці
88. полк піхоти (Ческе Будейовіце – 1883) – 72% чехи, 26% німці
29. полк піхоти ляндверу (Ческе Будейовіце – 1899) – 54% німці, 45% чехи
22. полк польової артилерії (Пльзень – 1885) – 60% німці, 39% чехи
2. маршова (запасна) бригада (Відень)
9. маршова (запасна) бригада (Літомержиці)
У безпосередньому підпорядкуванні штабу 1-ї армії:
6. дивізія кавалерії (Ярослав)
– фельдмаршал-лейтенант Оскар Віттманн
11. полк гусарів (Ланьцут – 1762) – 91% угорці
6. полк драгунів (Перемишль – 1701) – 61% чехи, 38% німці
8. полк драгунів (Ярослав – 1618) – 58% чехи
6. полк уланів (Ряшів – 1688) – 52% поляки, 40% русини
10. дивізія кавалерії (Будапешт)
– фельдмаршал-лейтенант Віктор Майр
9. полк гусарів (Будапешт – 1688) – 81% угорці
10. полк гусарів (Будапешт – 1741) – 97% угорці
13. полк гусарів (Арад – 1800) – 97% угорці
12. полк уланів (Вараждін – 1854) – 81% хорвати
3. АРМІЯ [Жовква – Буськ]
– генерал кавалерії Рудольф фон Брудерманн
ХІV. корпус (Іннсбрук)
– генерал піхоти ерцгерцог Йосиф Фердінанд
3. дивізія піхоти (Лінц)
– фельдмаршал-лейтенант Йозеф Рот
14. полк піхоти (Лінц – 1733) – 98% німці
28. полк піхоти (Іннсбрук – 1698) – 95% чехи
59. полк піхоти (Бреґенц – 1682) – 97% німці
2. полк тірольських стрільців (Боцен, тепер Больцано – 1895) – 55% німці, 41% італійці
42. полк польової артилерії (Штайр – 1892) – 86% німці
8. дивізія піхоти (Больцано)
– фельдмаршал-лейтенант Йоганн фон Кірхбах
1. полк тірольських стрільців (Трінт, тепер Тренто – 1895) – 58% німці, 38% італійці
3. полк тірольських стрільців (Роверето – 1895) – 55% німці, 38% італійці
4. полк тірольських стрільців (Трінт, тепер Тренто – 1895) – 59% німці, 37% італійці
41. полк польової артилерії (Зальцбурґ – 1885) – 98% німці
44. дивізія піхоти ляндверу (крайової оборони) (Іннсбрук)
– фельдмаршал-лейтенант Гайнріх Чуртшенталер фон Гельмгайм
2. полк піхоти ляндверу (Лінц – 1889)
21. полк піхоти ляндверу (Санкт-Пьольтен – 1889)
1. полк піхоти ляндшутцу (Тренто – 1893) – 59% німці, 38% італійці
2. полк піхоти ляндшутцу (Больцано – 1893) – 55% німці, 41% італійці
3. полк піхоти ляндшутцу (Бріксен – 1892) – 59% німці, 38% італійці
40. полк артилерії (Лінц – 1885) – 93% німці
ХІ. корпус (Львів)
– генерал піхоти Дізедеріус Колошварі
30. дивізія піхоти (Львів)
– фельдмаршал-лейтенант Карл Лукас
30. полк піхоти (Львів – 1725) – 59% русини, 31% поляки
41. полк піхоти (Чернівці – 1701) – 54% румуни, 27% русини
19. полк піхоти ляндверу (Львів – 1889) – 59% русини, 31% поляки
35. полк піхоти ляндверу (Золочів – 1889) – 68% русини, 25% поляки
32. полк польової артилерії (Перемишль – 1885) – 60% німці, 39% чехи
93. бригада ляндштурму (ополчення) (Львів)
11. маршова (запасна) бригада (Львів)
У безпосередньому підпорядкуванні штабу 3-ї армії:
41. дивізія піхоти гонведів (крайової оборони) (Будапешт)
– фельдмаршал-лейтенант Йоганн Нікіч
12. полк піхоти гонведів (Сату-Маре – 1886) – 58% угорці, 39% румуни
20. полк піхоти гонведів (Надьканіжа – 1886) – 82% угорці
31. полк піхоти гонведів (Веспрем – 1913) – 92% угорці
32. полк піхоти гонведів (Деж – 1913) – 73% румуни
7. полк артилерії гонведів (Нітра – 1914) – 51% словаки, 28% угорці, 20% німці
23. дивізія піхоти гонведів (крайової оборони) (Сегед), прибула з Балкан 27.08
– фельдмаршал-лейтенант Гайнріх Дампф
2. полк піхоти гонведів (Д’юла – 1886) – 54% румуни, 28% угорці
5. полк піхоти гонведів (Сегед – 1886) – 79% угорці
7. полк піхоти гонведів (Вршац – 1886) – 44% серби і хорвати
8. полк піхоти гонведів (Луґож – 1886) – 78% серби і хорвати
2. полк артилерії гонведів (Сібіу – 1914) – 69% румуни, 25% німці
4. дивізія кавалерії (Львів)
– фельдмаршал-лейтенант Едмунд Заремба
9. полк драгунів (Броди – 1682) – 50% румуни, 29% русини
15. полк драгунів (Жовква – 1891) – 85% чехи
1. полк уланів (Львів – 1791) – 85% поляки
13. полк уланів (Золочів – 1860) – 55% русини, 42% поляки
2. дивізія кавалерії (Братіслава)
– фельдмаршал-лейтенант Еміль фон Ціґлер
3. полк гусарів (Шопрон – 1702) – 68% угорці
6. полк гусарів (Кляґенфурт – 1734) – 90% угорці
16. полк гусарів (Марбурґ, тепер Марібор – 1798) – 94% угорці
5. полк уланів імператора Росії Ніколая ІІ (Сомбатхей – 1848) – 97% хорватів і сербів
11. дивізія кавалерії гонведів (крайової оборони) (Дебрецен)
– фельдмаршал-лейтенант Юліус Надь фон Тьоборете
2. полк гусарів-гонведів (Дебрецен) – 92% угорці
3. полк гусарів-гонведів (Сегед) – 79% угорці
5. полк гусарів-гонведів (Кошіце) – 91% угорці
9. полк гусарів-гонведів (Сіґішоара) – 49% угорці, 46% румуни
97. бригада ляндштурму (ополчення) (Кошіце)
108. бригада ляндштурму (ополчення) (Іннсбрук)
3. маршова (запасна) бригада (Ґрац)
4. маршова (запасна) бригада (Будапешт)
14. маршова (запасна) бригада (Іннсбрук)
2. АРМІЯ [Бережани – Чортків], основна частина військ прибула з Балкан лише після 25.08.
– генерал кавалерії Едуард фон Бьом-Ермоллі
ХІІ. корпус (Германнштадт або Надьсебен, тепер Сібіу), до 25.08 – окрема армійська група
– генерал піхоти Германн Кьовес фон Кьовешгаза
16. дивізія піхоти (Сібіу)
– фельдмаршал-лейтенант Франц Паукерт
2. полк піхоти російського імператора Александра І (Кронштадт т. Брашов – 1741) – 61% угорці, 27% румуни
31. полк піхоти (Сібіу – 1741) – 69% румуни, 25% німці
64. полк піхоти (Абруд – 1860) – 86% румуни
82. полк піхоти (Відень – 1833) – 88% угорці
36. полк польової артилерії (Сібіу – 1892) – 44% румуни, 28% угорці, 23% німців
35. дивізія піхоти (Кляузенбурґ або Колошвар, тепер Клуж)
– фельдмаршал-лейтенант Віктор Негован
50. полк піхоти (Карлсбурґ, тепер Алба-Юлія – 1762) – 71% румуни, 22% угорці,
51. полк піхоти (Тирґу-Муреш – 1702) – 62% румуни, 34% угорці,
62. полк піхоти (Клуж – 1798) – 49% угорці, 46% румуни
63. полк піхоти (Бистриця – 1860) – 73% румуни
35. полк польової артилерії (Клуж – 1885) – 41% румуни, 36% угорці,
37. дивізія піхоти гонведів (крайової оборони) (Кляузенберґ, тепер Клуж)
– фельдмаршал-лейтенант Йоганн Краґ фон Бебенбурґ
21. полк піхоти гонведів (Клуж – 1886) – 62% румуни, 34% угорці,
22. полк піхоти гонведів (Тиргу-Муреш – 1886) – 49% угорці, 46% румуни
23. полк піхоти гонведів (Сібіу – 1886) – 69% румуни, 25% німці
24. полк піхоти гонведів (Брашов – 1886) – 61% угорці, 27% румуни
5. полк артилерії гонведів (Тирґу-Муреш – 1914) – 49% угорці, 46% румуни
ІІІ. корпус (Ґрац)
– генерал піхоти Еміль Колерус фон Ґельдерн
6. дивізія піхоти (Ґрац)
– фельдмаршал-лейтенант Карл Ґельб фон Зіґесштерн
17. полк піхоти (Кляґенфурт – 1674) – 86% словенці
27. полк піхоти (Любляна – 1682) – 94% німці
2. боснійський полк піхоти (Ґрац – 1894) – 93% хорвати, серби, боснійці-мусульмани
9. полк польової артилерії (Кляґенфурт – 1892) – 71% німці, 26% словенці
28. дивізія піхоти (Лайбах т. Любляна)
– фельдмаршал-лейтенант Рудольф Кралічек
27. полк піхоти (Любляна – 1682) – 94% німці
47. полк піхоти (Ґьорц, тепер Ґоріція – 1682) – 77% німці
87. полк піхоти (Пула – 1883) – 86% словенці
97. полк піхоти (Трієст – 1883) – 45% словенці, 27% хорвати, 20% італійці
8. полк польової артилерії (Ґьорц, тепер Ґоріція – 1885) – 56% словенці, 22% німці
22. дивізія піхоти ляндверу (крайової оборони) (Ґрац)
– фельдмаршал-лейтенант Гайнріх фон Краус-Еліслаґо
3. полк піхоти ляндверу (Ґрац – 1889) – 94% німці
4. полк піхоти ляндверу (Кляґенфурт – 1889) – 79% німці
26. полк піхоти ляндверу (Марібор – 1901) – 77% німці
27. полк піхоти ляндверу (Любляна – 1901) – 86% словенці
22. полк артилерії ляндверу (Ґрац – 1914) – 71% німці, 26% словенці
VII. корпус (Тімішоара), прибув після 27.08.
– генерал піхоти Отто Майкснер фон Цваєнштамм
17. дивізія піхоти (Ґросварден або Надьварад, тепер Орадя)
– фельдмаршал-лейтенант Йоганн фон Генріквец
33. полк піхоти (Арад – 1741) – 54% румуни, 28% угорці
39. полк піхоти (Дебрецен – 1756) – 92% угорці
46. полк піхоти (Сегед – 1762) – 79% угорці
101. полк піхоти (Орадя – 1883) – 84% угорці
19. полк польової артилерії (Орадя – 1885) – 57% угорці, 24% румуни
34. дивізія піхоти (Тімішоара)
– фельдмаршал-лейтенант Йозеф Краутвальд фон Аннау
29. полк піхоти (Надьбецкерек, тепер Зренянін – 1709) – 44% серби
43. полк піхоти (Карансебеш – 1814) – 78% румуни
61. полк піхоти (Тімішоара – 1798) – 38% румуни, 37% німці
96. полк піхоти (Петерварад, тепер Нові Сад – 1883) – 97% серби
21. полк польової артилерії (Луґож – 1892) – 44% румуни, 26% угорці, 25% німці
ІV. корпус (Будапешт), прибув після 2.09.
– генерал піхоти Отто Майкснер фон Цваєнштамм
31. дивізія піхоти (Будапешт)
– фельдмаршал-лейтенант ерцгерцог Йосиф
32. полк піхоти (Трієст – 1741) – 91% угорці
44. полк піхоти (Капошвар – 1744) – 88% угорці
69. полк піхоти (Печ – 1860) – 92% угорці
3. боснійський полк піхоти (Будапешт – 1894) – 94% хорвати, серби, боснійці
10. полк польової артилерії (Будапешт – 1885) – 72% угорці, 23% німці
32. дивізія піхоти (Будапешт)
– фельдмаршал-лейтенант Андреас Файль-Ґрайслер
6. полк піхоти (Уйвідек, тепер Нові Сад – 1762) – 41% німці, 27% серби
23. полк піхоти (Сомбор – 1814) – 52% угорці, 34% німці
70. полк піхоти (Аґрам, тепер Загреб – 1860) – 79% хорвати і серби
86. полк піхоти (Сабадка, тепер Суботіца – 1883) – 76% угорці, 20% серби
11. полк польової артилерії (Будапешт – 1885) – 77% угорці, 21% німці
У безпосередньому підпорядкуванні штабу 2-ї армії:
11. дивізія піхоти (Львів)
– фельдмаршал-лейтенант Алоїз Покорний
15. полк піхоти (Тернопіль – 1701) – 62% русини, 29% поляки
55. полк піхоти (Львів – 1799) – 59% русини, 26% поляки
58. полк піхоти (Станіславів – 1763) – 72% русини
95. полк піхоти (Львів – 1883) – 70% русини, 21% поляки
33. полк польової артилерії (Станіславів – 1892) – 43% русини, 27% німці
43. дивізія піхоти ляндверу (крайової оборони) (Чернівці)
– фельдмаршал-лейтенант Альберт Шмідт фон Ґеорґенеґґ
24. полк піхоти (Коломия – 1662) – 79% русини
20. полк піхоти ляндверу (Станіславів – 1889) – 72% русини
22. полк піхоти ляндверу (Чернівці – 1889) – 54% румуни, 27% русини
36. полк піхоти ляндверу (Коломия – 1898) – 70% русини, 21% поляки
43. полк артилерії ляндверу (Львів – 1914) – 55% русини, 25% поляки
20. дивізія піхоти гонведів (крайової оборони) (Ґросварден, тепер Орадя)
– фельдмаршал-лейтенант Фрідріх фон Цанаді
1. полк піхоти гонведів (Будапешт – 1886) – 91% угорці
3. полк піхоти гонведів (Дебрецен – 1886) – 92% угорці
4. полк піхоти гонведів (Орадя – 1886) – 49% румуни, 48% угорці
17. полк піхоти гонведів (Секешфехервар – 1886) – 92% угорці
8. полк артилерії гонведів (Сегед – 1914) – 92% угорці
1. дивізія кавалерії (Тімошара)
– фельдмаршал-лейтенант Артур Петані фон Штайнберґ
4. полк гусарів (Надьшебен, тепер Сібіу – 1734) – 71% угорці
7. полк гусарів кайзера Німеччини Вільгельма ІІ (Дебрецен – 1798) – 98% угорці
12. полк гусарів (Арад – 1800) – 96% угорці
14. полк гусарів (Ньїредьгаза – 1859) – 92% угорці
8. дивізія кавалерії (Станіславів)
– фельдмаршал-лейтенант Ґеорґ фон Леман
2. полк драгунів (Тернопіль – 1672) – 61% чехи, 26% німці
7. полк драгунів (Станіславів – 1663) – 50% німці, 50% чехи
8. полк уланів (Чернівці – 1718) – 80% поляки
11. полк уланів (Пардубиці – 1814) – 65% чехи, 35% німці
11. дивізія кавалерії гонведів (крайової оборони) (Будапешт)
– фельдмаршал-лейтенант Ернст фон Фрорайх
1. полк гусарів-гонведів (Будапешт) – 91% угорці
6. полк гусарів-гонведів (Залаеґерсеґ) – 55% угорці, 38% німці
7. полк гусарів-гонведів (Папа) – 54% німці, 39% угорці
8. полк гусарів-гонведів (Печ) – 52% угорці, 38% німці
35. бригада ляндштурму (ополчення) (Чернівці)
40. бригада ляндштурму (ополчення) (Брно)
102. бригада ляндштурму (ополчення) (Сегед)
103. бригада ляндштурму (ополчення) (Кляузенберґ, тепер Клуж)
105. бригада ляндштурму (ополчення) (Ґрац)
12. маршова (запасна) бригада (Брашов)
ДОДАТОК 3
З’єднання та частини російського Південно-Західного фронту у серпні 1914 року.
(В дужках вказані місця постійної дислокації полків та роки їх створення)
Ставка Верховного головнокомандування (Барановичі)
– ген. від кавалерії великий князь Ніколай Ніколаєвич Романов
Південно-Західний фронт (Рівне)
– ген. від артилерії Ніколай Іванов
4. армія [Пулави – Люблін]
– ген. від інфантерії А.Зельц, з 25.08 ген. від інфантерії Алєксєй Еверт
XІV. армійський корпус
– ген. Войшин-Мурдас-Жилинський
18. піхотна дивізія (Люблін) – ген. Д.Баланін
69. Рязанський піхотний полк (Люблін – 1703)
70. Ряжський піхотний полк (Сєдльце – 1763)
71. Бєлєвський піхотний полк (Ново-Олександрія, тепер Пулави – 1763)
72. Тульський піхотний полк (Івангород, тепер Демблін – 1769)
18. артилерійська бригада (Люблін – 1814)
2. стрілецька бригада (Радом)
XVI. армійський корпус
– ген. Гейсман, з 25.08 ген. Клембовський
41. піхотна дивізія (Казань) – ген Ф.Язвін
161. Александропольський піхотний полк (Казань – 1874)
162. Ахалцихський піхотний полк (Казань – 1874)
163. Ленкорансько-Нашебурзький піхотний полк (Сімбірськ, тепер Ульяновськ – 1874)
164. Закатальський піхотний полк (Сімбірськ, тепер Ульяновськ – 1874)
41. артилерійська бригада (Казань – 1861)
45. піхотна дивізія (Пенза) – ген. І.Гершельман
177. Ізборський піхотний полк (Пенза – 1875)
178. Венденський піхотний полк (Пенза – 1875)
179. Усть-Двінський піхотний полк (Сизрань – 1875)
180. ВІндавський піхотний полк (Саранськ – 1875)
45. артилерійська бригада (Пенза – 1898)
47. піхотна дивізія (Саратов) – ген. В.Болотов
183. Башкадикчанський піхотний полк (Саратов – 1875)
186. Асландузький піхотний полк (Саратов – 1834)
187. Аварський піхотний полк (Царицин, тепер Волгоград – 1834)
188. Карський піхотний полк (Саратов – 1875)
47. артилерійська бригада (Саратов – 1910)
Гренадерський корпус
– ген. Мрозовський
1. гренадерська дивізія (Москва)
– ген. А.Постовський
1. Катеринославський гренадерський полк (Москва – 1756)
2. Ростовський гренадерський полк (Москва – 1700)
3. Перновський гренадерський полк (Москва – 1806)
4. Несвізький гренадерський полк (Москва – 1797)
1. гренадерська артилерійська бригада (Москва – 1814)
2. гренадерська дивізія (Москва)
– ген. Н.Ставрович
5. Київський гренадерський полк (Москва – 1700)
6. Таврійський гренадерський полк (Москва – 1756)
7. Самогітський гренадерський полк (Москва – 1817)
8. Псковський гренадерський полк (Твер – 1790)
2. гренадерська артилерійська бригада (Звенигород – 1814)
У безпосередньому підпорядкуванні штабу 4-ї армії:
5. кавалерійська дивізія (Самара)
– ген. А.Моріц
5. Каргопольський драгунський полк (Казань – 1707)
5. Литовський уланський полк (Симбірськ, тепер Ульяновськ – 1803)
5. Олександрійський гусарський полк (Самара – 1776)
5. Донський козацький полк (Саратов)
13. кавалерійська дивізія (Варшава)
– ген. Г.Туманов
13. драгунський Військового Ордена полк (Ґарволін – 1709)
13. Владімірський уланський полк (Мінськ Мазовецький – 1701)
13. Нарвський гусарський полк (Седлиці – 1705)
2. Оренбурзький козацький полк (Варшава)
14. кавалерійська дивізія (Ченстохова)
– ген. А.Новіков
14. Малоросійський драгунський полк (Каліш – 1785)
14. Ямбурзький уланський полк (Кєльце – 1806)
14. Мітавський гусарський полк (Ченстохова – 1805)
14. Донський козацький полк (Бендзін)
Окрема гвардійська кавалерійська бригада (Варшава)
Лейб-гвардії Гроденський гусарський полк (Варшава – 1775)
Лейб-гвардії уланський Його Величності полк (Варшава – 1803)
Уральська козацька бригада
1. Уральський козацький полк (Київ)
2. Уральський козацький полк (Самара)
Після 25.08 прибули:
XVIІІ. армійський корпус
– ген. Крузенштерн
23. піхотна дивізія (Ревель, тепер Таллінн)
– ген. С.Воронін
89. Біломорський піхотний полк (Ревель, тепер Таллінн – 1863)
90. Онезький піхотний полк (Ревель т. Таллінн – 1863)
91. Двінський піхотний полк (Ревель т. Таллінн – 1863)
92. Печорський піхотний полк (Нарва – 1863)
23. артилерійська бригада (Гатчина – 1856)
37. піхотна дивізія (Санкт-Петербург)
– ген. А.Зайончковський
145. Новочеркаський піхотний полк (Санкт-Петербург – 1863)
146. Царицинський піхотний полк (Ямбург – 1863)
147. Самарський піхотний полк (Оранієнбаум, тепер Ломоносов – 1863)
148. Каспійський піхотний полк (Петергоф – 1863)
37. артилерійська бригада (Новгород – 1863)
80. піхотна дивізія (Пенза)
– дивізія другої черги створена на базі 45.ПД
317. Дрісський піхотний полк
318. Чорноярський піхотний полк
319. Бугульмінський піхотний полк
320. Чембарський піхотний полк
82. піхотна дивізія (Саратов)
– дивізія другої черги створена на базі 47.ПД
325. Царевський піхотний полк
326. Білгорайський піхотний полк
327. Корсунський піхотний полк
328. Новоузенський піхотний полк
83. піхотна дивізія (Самара)
– дивізія другої черги створена на базі 48.ПД
329. Бузулуцький піхотний полк
330. Златоустівський піхотний полк
331. Орський піхотний полк
332. Обоянський піхотний полк
5. армія [Холм – Ковель]
– ген. від кавалерії Павел Плеве
XХV. армійський корпус
– ген. Зуєв
3. гренадерська дивізія (Москва)
– ген.-лейт Філіпп Добринін
9. Сибірський гренадерський полк (Владімір – 1700)
10. Малоросійський гренадерський полк (Владімір – 1756)
11. Фанагорійський гренадерський полк (Москва – 1790)
12. Астраханський гренадерський полк (Москва – 1700)
3. гренадерська артилерійська бригада (Ростов – 1814)
46. піхотна дивізія (Ярославль)
– ген. Д.Долгов
181. Остроленкський піхотний полк (Ярославль – 1878)
182. Ґроховський піхотний полк (Рибінськ – 1878)
183. Пултуський піхотний полк (Кострома – 1878)
184. Варшавський піхотний полк (Шуя – 1878)
46. артилерійська бригада (Ярославль – 1910)
70. піхотна дивізія (Київ)
– дивізія другої черги створена на базі 33.ПД
277. Переяславський піхотний полк
278. Кромський піхотний полк
279. Лохвицький піхотний полк
280. Сурський піхотний полк
ХІХ. армійський корпус
– ген. Горбатовський
17. піхотна дивізія (Холм)
– ген. П.Балуєв
65. Московський піхотний полк (Холм – 1700)
66. Бутирський піхотний полк (Замостя – 1796)
67. Тарутінський піхотний полк (Ковель – 1813)
68. Бородінський піхотний полк (Володимир Волинський – 1813)
17. артилерійська бригада (Влодава – 1814)
38. піхотна дивізія (Брест)
– ген. В.Прасалов
149. Чорноморський піхотний полк (Брест – 1863)
150. Таманський піхотний полк (Кобрин – 1863)
151. П’ятигорський піхотний полк (Береза Картузька – 1863)
152. Владикавказький піхотний полк (Брест – 1863)
38. артилерійська бригада (Пружани – 1864)
V. армійський корпус
– ген. Литвинов
7. піхотна дивізія (Воронєж)
– ген.С.Міхно
25. Смоленський піхотний полк (Воронєж – 1700)
26. Могилівський піхотний полк (Воронєж – 1805)
27. Вітебський піхотний полк (Тамбов – 1703)
28. Полоцький піхотний полк (Тамбов –1769)
7. артилерійська бригада (Тамбов – 1814)
10. піхотна дивізія (Нижній Новгород)
– ген.Н.Лопушанський
37. Єкатеренбурзький піхотний полк (Нижній Новгород – 1796)
38. Тобольський піхотний полк (Нижній Новгород – 1703)
39. Томський піхотний полк (Козлов, тепер Мічурінськ – 1796)
40. Полоцький піхотний полк (Моршанськ – 1798)
10. артилерійська бригада (Нижній Новгород – 1814)
ХVІІ. армійський корпус
– ген. Яковлєв
3. піхотна дивізія (Калуга)
– ген. П.Ползіков
9. Інґерманландський піхотний полк (Калуга – 1703)
10. Ново-Інґерманландський піхотний полк (Калуга – 1790)
11. Псковський піхотний полк (Тула – 1700)
12. Великолуцький піхотний полк (Тула – 1711)
3. артилерійська бригада (Калуга – 1814)
35. піхотна дивізія (Рязань)
– ген.П.Потоцький
137. Ніжинський піхотний полк (Рязань – 1863)
138. Болховський піхотний полк (Рязань – 1863)
139. Оршанський піхотний полк (Єгор’євськ – 1863)
140. Зарайський піхотний полк (Скопін – 1863)
35. артилерійська бригада (Коломна – 1863)
61. піхотна дивізія (Нижній Новгород)
– дивізія другої черги створена на базі 10.ПД
241. Сєдлецький піхотний полк
242. Луківський піхотний полк
243. Холмський піхотний полк
244. Красноставський піхотний полк
У безпосередньому підпорядкуванні штабу 5-ї армії:
7. кавалерійська дивізія (Володимир-Волинський)
– ген. М.Тюлін
7. Кінбургський драгунський полк (Ковель – 1798)
7. Ольвіопольський уланський полк (Грубешів – 1812)
7. Білоруський гусарський полк (Володимир Волинський – 1803)
11. Донський козацький полк (Володимир Волинський)
1. Донська козацька дивізія (Замостя)
9. Донський козацький полк (Красник)
10. Донський козацький полк (Замостя)
13. Донський козацький полк (Замостя)
15. Донський козацький полк (Томашів)
3. Донська козацька дивізія
– дивізія другої черги
18. Донський козацький полк
20. Донський козацький полк
25. Донський козацький полк
30. Донський козацький полк
32. Донський козацький полк
4. Донська козацька дивізія
– дивізія другої черги
19. Донський козацький полк
24. Донський козацький полк
25. Донський козацький полк
26. Донський козацький полк
5. Донська козацька дивізія
– дивізія другої черги
27. Донський козацький полк
28. Донський козацький полк
29. Донський козацький полк
33. Донський козацький полк
2. кавалерійська бригада (Орел)
17. Чернігівський гусарський полк (Орел – 1896)
18. Ніжинський гусарський полк (Орел – 1896)
3. кавалерійська бригада (Воронєж)
16. Новоархаегельський уланський полк (Воронєж – 1897)
17. Новомиргородський уланський полк (Новохоперськ – 1897)
3. армія [Луцьк – Кременець]
– ген. від інфантерії Ніколай Рузький
ХХІ. армійський корпус
– ген. Шкінський
33. піхотна дивізія (Київ)
– ген. А.Зегелов
129. Бессарабський піхотний полк (Київ – 1863)
130. Херсонський піхотний полк (Київ – 1863)
131. Тираспольський піхотний полк (Київ – 1863)
132. Бендерський піхотний полк (Київ – 1863)
33. артилерійська бригада (Київ – 1863)
44. піхотна дивізія (Курськ)
– ген. Ф.Волошинов
173. Кам’янецький піхотний полк (Курськ – 1878)
174. Роменський піхотний полк (Курськ – 1878)
175. Батуринський піхотний полк (Глухів – 1878)
176. Перволочненський піхотний полк (Чернігів – 1878)
44. артилерійська бригада (Ніжин – 1898)
69. піхотна дивізія (Харків)
– дивізія другої черги створена на базі 31.ПД
273. Богодухівський піхотний полк
274. Ізюмський піхотний полк
275. Лебедянський піхотний полк
276. Куп’янський піхотний полк
ХІ. армійський корпус
– ген. від кав. Владімір Сахаров
11. піхотна дивізія (Луцьк)
– ген. Н.Федотов
41. Селенгінський піхотний полк (Дубно – 1796)
42. Якутський піхотний полк (Кременець – 1806)
43. Охотський піхотний полк (Луцьк – 1806)
44. Камчатський піхотний полк (Луцьк – 1806)
11. артилерійська бригада (Дубно – 1814)
32. піхотна дивізія (Рівне)
– ген. Ф.Вендт
125. Курський піхотний полк (Рівне – 1863)
126. Рильський піхотний полк (Остріг – 1863)
127. Путивльський піхотний полк (Рівне – 1863)
128. Старооскольський піхотний полк (Ізяслав – 1863)
32. артилерійська бригада (Рівне – 1863)
78. піхотна дивізія (Київ)
– ген.-майор Владімір Альфтан (дивізія другої черги створена на базі 42.ПД)
309. Овруцький піхотний полк
310. Шацький піхотний полк
311. Кременецький піхотний полк
312. Васильківський піхотний полк
ІХ. армійський корпус
– ген. від інф. Дмітрій Щербачов
5. піхотна дивізія (Житомир)
– ген. П.Парчевський
17. Архангелогородський піхотний полк (Житомир – 1700)
18. Вологодський піхотний полк (Новоград-Волинський – 1802)
19. Костромський піхотний полк (Житомир– 1700)
20. Галічський піхотний полк (Житомир – 1811)
5. артилерійська бригада (Житомир – 1814)
42. піхотна дивізія (Київ)
– ген. В.Роде
165. Луцький піхотний полк (Київ – 1878)
166. Рівненський піхотний полк (Київ – 1878)
167. Острозький піхотний полк (Черкаси – 1878)
168. Миргородський піхотний полк (Київ – 1878)
42. артилерійська бригада (Бердичів – 1898)
58. піхотна дивізія (Житомир)
– ген.-лейт. Станіслав Стельницький (дивізія другої черги створена на базі 5.ПД)
229. Сквирський піхотний полк
230. Новоград-Волинський піхотний полк
231. Дрогічинський піхотний полк
232. Радомишльський піхотний полк
Х. армійський корпус
– ген. Сіверс
9. піхотна дивізія (Полтава)
– ген. В.Клембовський
33. Єлецький піхотний полк (Полтава – 1763)
34. Сєвський піхотний полк (Полтава – 1763)
35. Брянський піхотний полк (Кременчук – 1809)
36. Орловський піхотний полк (Кременчук – 1811)
9. артилерійська бригада (Полтава – 1814)
31. піхотна дивізія (Харків)
– ген. Н.Протопопов
121. Пензенський піхотний полк (Харків – 1863)
122. Тамбовський піхотний полк (Харків– 1863)
123. Козловський піхотний полк (Харків– 1863)
124. Воронєзький піхотний полк (Харків– 1863)
31. артилерійська бригада (Бєлгород – 1863)
60. піхотна дивізія (Полтава)
– дивізія другої черги створена на базі 9.ПД
237. Грайворонський піхотний полк
238. Ветлузький піхотний полк
239. Костянтиноградський піхотний полк
240. Варвинський піхотний полк
У безпосередньому підпорядкуванні штабу 3-ї армії:
9. кавалерійська дивізія (Київ)
– ген. К.Бегільдєєв
9. Казанський драгунський полк (Житомир – 1811)
9. Бузький уланський полк (Біла Церква – 1812)
9. Київський гусарський полк (Васильків – 1812)
3. Уральський козацький полк (Київ)
10. кавалерійська дивізія (Харків)
– ген. Ф.Келлер
10. Новгородський драгунський полк (Суми – 1811)
10. Одеський уланський полк (Охтирка – 1812)
10. Інґерманландський гусарський полк (Чугуїв – 1704)
1. Оренбурзький козацький полк (Харків)
11. кавалерійська дивізія (Дубно)
– ген.-лейт. Лев де Вітт
11. Ризький драгунський полк (Кременець – 1709)
11. Чугуївський уланський полк (Дубно – 1749)
11. Ізюмський гусарський полк (Луцьк – 1891)
12. Донський козацький полк (Радивилів)
3. Кавказька козацька дивізія (Владикавказ)
1. Катеринодарський кошового отамана Чепіги козацький полк (Катеринодар, тепер Краснодар)
1. Кизляро-Гребенський козацький полк (Грозний)
Дагестанський кінний полк (Хасавюрт)
Осетинський кінний полк (Владикавказ)
ІІІ. Кавказький корпус, 25.08 переданий до 4-ї армії
– ген. Ірман
21. піхотна дивізія (Владикаваз)
– ген. Махмандаров
81. Апшеронський піхотний полк (Владикавказ – 1722)
82. Дагестанський піхотний полк (Грозний – 1845)
83. Самурський піхотний полк (Ставрополь – 1845)
84. Ширванський піхотний полк (П’ятигорськ – 1724)
21. артилерійська бригада (Владикавказ – 1806)
52. піхотна дивізія (Темір-Хан-Шура, тепер Буйнакськ)
– ген. В.Артем’єв
205. Шемахінський піхотний полк (Дешлагар – 1889)
206. Сальянський піхотний полк (Баку – 1805)
207. Новобаязетський піхотний полк (Темір-Хан-Шура, тепер Буйнакськ – 1889)
208. Лорійський піхотний полк (Хасавюрт – 1889)
52. артилерійська бригада (Темір-Хан-Шура т. Буйнакськ – 1910)
8. кавалерійська дивізія (Кишинів)
– ген. Г.Зандер
8. Астраханський драгунський полк (Тирасполь – 1811)
8. Вознесенський уланський полк (Бєльці – 1812)
8. Лубенський гусарський полк (Кишинів – 1807)
8. Донський козацький полк (Одеса)
8 АРМІЯ [Проскурів (Хмельницький) – Хотин]
– ген. від кав. Алєксєй Брусілов
VІІ. армійський корпус
– ген. Екк
13. піхотна дивізія (Севастополь)
– ген. Ф.Вебель
49. Брестський піхотний полк (Севастополь – 1806)
50. Білостоцький піхотний полк (Севастополь – 1807)
51. Литовський піхотний полк (Сімферополь – 1809)
52. Віленський піхотний полк (Феодосія – 1811)
13. артилерійська бригада (Севастополь – 1814)
34. піхотна дивізія (Катеринослав)
– ген. Н.Добровольський
133. Сімферопольський піхотний полк (Катеринослав – 1863)
134. Феодосійський піхотний полк (Катеринослав – 1863)
135. Керченсько-Єнікальський піхотний полк (Ростов на Дону – 1863)
136. Таганрозький піхотний полк (Ростов на Дону – 1863)
34. артилерійська бригада (Олександрія – 1863)
ХІІ. армійський корпус
– ген.-лейт. Леонід Леш
12. піхотна дивізія (Проскурів т. Хмельницький)
– ген. Н.Орлов
45. Азовський піхотний полк (Старокостянтинів – 1700)
46. Дніпровський піхотний полк (Проскурів т. Хмельницький – 1774)
47. Український піхотний полк (Кам’янець-Подільський – 1798)
48. Одеський піхотний полк (Кам’янець-Подільський – 1811)
12. артилерійська бригада (Проскурів т. Хмельницький – 1814)
19. піхотна дивізія (Умань)
– ген. А.Рагоза
73. Кримський піхотний полк (Вінниця – 1856)
74. Ставропольський піхотний полк (Умань – 1845)
75. Севастопольський піхотний полк (Гайсин – 1856)
76. Кубанський піхотний полк (Тульчин – 1845)
19. артилерійська бригада (Вінниця – 1806)
65. піхотна дивізія (Умань)
– дивізія другої черги створена на базі 19.ПД
257. Євпаторійський піхотний полк
258. Кишинівський піхотний полк
259. Ольгопольський піхотний полк
260. Брацлавський піхотний полк
VІІІ. армійський корпус
– ген. від інф. Радко Радко-Дмітрієв
14. піхотна дивізія (Кишинів)
– ген. І.Ерделі
53. Волинський піхотний полк (Кишинів – 1802)
54. Мінський піхотний полк (Кишинів – 1806)
55. Подільський піхотний полк (Бендери – 1802)
56. Житомирський піхотний полк (Тирасполь – 1811)
14. артилерійська бригада (Кишинів – 1814)
15. піхотна дивізія (Одеса)
– ген. Д.Безрадецький
57. Модлінський піхотний полк (Херсон – 1831)
58. Прагський піхотний полк (Миколаїв – 1831)
59. Люблінський піхотний полк (Одеса – 1831)
60. Замостянський піхотний полк (Одеса – 1831)
15. артилерійська бригада (Одеса – 1833)
4. стрілецька бригада (Одеса)
ХХІV. армійський корпус
– ген. від кав. Афанасій Цуриков
48. піхотна дивізія (Самара)
– ген. С.Погорецький
189. Ізмаїльський піхотний полк (Самара – 1878)
190. Очаківський піхотний полк (Уфа – 1878)
191. Кагульський піхотний полк (Оренбург – 1878)
192. Римницький піхотний полк (Оренбург – 1878)
48. артилерійська бригада (Самара – 1910)
49. піхотна дивізія (Перм)
– ген. М.Пряслов
193. Свіязький піхотний полк (Вятка – 1878)
194. Троїцько-Сергіївський піхотний полк (Перм – 1878)
195. Оровайський піхотний полк (Єкатеринбург – 1878)
196. Інсарський піхотний полк (Златоуст – 1878)
49. артилерійська бригада (Перм – 1910)
Дністровський загін (Буковина)
– ген. Александр Павлов
71. піхотна дивізія (Катеринослав)
– дивізія другої черги створена на базі 34.ПД
281. Новомосковський піхотний полк
282. Олександрійський піхотний полк
283. Павлоградський піхотний полк
260. Венгровський піхотний полк
Терська козацька дивізія (Владикавказ)
1. Горсько-Моздокський козацький полк (Моздок)
2. Горсько-Моздокський козацький полк (стан. Прохладная)
2. Судженсько-Владикавказький козацький полк (Владикавказ)
2. Кізляро-Гребенський козацький полк (Грозний)
У безпосередньому підпорядкуванні штабу 8-ї армії:
12. кавалерійська дивізія (Проскурів т. Хмельницький)
– ген. А.Калєдін
12. Стародубський драгунський полк (Волочиськ – 1785)
12. Бєлгородський уланський полк (Проскурів, тепер Хмельницький – 1701)
12. Охтирський гусарський полк (Меджибіж – 1785)
3. Оренбурзький козацький полк (Волочиськ)
2. Зведена козацька дивізія (Кам’янець-Подільський)
16. Донський козацький полк (Могилів-Подільський)
17. Донський козацький полк (Нова Ушиця)
1. Лінійний козацький полк (Кам’янець-Подільський)
1. Волзький козацький полк (Кам’янець-Подільський)
1. Кубанська козацька дивізія (Слов’янськ на Кубані)
2. Таманський козацький полк (Слов’янськ на Кубані)
2. Полтавський козацький полк (Слов’янськ на Кубані)
2. Запорозький козацький полк (стан. Уманська)
2. Уманський козацький полк (стан. Уманська)
2. Кубанська козацька дивізія (Катеринодар т. Краснодар)
2. Катеринодарський козацький полк (Катеринодар, тепер Краснодар)
2. Лінійний козацький полк (Майкоп)
3. Запорозький козацький полк (стан. Уманська)
3. Полтавський козацький полк (Слов’янськ на Кубані)